Ухвала суду № 45348764, 18.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 року м. Київ К/9991/52996/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Голубєва Г.К. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 р.

у справі № 2а-4056/11/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Созидатель»

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Созидатель» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27.02.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.08.2011 р. № 0000390171 та від 28.10.2011 р. № 0000710171.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанцій прийняте з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Державною податковою інспекцією в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р., за результатами якої складений акт від 01.08.2011 р. №3387/23-123/20686595.

Згідно акту перевірки позивачем порушені норми пп.9.10.4 п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.170.9.3 п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податку з доходів найманих працівників на загальну суму 154430,50 грн., в тому числі по періодах: 2009 рік - 3030,00 грн., 2010 рік -145400,50 грн., 2011 рік - 6000,00 грн.

На підставі даного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000390171 від 19.08.2011 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 191539,13 грн., з яких 154430,50 грн. - за основним платежем та 37108,63 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, подавши скаргу до Державної податкової адміністрації у м. Севастополі.

За результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення № 0000390171 від 19.08.2011 р. залишено без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000710171 від 28.10.2011 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 693,78 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, подавши скаргу до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 25.11.2011 року вих. №5952/6/10-2315 про результати розгляду повторної скарги остання залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи свої вимоги відповідач вказує на те, що позивачем було порушено норми пп.9.10.4 п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.170.9.3 п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства і скасуванню не підлягають.

Відповідач дійшов такого висновку, оскільки виходив з того, що ОСОБА_4, який на момент перевірки був директором ТОВ «Созидатель», протягом грудня 2009 року - січня 2011 року на законних підставах отримав кошти на загальну суму 1029536,65 грн.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком відповідача та вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Підпунктом 9.10.4 пункту 9.10. статті 9 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що норми цього пункту поширюються також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням окремих цивільно-правових дій, які були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або персональних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо при застосуванні платіжних карток під час службових відряджень відрядженою особою - платником податку отримувалася готівка, то платник податку подає звіт про використання наданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження;

б) якщо при застосуванні платіжних карток під час службових відряджень відрядженою особою - платником податку здійснювалися розрахунки у безготівковій формі термін подання платником податку звіту про використання наданих на відрядження коштів - не пізніше 10 днів, а за наявності поважних причин працедавець (самозайнята особа) може його подовжити до 20 банківських днів (до з'ясування питань щодо виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

До складу загального місячного оподатковуваного доходу також включаються кошти або майно (немайнові активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, підтверджених обвинувальним вироком суду, незалежно від призначеної ним міри покарання (п.4.2.16 ст.4 Закону).

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Згідно пп.8.1.1, пп.8.1.2, пп.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Підпунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Апеляційним судом встановлено, що з грудня 2009 року по січень 2011 року з корпоративного картрахунку позивача ОСОБА_4 було отримано грошові коштів з платіжного термінала каси банку на загальну суму 1029536,65 грн. Звіти про використання коштів останнім не надані. Фактів знаходження ОСОБА_4 протягом зазначеного періоду у відрядженнях та використання платіжної картки під час цих службових відряджень відповідачем при проведенні перевірки не встановлено та не надано таких доказів й під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Однак в матеріалах справи містяться докази порушення у відношенні особи ОСОБА_4 кримінальної справи за ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України - за фактом розтрати майна ТОВ «Созидатель» в особливо крупних розмірах, шляхом зловживання посадовою особою ТОВ «Созидатель» своїм службовим становищем. Постанова про порушення кримінальної справи та прийняття його до свого провадження від 21.10.2011 р. та постанова про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 від 07.06.2012 р., згідно яких в ході слідства встановлено, що останній, як посадова особа - генеральний директор ТОВ «Созидатель», керуючись корисними спонуканнями, діючи з єдиним наміром, спрямованим на заволодіння майном в особливо крупних розмірах, шляхом зловживання своїм службовим становищем у період часу з 10.12.2009 р. по 14.01.2011 р. заволодів коштами позивача в сумі, яка в шістсот раз перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян, а саме - маючи доступ до корпоративної карти зняв кошти у відділеннях банку, у касу ТОВ «Созидатель» кошти не повернув, а звернув їх на свою користь, чим заподіяв товариству матеріальний збиток в особливо крупних розмірах.

Враховуючи викладене колегія суддів не може не погодитись з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач за таких обставин не виступає податковим агентом щодо вказаних коштів, а ОСОБА_4 зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу, подати річну декларацію з урахуванням вказаного податку та сплатити його до бюджету.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 р. у справі № 2а-4056/11/2770 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Голубєва Г.К. Пилипчук Н.Г.