Ухвала суду № 45341751, 10.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року Справа № 876/14762/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КСК-Капітал» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У жовтні 2013 року позивач ТзОВ «КСК-Капітал» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області (на даний час ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області), в якому, з урахуванням уточнення до позовної заяви, просив: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000942210/11553 від 24.07.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 12263,75 грн., в тому числі 9811 грн. за основним платежем і 2452,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 2) зобов'язати відповідача відкликати та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000942210/11553 від 24.07.2013 року.

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 24.07.2013 р. № 0000942210/11553. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

З цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції прийнята з неправильним та неповним дослідженням доказів і встановленням обставин у справі та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, постанова суду є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивачем ТзОВ «КСК-Капітал» в квітні 2013 р. продано борошно із риби ПАТ «Агрокомбінат Слобожанський» та ТзОВ «Чорнобайм'ясо», що застосовують спеціальних режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, по ціні, що є нижчою ніж підприємству ТзОВ «Елікорм», що застосовує загальну систему оподаткування. Таким чином, позивачем невірно визначено базу оподаткування ПДВ операцій з продажу борошна із риби, в результаті чого, занижено податкове зобов'язання з ПДВ по розрахунках з ПАТ «Агрокомбінат Слобожанський» на 6416,66 грн. та по розрахунках з ТзОВ «Чорнобайм'ясо» на 1018,33 грн.. Крім цього, позивачем ТзОВ «КСК Капітал» в квітні 2013 року продано сталосан F підприємству ПП «Сигма», що застосовує спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства по ціні, що є нижчою ніж підприємству ПП «Агрофірма Світанок», що застосовує загальну систему оподаткування. Таким чином, ТзОВ «КСК Капітал» невірно визначено базу оподаткування ПДВ операцій з продажу сталосану F, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ по розрахунках з ПП «Сигма» на 2376 грн.. Враховуючи наведене, зазначає апелянт, що позивач порушив вимоги п.п.14.1.71, п.п.14.1.219 п.14.1 ст.14, п.39.1, п.39.2 ст.39, п.188.1 ст.188, ст.200 ПК України, внаслідок чого занизив ПДВ за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року на 9811 грн..

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 12.11.2013 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що в період з 17.06.2013 р. по 21.06.2013 р. відповідачем ДПІ у Личаківському районі м. Львова було проведено позапланову перевірку позивача ТзОВ «КСК-Капітал» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів по декларації з ПДВ за квітень 2013 року. За наслідками перевірки складено Акт № 286/2-10/37362639 від 02.07.2013 року, у якому зазначено, що підприємством порушено вимоги п.п.14.1.71, п.п.14.1.219 п.14.1 ст.14, п.39.1, п.39.2 ст.39, п.188.1 ст.188, ст.200 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по ПДВ на суму 9811 грн. (а.с. 6-15).

На підставі вказаного вище Акта перевірки від 02.07.2013 року відповідачем винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення № 0000942210/11553 від 24.07.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 12263,75 грн., в тому числі 9811 грн. за основним платежем і 2452,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 16).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення від 24.07.2013 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що постанова суду першої інстанції від 12.11.2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржена позивачем.

Так, відповідно до п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і надалі в редакції на час розглядуваних правовідносин), звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Згідно п.п.14.1.219 цієї статті, ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Статтею 39 ПК України передбачено, що звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом. Визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в п.39.2. При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що визначення звичайної ціни у розглядуваних господарських взаємовідносинах позивача із ТзОВ «Елікорм», ПАТ «Агрокомбінат Слобожанський», ТзОВ «Чорнобайм'ясо», ПП «Агрофірма Світанок», ПП «Сигма» застосовувався метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), за яким ціна визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари, що реалізуються не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності. Ціна визначалась із врахуванням умов договорів, кількості (обсягу) товарів, обсягу функцій, що виконуються сторонами, умов розподілу між сторонами ризиків і вигод, строків виконання зобов'язань, умов здійснення платежів та інших об'єктивних умов, що впливали на ціну. При цьому, при реалізації товарів ПП «Агрофірма Світанок» відмінним є те, що така реалізація була одноразовою, без застосування знижок, на відміну від ПП «Сигма» (а.с. 28-56).

Також судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до п.39.15 ст.39 ПК України, у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності. Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки. За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Відповідно до п.5.6 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затв. наказом Мінфіну від 28.11.2012 р. № 1236, з 1 січня 2013 року, у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного із застосуванням звичайних цін, або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення відкликається з урахуванням вимог пункту 39.15 статті 39 розділу І Кодексу.

З аналізу наведених правових положень видно, що наслідком розпочинання платником податків процедури оскарження податкового повідомлення-рішення, яким нараховано зобов'язання відповідно до ст. 39 ПК України, є відкликання цього податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 39.15 ст. 39 ПК України, факт оскарження податкового повідомлення-рішення протягом строків, встановлених цим Кодексом (незалежно від наслідків розгляду скарги), свідчить про те, що таке податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним.

Судом встановлено, що позивач оскаржив у адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення від 24.07.2013 р. до ГУ Міндоходів у Львівській області та Міністерства доходів і зборів України (а.с. 17-26), однак зазначене ППР податковим органом не відкликано. Тому, усунути спірність правовідносин щодо чинності податкового повідомлення-рішення № 0000942210/11553 від 24.07.2013 р. слід шляхом визнання його протиправним та скасування.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду від 12.11.2013 р. винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КСК-Капітал» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 15.06.2015 року.