Постанова № 45341915, 16.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 р. Справа № 820/2763/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2015р. по справі № 820/2763/15

за позовом Ізюмської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства

про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна,

ВСТАНОВИЛА:

Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, в якому просить суд надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок продажу майна платника податків, що перебуває в податковій заставі з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства. Кошти від продажу майна платника податків, що перебуває в податковій заставі загальною сумою 115790,00 грн., перерахувати до Загального фонду Державного бюджету на розрахунковий рахунок №31110029700012, отримувач - Ізюмське УДКСУ Харківської області, код отримувача - 37283992, банк отримувача - ГУДКСУ в Харківській області, МФО - 851011, код платежу 14010100.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 р. відмовлено у задоволенні позову Ізюмської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Ізюмська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу, вважає постанову такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доводів та аргументів позивача, фактичних обставин справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 р. , прийняти нову, якою задовольнити вимоги.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши постанову суду першої інстанції , матеріали справи у їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство зареєстровано в якості юридичної особи (місцезнаходження: 64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Калініна, буд. 11, код 24673063), що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на податковому обліку у Ізюмській ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області.

Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством було подано до Ізюмської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області податкову декларацію з податку на додану вартість №9019070402 від 20.02.2015 року (термін сплати 02.03.2015р.), в якій підприємством самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 115790,00 грн.

Відповідачем суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість в повному обсязі у встановлені законодавством строки сплачено не було. На час розгляду справи податковий борг відповідача з зазначеного податку за вказаною податковою декларацією складає 115790,00 грн.

В підтвердження вжиття заходів щодо погашення відповідачем узгодженої суми вказаного податкового боргу позивачем до матеріалів справи надано першу податкову вимогу № 1/47 від 16.10.2001 року, прийняту Ізюмською ОДПІ у Харківській області, другу податкову вимогу № 2/107 від 21.11.2001 року, які були направлені Ізюмському комунальному виробничому водопровідно-каналізаційному підприємству поштою та отримані відповідачем 25.10.2001 року та 27.11.2001 року відповідно, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштового відправлення.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №31496488 від 23.05.2011 р. на майно позивача зареєстровано податкову заставу згідно акту опису від 20.05.2011р. №1/24673063.

Начальником Ізюмської ОДПІ 28.01.15 сформовано подання №86/9/20-14-25 на адресу Ізюмської міської ради, в якому позивач просив виділити кошти місцевого бюджету на сплату податкового боргу Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того , що надані до матеріалів справи податкові вимоги № 1/47 від 16.10.2001 року та № 2/107 від 21.11.2001 року не стосуються податкового боргу, який позивач просить стягнути, оскільки позивач просить, зокрема надати дозвіл на погашення податкового боргу відповідача, що виник на підставі декларації №9019070402 від 20.02.2015 року, а податкові вимоги надані на підтвердження існування боргу, прийняті у 2001 році, тому, на податковий борг, який рахувався у відповідача за декларацією №9019070402 від 20.02.2015 року, повинна була прийнята та надіслана платнику податків нова податкова вимога.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог , виходячи з наступного.

Згідно з приписами ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Виходячи зі змісту п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як визначено у пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошовим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу).

Вищенаведене узгоджується з приписами п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, за якими у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи , у зв'язку з непогашенням відповідачем суми податкового зобов'язання протягом граничного строку її сплати, позивачем направлено відповідачу податкові вимоги № 1/47 від 16.10.2001 року та № 2/107 від 21.11.2001 року, які отримані особисто головним бухгалтером підприємства (а.с. 7-8).

У відповідності до п.59.5. Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Колегією суддів встановлено, що з моменту вручення вказаних податкових вимог податковий борг відповідача не переривався, що підтверджується довідкою, яка міститься в матеріалах справи та не спростовується відповідачем.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що Податковий Кодекс України не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу, а тому Ізюмська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області не мала повноважень та не повинна була повторно надсилати податкову вимогу Ізюмському комунальному виробничому водопровідно-каналізаційному підприємству у разі збільшення податкового боргу.

Враховуючи наведене, посилання суду першої інстанції щодо необхідності прийняття та надіслання платнику податків нової податкової вимоги . оскільки податковий борг виник у відповідача за декларацією №9019070402 від 20.02.2015 року є помилковими.

Положеннями підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Нормами п.95.4 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.95.3 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (ч.2 п.95.3 ст.95 ПК України).

За змістом наведених норм законодавець не встановлює обов'язкової послідовності застосування податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу, окрім як направлення податкової вимоги до звернення стягнення на кошти або майно. Як кошти, так і майно платника податків згідно з пунктами 87.1 та 87.2 ст. 87 ПК є рівнозначними джерелами погашення його податкового боргу. Погашення податкового боргу за рахунок коштів платника податків або за рахунок його майна є альтернативними заходами погашення податкового боргу платника податків, вибір яких, в разі його несплати платником податків, є прерогативою податкового органу в залежності, зокрема від платоспроможності платника податків.

З матеріалів справи вбачається , що Ізюмська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області направляла до установ банків інкасові доручення, які повернуто до податкового органу з відміткою про відсутність коштів на рахунку Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства.

Ізюмська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 20.05.2011 року (а.с.10).

Відповідно до п.89.5 ст.89 ПК України 20.05.2011 року податковим органом складено акт опису майна. На підставі цього до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис про вилучення з об'єкту обтяжень майно платника податків згідно акту опису від 20.05.2011 року (а.с. 9).

Колегія суддів зазначає, що порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств встановлений статтею 96 ПК України.

Відповідно до приписів п. 96.2 ст.96 Податкового Кодексу України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

З матеріалів справи вбачається, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство є комунальним підприємством.

Відповідно до приписів ст. 96 Податкового кодексу України Ізюмська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області зверталася із поданнями до Ізюмської міської ради з вимогою про прийняття рішення щодо виділення коштів в рахунок погашення боргу або виділення ліквідного майна (а.с. 17).

Враховуючи, що в силу вимог положень ст.ст. 88, 89 Податкового кодексу України, якщо коштів для погашення податкового боргу чи майна для покриття такого боргу у разі його продажу, у Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства немає, то обов'язок щодо його сплати належить органу місцевого самоврядування, а саме Ізюмській міській раді.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо дотримання позивачем вимог ст.96 ПК України при зверненні до суду з даним позовом, оскільки зі змісту наведених норм Податкового Кодексу України випливає, що достатньою умовою для звернення до суду, за яких можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, - є наявність у платника податкового боргу та відсутність на розрахункових рахунках такого платника грошових коштів, достатніх для погашення цього боргу.

Враховуючи наведене , позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Наведене не враховано судом першої інстанції , тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2015р. по справі № 820/2763/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок продажу майна платника податків, що перебуває в податковій заставі з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства.

Кошти від продажу майна платника податків, що перебуває в податковій заставі загальною сумою 115790,00 грн., перерахувати до Загального фонду Державного бюджету на розрахунковий рахунок №31110029700012, отримувач - Ізюмське УДКСУ Харківської області, код отримувача - 37283992, банк отримувача - ГУДКСУ в Харківській області, МФО - 851011, код платежу 14010100.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст постанови виготовлений 19.06.2015 р.