Ухвала суду № 45341957, 17.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 р.Справа № 818/3555/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. по справі № 818/3555/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-СВ"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп-СВ» (далі по тексту -позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту-відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 09.10.2014 року №0003182203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 11821грн.25коп., в тому числі на 9457грн. - за основним платежем та на 2364грн.25коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 09.10.2014 року №0003172203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1487931грн.25коп., в тому числі на 1190345грн. - за основним платежем та на 297586грн.25коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої вимоги мотивує тим, що ДПІ у м. Сумах в результаті документальної планової виїзної перевірки позивача виявлено порушення останнім вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.138.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 та пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у 2013 році на суму 49774грн. за рахунок завищення витрат на збут по господарських операціях з ТОВ «Сістем Енерджи Нью», а також неправомірне віднесення ТОВ «Темп-СВ» до складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 45945грн.67коп., сплаченого у вартості товару, придбаного у ТОВ «Сістем Енерджи Нью». Проте, надані під час проведення перевірки первинні документи свідчать про реальне здійснення господарської операції з придбання позивачем холодильного обладнання, яке в подальшому було введено в експлуатацію та передано для використання в господарській діяльності підзвітнім особам. Крім того, за наслідками проведеної інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей станом на 21.08.2014 року надлишків та нестач не встановлено. На думку позивача, безпідставними також є висновки посадових осіб відповідача, викладені в акті перевірки від 22.09.2014 року №3838/2203/23997042/49, щодо заниження ним податку на додану вартість на суму 1144398грн.88коп. за рахунок того, що операції підприємства з придбання продукції у ПАТ «Конотопм'ясо» (м'яса яловичини), яка в подальшому була реалізована на експорт, були збитковими та не спрямовані на отримання доходу. За твердженням позивача, висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ «Темп-СВ» по експортних операціях з продажу товару є цілком необґрунтованими у зв'язку з тим, що вони ґрунтуються на помилковому твердженні про збитковість таких експортних операцій з урахуванням того, що вартість придбаного товару значно вище суми реалізації товару на експорт. Позивач зазначає, що протягом спірного періоду отримав прибуток у розмірі 266575 грн., та вважає, що відповідач прийшов до неправильного висновку при розрахунку фінансового результату від проведених операцій на експорт, оскільки відповідачем помилково враховано суму податку на додану вартість при визначенні розміру витрат по придбанню товару, що не відповідає принципам бухгалтерського обліку.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 року позовні вимоги було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 року №0003182203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 11821грн.25коп., в тому числі 9457грн. - за основним платежем та на 2364грн.25коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 року №0003172203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1487931грн.25коп., в тому числі 1190345грн. - за основним платежем та на 297586грн.25коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до вимог статті 41 КАС України 17.06.2015 року фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що посадовими особами ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області з 11.08.2014 року до 15.09.2014 року проводилася документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Темп-СВ» (код за ЄДРПОУ 23997042) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року до 31.12.2013 року.

За результатами проведення перевірки було складено акт від 22.09.2014 року №3838/2203/23997042/49 (т.1,а.с.16-177), в якому були зафіксовані порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.138.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Темп-СВ» занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, всього у сумі 9457грн., а також порушення та пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, оскільки підприємством було занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1190345грн., у т.ч.: за грудень 2012 року - на суму 45946грн., за березень 2013 року - 141282грн., за квітень 2013 року - 174283грн., за червень 2013 року - 93756грн., за липень 2013 року - 218333грн., за серпень 2013 року - 209032грн., за листопад 2013 року - 307713грн.

09 жовтня 2014 року на підставі вищевказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0003182203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 11821грн.25коп., в тому числі на 9457грн. - за основним платежем та на 2364грн.25коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; та податкове повідомлення-рішення №0003172203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1487931грн.25коп., в тому числі на 1190345грн. - за основним платежем та на 297586грн.25коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.178-179).

Позивач не погодився з такими рішеннями податкового органу та звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оспорювані податкові повідомлення-рішення не відповідають приписам п.п.1,3 ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, проте не у спосіб, передбачений законодавством та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

У доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що висновки акту про результати документальної планової виїзної перевірки від 22.09.2014 року №3838/2203/23997042/49 є такими, що відповідають фактичним обставинам та є правомірними, а тому податкові повідомлення-рішення скасуванню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 06.12.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Сістем Енерджи Нью» (продавець) укладений договір купівлі-продажу №06/12/12, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити згідно з видатковими накладними холодильне обладнання на суму 275674грн., в тому числі ПДВ у сумі 45945грн.67коп. ( т.1, а.с.192-193).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

-витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

-інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В той же час, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно достатті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбаннямтоварів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними,оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цьогоКодексу).

Крім того, частиною 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи із відображення господарських операцій є основою для податкового обліку.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» №996-ХІІ від 16.07.1999 року (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для включення сум до складу валових витрат є необхідність підтвердження таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку; для включення сум до податкового кредиту такі суми мають бути підтверджені податковими накладними чи підтверджені митними деклараціями та іншими документами.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «Темп-СВ» придбало у ТОВ «Сістем Енерджи Нью» товар (холодильне обладнання) на загальну суму 275674грн., в т.ч. ПДВ 45945грн.67грн. згідно з податковою накладною №1 від 06.12.2012 року та видатковою накладною №42 від 06.12.2012 року (т.1, а.с.194-195).

Транспортування здійснювалось відповідно до товарно-транспортної накладної за рахунок постачальника: №038857 від 06.12.2012 року, автомобіль НОМЕР_1, водій ОСОБА_1, автопідприємство КПФ «Скіф», замовник та відправник ТОВ «Сістем Енерджи Нью», отримувач ТОВ «Темп-СВ», пункт навантаження м. Київ, вул. Святошинська,34, пункт розвантаження м. Суми, вул. Лінійна,15 (т.1, а.с.197).

Факт оплати товару (холодильного обладнання) в повному обсязі на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2012 року №06/12/12 відповідно до платіжного доручення №2432 від 06.12.2012 року підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки банку по особовому рахунку від 07.12.2012 року (т.1, а.с.198 ).

Таким чином, вказана господарська операція вплинула на майновий стан її сторін, тобто спричинила настання правових наслідків, що є підтвердженням її здійснення.

Придбане у ТОВ «Сістем Енерджи Нью» холодильне обладнання у грудні 2012 року було оприбутковано як основні засоби на субрахунку 10.4.1 «Основні засоби. Машини та обладнання», введене в експлуатацію та передане для використання у господарській діяльності підзвітнім особам у магазин №10 по вул. Харківській, 4, в м. Суми, що підтверджується копією наказу №77/1 від 07.12.2012 року, актами введення в експлуатацію основних засобів, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, інвентарними картками обліку основних засобів типової форми №ОЗ-06 (т.1, а.с.199-223).

Варто зазначити, що зі змісту п.3.8 акту від 22.09.2014 року №3838/2203/23997042/49 (т.1,а.с.176) вбачається, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки підприємства згідно з листом ДПІ ум. Сумах №43659/18-19-22.03 від 20.08.2014 року та наказу ТОВ «Темп-СВ» №39 від 20.08.2014 року проводилась інвентаризація основних фондів, товарно-матеріальних цінностей станом на 21.08.2014 року, за результатами якої надлишків та нестач не встановлено.

Отже, колегія суддів зазначає, що наданими позивачем документами спростовуються висновки контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарської операції з купівлі-продажу товару між ТОВ «Темп-СВ» та ТОВ «Сістем Енерджи Нью».

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на висновок експерта від 03.04.2014 року №243, яким встановлено, що «підписи від імені гр. ОСОБА_2 (директора ТОВ «Сістем Енерджи Нью») в наданих на дослідження документах виконані двома особами», проведеному «у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.03.2014 року №32014100000000036, по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України», як на доказ не спричинення операцією купівлі-продажу між ТОВ «Темп-СВ» та ТОВ «Сістем Енерджи Нью» реального настання правових наслідків суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, витяг з інформації, яка наявна у ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про проведення почеркознавчої експертизи, не може бути прийнятий до уваги, як належна та об'єктивна податкова інформація, яка підтверджуються належними доказами, і в розумінні податкового законодавства, і в розумінні статей 69-71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо правовідносин, які виникли між позивачем та його контрагентом ПАТ «Конотопм'ясо», колегія суддів встановила такі обставини.

19.03.2013 року між позивачем та ПАТ «Конотопм'ясо» укладений договір купівлі-продажу товарів №19-03/13П, за умовами якого продавець (ПАТ «Конотопм'ясо») зобов'язалося передати товар (м'ясо яловичини та субпродукти в асортименті) у власність другої сторони покупцеві (ТОВ «Темп-СВ»), а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (т.1, а.с.232-235).

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується копіями податкових накладних, видаткових накладних, специфікацій, актів прийому-передачі товарів, ветеринарних свідоцтв, посвідчень про якість та сертифікатів походження товарів, вантажно-митних декларацій та міжнародних товарно-транспортних накладних, звітів комісіонера - ПП «КФ «Агроексім» та складених ним актів виконаних робіт (наданих послуг), платіжних доручень про перерахування оплати за придбаний у ПАТ «Конотопм'ясо» товар та комісійної винагороди (т.1, а.с.236-250, т.2, а.с.1-68, а.с.70- 250, т.3, а.с.1 -77).

Відповідно до наданих на перевірку документів встановлено, що в березні, липні, серпні та вересні 2013 року ТОВ «Темп-СВ» було придбано у ПАТ «Конотопм'ясо» м'ясо яловичини 1-категорії кількістю 188 т на загальну суму 6397800грн., в т.ч. ПДВ 1066300грн., та передано на комісію ПП «Комерційна фірма «Агроексім» яловичини 188 т на загальну суму 5331500грн.

Комісійна винагорода ПП «КФ «Агроексім» склала 468593грн.28коп., в т.ч. ПДВ 78098грн.88коп. (т.2, а.с.103,127,148,169,189, 210, 231, т.3, а.с.5, 25,40,68).

Загальна вартість товару, реалізованого на експорт покупцям: ТОВ «Ніка ХХІ» (РФ, м. Москва), ТОВ ТД «Профі Групп» (РФ, м. Москва), ТОВ «СмоБелТранс» (РФ, м. Смоленск), становить 5890714грн.33коп. за ціною, розрахованою та визначеною відповідно до приписів п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України, згідно з якими за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Як вбачається з акту перевірки (т.1, а.с.42,76,80-81,83) загальну суму витрат ТОВ «Темп-СВ» по операціях з придбання яловичини у ПАТ «Конотопм'ясо» контролюючий орган визначив із врахуванням ПДВ, сплаченого в ціні придбання товарів, та вартості послуг комісіонера, у зв'язку з чим розмір фактичних витрат позивача на придбання м'яса яловичини на 975678грн.95коп. більший, ніж обсяги реалізації.

Проте, такий принцип визначення збитковості операції не відповідає принципам бухгалтерського та податкового обліку, оскільки фактично позивач від експортної операції з урахуванням того, що експортні операції обліковуються за нульовою ставкою ПДВ, отримав прибуток у сумі 168719грн. 93коп., що підтверджується наступним.

Зокрема, згідно з п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті.

Відповідно до п.135.4.1 п.135.4 ст.135 ПК України дохід від операційної діяльності визначається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає зокрема дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента, тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або від окремих операцій встановлюються положеннями цього кодексу.

Пунктом 137.1 ст.137 ПК України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, а згідно з п.138.4 ст.138 цього ж Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як встановлено у п.п.139.1.6 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом ІV цього Кодексу.

Як було зазначено вище, і підтверджується актом перевірки відповідача, позивач придбав у ПАТ «Конотопм'ясо» м'ясо яловичини 1-категорії кількістю 188 т на загальну суму 6397800грн., в т.ч. ПДВ 1066300грн., та передав на комісію ПП «Комерційна фірма «Агроексім» 188 т яловичини на загальну суму 5331500грн. Тобто вартість товару без ПДВ складає 5331500грн., що підтверджується податковими накладними (т.1, а.с.249-250, т.2, а.с.2,4,6-7, 9,11-12,14,16,18,20,22).

Загальна сума комісійної винагороди, сплаченої ПП «КФ «Агроексім» склала 468593грн.28коп., в т.ч. ПДВ 78098грн.88коп. Вартість зазначених витрат без ПДВ складає 390 494грн.40коп.

Отже, загальна сума витрат в даному випадку без врахування ПДВ становить 5721994грн.40коп. (5331500грн. +390494грн.40коп.)

В подальшому TOB «Темн-СВ» продало ці товари іноземним контрагентам за ціною, визначеною без врахування ПДВ, як це передбачено, ст.195 ПК України, а саме за 5890714грн.33коп.

Таким чином, визначаючи доход від проведених експортних операцій, необхідно від суми реалізації товару без ПДВ відняти не загальну вартість закупленого товару та вартість послуг за договором комісії з ПП «Комерційна фірма «Агроексім» №19/03/КОМ від 19.03.2013 року, визначену з ПДВ, а навпаки, відняти вартість товару та відповідних послуг без ПДВ, що підтверджує отримання позивачем відповідного доходу у сумі 168 719грн.93коп. (5890714грн.33коп. - 5721994грн.40коп.).

Згідно з п. 188.1 ст.188 ПК України поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Щодо експортної операції, то оподаткування вказаної операції здійснюється за нульовою ставкою ПДВ з огляду на положення ст.195 ПК України.

Приписами статей 42 та 43 Господарського кодексу України визначається суть підприємницької діяльності.

Так, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залученням матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 14.1.71 ст. 14 ПК України визначено, що звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

З наведеного вбачається, що сторонами договору були визначені ціни на товар відповідно до вимог статей 14, 39, 198 ПК України та ст.ст.42, 43, 44 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим господарські операції за визначеними вище господарськими договорами не є збитковими, а є законними, з підтвердженням їх економічної обґрунтованості.

А відтак, висновок відповідача про те, що експортні операції позивача не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети), суд вважає необґрунтованим.

На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. по справі № 818/3555/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5