Ухвала суду № 45348607, 17.06.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Вачко В.І.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"17" червня 2015 р. Справа № 286/8683/14-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Хаюка С.М.

суддів: Бондарчука І.Ф.

ОСОБА_2,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "05" лютого 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Старокостянтинівська колійна машинна станція", третя особа - Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про зобов'язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про зобов'язання Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Старокостянтинівська колійна машинна станція" провести донарахування доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, за період з 01.06.2014 року по 02.08.2014 року в розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює трьом мінімальним заробітним платам, встановленим Законом України "Про ОСОБА_4 бюджет України на 2014 рік" пропорційно відпрацьованого часу та подати розрахункові документи до управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської міської ради.

Постановою Овруцького районного суду від 05 лютого 2015 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.02.2015 року) позов задоволено повністю.

Зобов'язано ОСОБА_4 територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Старокостянтинівська колійна машинна станція" провести ОСОБА_3 донарахування доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, за період з 01.06.2014 року по 02.08.2014 року в розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює трьом мінімальним заробітним платам, встановленим Законом України "Про ОСОБА_4 бюджет України на 2014 рік", щомісячно, пропорційно відпрацьованого часу та подати розрахункові документи до управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської міської ради.

Зобов'язано ОСОБА_4 територіальне-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Старокостянтинівська колійна машинна станція" подати звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили".

В апеляційній скарзі управління соціального захисту населення Старокостянтинівської міської ради посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

ОСОБА_3 працює в Ігнатпільському піщаному кар'єрі Старокостянтинівської колійної машинної станції ДТГО "Південно-західна залізниця", який розташований в с. Млини Овруцького району Житомирської області, яке згідно з переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 та розпорядженням Кабінету Міністрів України № 17 від 12.01.1993, віднесене до зони безумовного (обов'язкового) відселення. Позивач отримує виплати згідно зі ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але у меншому розмірі, ніж визначено Законом.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які працюють та територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - трьох мінімальних заробітних плат.

Однак, ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що порядок підвищення до заробітної плати працюючим громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення визначається Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, Кабінетом Міністрів України на виконання вказаного положення ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 26.07.1996 року прийнято постанову № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У відповідності до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, позивачці провадиться нарахування і виплата підвищення до заробітної плати працюючим громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Положення п.28 розділу II Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI, яким були внесені зміни до ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" і які обмежували права громадян, щодо виплати доплати громадянам, які працюють та територіях радіоактивного забруднення, заподіяну здоров'ю, Рішенням Конституційного суду України у справі №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнано неконституційними. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак, вище наведене положення ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" є чинним у редакції до внесення змін до них Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

На даний час Закони України "Про державний бюджет України на 2011 рік", "Про державний бюджет України на 2012 рік" та "Про державний бюджет України на 2013 рік" втратили чинність. Законом України "Про ОСОБА_4 бюджет на 2014 рік" від 16 січня 2014 року №719-VII, що набрав чинності з 1 січня 2014 року (п.1 Прикінцевих положень Закону) такі обмеження не встановлені.

Проте, згідно Закону України від 31 липня 2014 року "Про внесення змін до Закону України "Про ОСОБА_4 бюджет України на 2014 рік", який набув чинності 03 серпня 2014 року, "Прикінцеві положення " Закону України "Про ОСОБА_4 бюджет України на 2014 рік" були доповнені п. 6-7, за яким було встановлено, що норми і положення ст. ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. ст. 5, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Таким чином, починаючи з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року є чинною і підлягає застосуванню ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, відповідно до якої підвищення до заробітної плати працюючим громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення не може бути нижчим ніж три мінімальні заробітні плати.

Згідно із п.п.5,6 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. №936, соціальні виплати за ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" проводяться за місцем основної роботи служби) громадян підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці, а тому підприємства, установи, організації та фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності виступають в даних правовідносинах як суб'єкти владних повноважень на основі законодавства. Керівники підприємств несуть персональну відповідальність за несвоєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення і нарахування компенсаційних виплат та допомоги певних видів. Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що проводяться в установленому законодавством порядку.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів на фінансування виплат в порядку ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду 1-ї інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Овруцький районний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "05" лютого 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М.Хаюк

судді: І.Ф.Бондарчук

ОСОБА_2

З оригіналом згідно: суддя _______ С.М.Хаюк

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 вул. Західна, 8,с. Ігнатпіль,Овруцький район, Житомирська область,11100

3- третій особі Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області пров.Подільський,2,м.Старокостянтинів,Хмельницька область,31100

4- відповідачу ОСОБА_4 територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Старокостянтинівська колійна машинна станція" вул. Ворошилова, 1,м. Старокостянтинів,Хмельницька область,31100 - ,