Ухвала суду № 45341836, 03.06.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 р. Справа № 2а-2082/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудпроект-1» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

31.05.2012р. ТОВ «Енергобудпроект-1» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 року №0000192301 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 491230 грн. (з якх за основним платежем - 413070 грн. та за штрафними санкціями - 78160 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем вимог діючого на час спірних правовідносин податкового законодавства, на підставі яких виніс протиправне податкове повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11.10.2013 року адміністративний позов ТОВ «Енергобудпроект-1» задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача від 10.01.2012 року №0000192301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 413070 грн. та за штрафними санкціями у сумі 78 160 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області 18.11.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.10.2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Енергобудпроект-1» зареєстроване 06.11.2006 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м.Херсоні, а також зареєстровано в якості платника ПДВ з 06.03.2009р.

Згідно довідки з ЄДРПОУ АА №596827 від 30.01.2012 року, ТОВ «Енергобудпроект-1» здійснює види діяльності за кодами КВЕД: 74.20.1 - діяльність у сфері інжинірингу, 45.21.1 - будівництво будівель, 45.21.3 - будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, 45.21.4 - будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, 45.21.5 - будівництво підприємств енергетики, добувної та оборонної промисловості, 51.19.0 - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

У грудні 2011 року співробітниками податкового органу було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Енергобудпроект-1» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків постачальниками ТОВ «Співдружність - Кентавр» за травень 2010 року, ТОВ «Зодчий-1» за вересень 2010 року, ТОВ «Завод електротехнічних виробів» за квітень-червень 2011 року, ПП «Еліт-Стиль» за жовтень - листопад 2010 року, ПП «Нісан-09» за вересень - листопад 2010 року, за результатами якої складено акт від 22.12.2011 року №4454/23-2/34660110.

Цією перевіркою було встановлено наступні порушення підприємством позивача вимог діючого законодавства, а саме: 1) ч.1 ст.203, ст.ст.215,228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах здійснених ТОВ «Енергобудпроект-1» з постачальникими ПП "Співдружність - Кентавр" за травень 2010 року, ТОВ "Зодчий - 1" за вересень 2010 року, ТОВ "Завод електротехнічних виробів" за квітень - червень 2011 року, ПП "Еліт - Стиль" за жовтень - листопад 2010 року, ПП "Нісан - 09" за вересень - листопад 2010 року; 2) пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 413070 грн., у тому числі за травень 2010 року в сумі 34230 за вересень 2010 року в сумі 88298 грн., за жовтень 2010 року в сумі 162922 грн., листопад 2010 року в сумі 26632 грн., за квітень 2011 року в сумі 73848 грн., за травень 2011 року в сумі 26310 грн., за червень 2011 року в сумі 275 грн., за липень 2011 року в сумі 555 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, уповноваженою особою відповідача було прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.01.2012 року №0000192301, яким підприємству позивача збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 491230 грн., з яких 413070 грн. - за основним платежем у сумі та 78160 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуюсь з зазначеним рішенням та діями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з протиправності дій та спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, з 01.01.2011 р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України, в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та спірного акту перевірки, у перевіряємий період ТОВ «Енергобудпроект-1» мав договірні взаємовідносини з контрагентами ПП "Співдружність-Кентавр", ТОВ "Зодчий-1", ТОВ "Завод електротехнічних виробів", ПП "Еліт-Стиль", ПП "Нісан-09" щодо виконання будівельних робіт, робіт з технічного обслуговування та ремонту техніки, а також постачання товару.

Так, щодо правомірності заниження позивачу ПДВ за наслідками перевірки господарських операцій ТОВ "Енергобудпроект-1" з ТОВ "Зодчий-1" за вересень 2010 року на суму ПДВ 86807 грн. та ПП "Еліт-Стиль" за жовтень - листопад 2010 року на суму ПДВ 187175 грн., то судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, документальна позапланова виїзна перевірка позивача була проведена на підставі наказу ДПІ у м.Херсоні від 20.12.2011р. №3137 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Енергобудпроект-1» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків постачальниками ТОВ "Співдружність - Кентавр" за травень 2010 року, ТОВ "Зодчий - 1" за вересень 2010 року, ТОВ "Завод електротехнічних виробів" за квітень - червень 2011 року, ПП "Еліт - Стиль" за жовтень - листопад 2010 року, ПП "Нісан - 09" за вересень - листопад 2010 року"».

Проте, судовою колегією встановлено, що вказаний вище наказ ДПІ було скасовано в частині проведення виїзної позапланової документальної перевірки на підтвердження господарських відносин з ТОВ "Зодчий 1" за вересень 2010 року та ПП "Еліт-Стиль" за жовтень - листопад 2010 року постановою Херсонського окружного адміністративного суду по справі №2а-6297/11/2170 від 02.03.2012 року, яка набрала законної сили згідно ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року.

Відповідно до приписів ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із абз. 1 п.78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає наказ, з яким законодавець пов'язує безпосереднє виникнення певних обов'язків у платника податків та прав податкового орану, зокрема щодо прийняття рішення за наслідками її проведення.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що наказ ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 20.12.2011 року №3137 частково скасовано згідно судового рішення, яке набрало законної сили, а тому, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, приходить до висновку, що збільшення позивачу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання з ПДВ за вересень 2010 року на суму ПДВ 86807 грн. за господарськими операціями ТОВ «Енергобудпроект-1» з ТОВ "Зодчий-1" та за жовтень - листопад 2010 року на суму ПДВ 187175 грн. за господарськими операціями ТОВ «Енергобудпроект-1» з ПП "Еліт - Стиль" є неправомірним.

Що ж стосується питання правомірності заниження позивачу податку на додану вартість за наслідками перевірки господарських операцій ТОВ «Енергобудпроект-1» з ПП "Нісан - 09" за вересень - листопад 2010 року на суму ПДВ 3871 грн., ПП "Співдружність - Кентавр" за травень 2011 року на суму ПДВ 34230 грн. та ТОВ "Завод електротехнічних виробів" за квітень - червень 2011 року на суму ПДВ 100988 грн., то суд 2-ї інстанції зазначає наступне.

Так, правомірність формування податкового кредиту до 01.04.2011 року визначалися вимогами Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а з 01.04.2011 року - положеннями Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI.

Як слідує зі змісту вимог п.1.7 ст.1 діючого на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» та п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічна норма міститься і у п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України.

У відповідності до приписів п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні приписи містяться і у п.198.3 ст.198 ПК України.

Крім того, статтею 1 Закону України від 16.07.99р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, поставка товарів/послуг для цілей визначення податку на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, відповідно до чинного законодавства податковий кредит може бути сформований платником податків лише за наявністю належним чином складеними первинними документами, що відображають господарську операцію, котра спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання.

Так, судами обох інстанцій з матеріалів справи встановлено, що у травні 2010 року між TOB «Енергобудпроект-1» (замовник) та ПП "Співдружність-Кентавр" (підрядник) було укладено договір підряду №11/05/10-1, згідно умов якого, підрядник зобов'язується своїми силами та засобами з матеріалів замовника виконати роботи з реконструкції ПЛ-0,4кВ від КТП-410, по вул.Куйбишева в м.Цюрупинськ Херсонської області, а замовник - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх, при цьому, підставою для приймання і оплати робіт є відповідний акт належним чином виконаних робіт.

Як встановлено по справі, з метою виконання умов даного договору ПП "Співдружність - Кентавр" у травні 2010 року було виконано будівельні роботи всього на загальну суму 205378,82 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 34229,80 грн.), що підтверджується належним чином оформленими податковою накладною та актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2010 року.

Також, з матеріалів справи та спірного акту перевірки встановлено, що у вересні - листопаді 2010 року ТОВ "Енергобудпроект-1" мало господарські відносини з ПП "Нісан-09" щодо поставки товару та виконанню робіт з технічного обслуговування та ремонту техніки.

Як зазначається на стор. 14 акту перевірки, з метою виконання своїх зобов'язань ПП "Нісан-09" у вересні - листопаді 2010 року були поставлені товари, а саме: дошка хв. обр., брус всього на загальну суму 8947,37 грн. (в т.ч. ПДВ 1491,22 грн.), а також виконані роботи з ремонту будки автомайстерні та із поточного ремонту та обслуговування техніки всього на загальну суму 14277,20 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 2379,53 грн.), що підтверджується видатковою накладною, актами приймання виконаних робіт та податковими накладними.

Крім цього, судом встановлено, що 01.03.2011 року між ТОВ «Енергобудпроект-1» (покупець) та ТОВ "Завод електротехнічних виробів" (продавець) було укладено договір купівлі - продажу №01/03, згідно умов якого, продавець зобов'язується на умовах даного договору передати у власність покупцю товар, у відповідності з замовленням та потребами покупця, на умовах постачання EXW самовивезення зі складу постачальника, оплата товару здійснюється не пізніше 30-ти днів з моменту відвантаження товару, форма оплати - безготівкова.

З метою виконання умов вказаного договору, протягом квітня - червня 2011 року ТОВ "Завод електротехнічних виробів" було поставлено на адресу підприємства позивача товар: кабель, затискач, скріпа стальна, гак, лента стальна бандажна, бандаж, рубильник, запобіжник тощо, у вартість яких включено ПДВ у розмірі: квітень 2011р. - 73847,63 грн., травень 2011р. - 26310,15 грн., червень 2011р. - 830,42 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними.

При цьому, судова колегія однчасно зазначає, що між сторонами фактично відсутній спір про наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують документальне оформлення господарських операцій. Проте, спір полягає у не підтвердженні, на думку податкового органу, реальності здійснення господарської діяльності за договорами з вищевказаними контрагентами внаслідок обставин, встановлених згідно актів перевірок контрагентів позивача.

Зокрема, на підставі актів про неможливість проведення перевірки, позапланових невиїзних перевірок та інформаційних висновків щодо контрагентів ПП "Співдружність - Кентавр", ПП "Нісан-09" та ТОВ "Завод електротехнічних виробів", податковим органом було встановлено, що у вказаних контрагентів відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, ці підприємства не знаходяться за своїм місцезнаходженням, а тому, всі угоди з цими контрагентами мають ознаки «нікчемності» та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Проте, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не погоджується з вказаною позицією податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.4 ст.72 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Акти податкових перевірок контрагента позивача не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання показників звітності позивача непідтвердженим, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача взагалі не є належними доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між контрагентом та позивачем, оскільки за умови складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника предметом перевірки не є.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки також, в свою чергу, не є належним доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання. Згідно із вимогами законодавства, належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. Разом з тим, відповідного витягу з реєстру з наявністю такого запису податковим органом не надано.

Також, ще слід вказати, що на жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою та в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів або виконуються роботи постачальником. Посилання ж ДПІ на відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів та робіт в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання робіт або поставки, а відсутність у власності нерухомого та рухомого майна не є єдиним доказом виникнення у цього витрат, пов'язаних з виконанням робіт та зі збереженням або перевезенням товару від постачальника до покупця.

За таких обставин, висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Згідно ч.1 ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом визнані недійсними судом обох інстанцій не надано. Доказів наявності узгодженого умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача, податковим органом не наведено.

Далі, що стосується реальності господарської операції між позивачем та з ПП "Співдружність-Кентавр", то з матеріалів справи та пояснень представника позивача судом встановлено, що вищевказаний договір підряду було укладено з метою виконання ТОВ «Енергобудпроект-1» умов договору підряду №12798 від 22.08.2010 року, укладеного з ПАТ «ЕК "Херсонобленерго"», на виконання робіт з реконструкції електричних мереж по Херсонській області.

Відповідно до змісту акту прийому виконаних робіт за травень 2010 року до договору №12798, ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» прийняло від TOB «Енергобудпроект-1» виконані роботи з реконструкції ПЛ-0,4 кВ від КТП-410 по вул.Куйбишева в м.Цюрупинськ. Таким чином, ПП "Співдружність-Кентавр" фактично було субпідрядником по відношенню до TOB «Енергобудпроект-1» при виконанні робіт на замовлення ПАТ «ЕК "Херсонобленерго"» щодо реконструкції вищеописаного об'єкта, що підтверджує економічну обґрунтованість здійснення господарської операції з ПП "Співдружність-Кентавр".

Також, необхідно зазначити й про те, що на момент укладення договору №11/05/10-1, ПП "Співдружність- Кентавр" мало відповідну Ліцензію серії AB №479766 на господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури від 15.05.2009 року (строк дії - до 15.05.2012р.), відповідно до змісту якої, серед переліку дозволених робіт зазначено: "3.05.00 Монтаж зовнішніх інженерних систем, мереж, споруд, приладів і засобі вимірювання, 3.05.01 Електропостачання".

Таким чином, на момент укладення договору підряду з ТОВ «Енергобудпроект-1», ПП "Співдружність-Кентавр" мало виданий Державою дозвіл на проведення господарської діяльності з монтажу (будівництва, реконструкції) мереж електропостачання.

Крім цього, реальність зазначеної господарської операції випливає також і з того факту, що Одеським апеляційним адміністративним судом у постанові від 12.06.2013 по справі №2а-2807/12/2170 встановлено реальність низки інших аналогічних господарських операції між TOB «Енергобудпроект-1» та ПП "Співдружність-Кентавр", що відбувались у незначні проміжки часу до та після травня 2010 р. (т.б. у квітні та червні 2010р.).

Стосовно ж факту реальності господарської операції між позивачем та ПП "Нісан-09" і ТОВ "Завод електричних виробів", то з матеріалів справи та пояснень представника позивача судом з'ясовано, що факт реальності вчинення господарських операцій між TOB «Енергобудпроект-1» та ПП "Нісан-09" за вересень-листопад 2010 року та TOB «Енергобудпроект-1» та ТОВ "Завод електричних товарів" за квітень-червень 2011 року фактично вже встановлювався у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 року по справі №2а-2807/12/2170 за позовом ТОВ «Енергобудпроект-1» до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС, якою були визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення, прийняті за результатами планової виїзної перевірки в межах якої досліджувалися вказані операції та було донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з встановленням факту завищення валових витрат за вересень-листопад 2010 року по операціям з ПП "Нісан-09", а також за квітень-червень 2011 року по операціям з ТОВ "Завод електротехнічних товарів.

Отже, враховуючи норми ч.1 ст.72 КАС України, вказані обставини не потребують додаткового доказування.

Таким чином, обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нереальність господарських операцій між позивачем і його контрагентами не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інші мотиви, викладені в акті перевірки, що призвели до прийняття спірних податкових рішень, не ґрунтуються на чинному податковому законодавстві, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість дій ДПІ по визначенню грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 413070 грн.

Отже, оскільки у податкового органу не було законних підстав для визначення в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні зобов'язань з податку на додану вартість, а тому не має підстав і для застосування до позивача відповідно до ст.123 ПК України штрафних санкції згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

До того ж, ще раз необхідно вказати, що згідно з вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача або його контрагенти у 2-й чи 3-й ланках ланцюга, не виконали своїх податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А згідно ж з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

ОСОБА_2