Ухвала суду № 45341223, 16.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4328/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року у справі за позовом приватного підприємства «Фірма Атом» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення від 03 березня 2015 року № 0000802204 та № 0000792204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року - позов задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі викладених в акті перевірки від 14 лютого 2015 року № 8/26-57-22-04-10/30218529 висновків податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 03 березня 2015 року: № 0000792204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5815,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 4652,00 грн., за штрафними санкціями - 1163,00 грн., та № 0000802204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 5523,75 грн., в тому числі: за основним платежем - 4419,00 грн., за штрафними санкціями - 1104,75 грн.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські договори, які були предметом дослідження під час перевірки, в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) судом не визнавалися, зміст господарських зобов'язань з поставки товарів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на їх виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що під-тверджують факти господарських операцій та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Юпітер Інвест» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Юпітер Інвест» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Зокрема, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що відсутність документів на транспортування товару, згідно з діючим цивільним законодавством, не тягне за собою недійсності (фіктивності) правочину з його придбання, тим більше не є підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит та віднесення сум з його придбання на витрати операційної діяльності.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32014100080000045 від 06 червня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 27 частиною 5, статтею 212 частиною 3, статтею 205 частиною 1, статтею 209 частиною 3, статтею 205 частиною 1, статтею 191 частиною 5 Кримінального кодексу України щодо ТОВ «Юпітер Інвест», оскільки відповідачем не надано вироку суду, за відсутністю якого такі доводи контролюючого органу є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що Приватним підприємством «Фірма Атом» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Юпітер Інвест», а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві 03 березня 2015 року № 0000802204 та № 0000792204 є протиправними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості своїх дій та рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україн, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: О.О. Шостак

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 19.06.2015.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.