Ухвала суду № 45342046, 18.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 р.Справа № 820/3989/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015р. по справі № 820/3989/15

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Публічного акціонерного товариства "Гонг"

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "ГОНГ" (юридична адреса: 61064, м. Харків, Комсомольське шосе, 88, код ЄДРПОУ 01549165, МФО 339555, р/р 26008001008381 у ПАТ "КБ"Преміум") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром,1 під.,1 пов., к. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МОФ 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 25758,11 грн.

В обґрунтування заявленого позову вказав, що відповідачем було порушено вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "ГОНГ" про стягнення суми.

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів", просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 року та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає не задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 затверджено порядок подання підприємствам, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок). Відповідно до цього Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою №10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів".

Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, середньооблікова кількість штатних працівників становила 74 особи, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 2 особи.

Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених, відповідно до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 3 особи.

Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів визначено у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.

В ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Між тим, з наданих до суду представником відповідача заперечень проти позову вбачається, що підприємство відповідача протягом 2014 року надсилалась інформація органам зайнятості населення про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою 3-ПН.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем надані копії звітності щодо наявності вакантних посад на підприємстві ( а.с.17-30).

При цьому, початок 2014 року на підприємстві відповідача був в наявності лише 1 працюючий інвалід, тому протягом спірного періоду ПАТ "ГОНГ" надавало до Харківського міського центру зайнятості звітність за формою 3 ПН про попит на 2 вакансії для працевлаштування інвалідів.

Таким, чином позивач на виконання свого обов'язку, повідомив у відповідності до Наказу Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 про наявність робочого місця для інваліда.

На підставі даної звітності до ПАТ "ГОНГ" було направлено для працевлаштування інваліда ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( а.с. 31, 38). Наказами № 44-к від 18.02.2014 року та № 228-к від 18.09.2014 року вказаних інвалідів було працевлаштовано, про що подано звіти за формою 5-ПН ( а.с.32-33, 39-40).

При цьому з матеріалів справи, а саме звітності за формою 5-ПН вбачається, що підприємством з власної ініціативи було взято на роботу інваліда ОСОБА_3 на посаду муляра.

Відповідно до листа центру зайнятості від 28.04.2015 р. (а.с.50) ПАТ «ГОНГ» протягом 2014 року надавало інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН (з позначкою «вакансії для інвалідів).

Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів".

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно до ч.3 ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Аналіз вищевказаних норм Закону дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування.

Згідно ч. 1 ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, підприємством не було допущено порушення норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", оскільки на виконання вимог діючого законодавства ТОВ "ГОНГ" у 2014 році направлялися уповноваженим державним органам відомості про наявність вакантного місця для працевлаштування інвалідів у встановленому порядку та формі, при цьому всі інваліди, що направлялись органом зайнятості, інвалід що звернувся самотужки, були працевлаштовані.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015р. по справі № 820/3989/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 19.06.2015 р.