Ухвала суду № 45340846, 26.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4489/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05 березня 2014 року № 0000104010.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами відповідача 27.02.2014 було проведено перевірку ДАХК «Артем», за результатами якої 28.02.2014 складено акт № 218/28-10-40-10/14307699 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за імпортним контрактом від 15.06.2010 № 25 (далі - контракт) з нерезидентом ОАО «Тамбовський завод «Електроприбор» (Російська Федерація) (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акта перевірки встановлено порушення відповідачем термінів розрахунків за контрактом: товар у сумі 633600,00 доларів США на митну територію України надійшов з простроченням терміну на 29 днів (із 01 по 30 квітня 2013 року). Граничні терміни та загальна сума донарахованої пені скориговані з урахуванням акту від 19.04.2013 № 405/40-10/14307699 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства згідно з листами публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - акт від 19 квітня 2013 року).

На підставі висновків Акта перевірки 05.03.2014 відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 0000104010, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 440599,74 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження вказане рішення залишено без змін.

З наявної у матеріалах справи копії акту від 19.04.2013 вбачається, що позивачем порушено, зокрема, термін розрахунку за контрактом, укладеним з нерезидентом ОАО «Тамбовський завод «Електроприбор» (Російська Федерація): товар на суму 138600,00 доларів США на митну територію України станом на 31 березня 2013 року не надійшов. Прострочення терміну (станом на 31 березня 2013 року) становить 133 дні (19 листопада 2012 року - 31 березня 2013 року), оскільки граничний термін надходження товару - 18 листопада 2012 року. Товар на суму 495000,00 доларів США на митну територію України станом на 31 березня 2013 року не надійшов. Прострочення терміну (станом на 31 березня 2013 року) становить 97 днів (25 грудня 2012 року - 31 березня 2013 року), оскільки граничний термін надходження товару - 24 грудня 2012 року.

Зі змісту акта від 19 квітня 2013 року також вбачається, що граничний термін надходження товару - 18 листопада 2012 року, тому відповідачем констатовано факт відсутності надходження товару на суму 633600,00 доларів США за контрактом станом на дату перевірки - 31.03.2013. Зафіксовано прострочення надходження товару та нараховано пеню у розмірі 1 151351,69 грн., яку позивачем сплачено у повному обсязі, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення.

Водночас, в Акті перевірки зазначено, що товар на суму 633600,00 доларів США за контрактом надійшов на митну територію України тільки 30.04.2013 (дата остаточного оформлення вантажно-митної декларації (далі -ВМД) для вільного обігу). Оспорюваним у цій справі рішенням відповідач нарахував позивачу пеню на додаткові 29 днів прострочення, а саме: із 31.03.2013 (дата нарахування пені за актом від 19 квітня 2013 року) по 30.04.2013 (дата остаточного оформлення ВМД для вільного обігу) у розмірі 440599,74 грн.

У ході розгляду справи судом встановлено, що згідно з умовами контракту граничний термін надходження товару на суму 138600 доларів США - 18 листопада 2012 року, а на суму 495000,00 доларів США - 24 грудня 2012 року (загальна сума 633600,00 доларів США).

Станом на 31.03.2013 ВМД не була оформлена (ВМД оформлена 30.04.2013), не були завершені усі митні процедури та товар не був пропущений на митну територію України для вільного обігу. Однак, товар на суму 138600,00 доларів США та 495000,0 доларів США (загальна сума 633600,00 доларів США) надійшов на митну територію України (перетнув митний кордон) 06.08.2012, що підтверджується відповідними документами, копії яких долучено до матеріалів справи.

Зокрема, згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною СМR від 31.07.2012 № 0003991, товар, відповідно до рахунку-фактури від 30.07.2012 № 110 від ОАО «Тамбовський завод «Електроприбор» на адресу позивача надійшов, тобто перетнув митний кордон України 06.08.2012, що засвідчено штампом відповідного митного органу «під митним контролем».

Рахунок-фактуру від 30.07.2012 № 110 на товар складено між нерезидентом ОАО «Тамбовський завод «Електроприбор» та позивачем на підставі контракту.

Товар за товарно-транспортною СМR від 31.07.2012 № 0003991 розміщено під митним контролем на СТЗ саме 06.08.2012.

Водночас, товар на загальну суму 633600,00 доларів США остаточно розмитнено (згідно з ВМД) 30.04.2013.

Тобто, як вбачається з вище викладеного, фактично товар перетнув митний кордон України 06.08.2012 року, а саме до закінчення граничного терміну надходження товару на митну територію України (18 листопада та 24 грудня 2012 року відповідно).

Як вбачається з матеріалів справи та змісту апеляційної скарги, позиція відповідача обґрунтована тим, що у цьому випадку датою поставки товару та датою переходу права власності необхідно вважати дату, зазначену митним органом у митній декларації, тобто 30.04.2013 (дата остаточного оформлення ВМД для вільного обігу). Водночас, відповідач не спростовує і не заперечує факту надходження товару позивача на суму 633600,00 доларів США під митний кордон та фактичного перетину митного кордону України саме 06.08.2012.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що саме 06.08.2012 є датою моменту здійснення імпортної операції, що підтверджується митними та товарно-транспортними документами із відмітками «під митним контролем». Отже, встановлений 180-денний термін надходження імпортного товару позивачем не порушено, у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача адміністративно-господарської санкції, передбаченоїстаттею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Надаючи правову оцінку установленим обставинам цієї справи, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції та виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 23.09.1994№ 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон № 185/94-ВР), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 185/94-ВР, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, підставою для нарахування імпортеру пені є прострочення встановлених законодавством строків поставки товару (здійснення імпорту).

Позивач відповідно до Закону України від 16.04.1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон № 959-XII) є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.

За змістом абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону № 959-XII та абзацу другого підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999 № 136, імпорт це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону № 185/94-ВР передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону № 959-XII є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2,4 Закону № 185/94-ВР є саме момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 21-136а11.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Оскільки, товар позивача на суму 633600,00 доларів США за контрактом митний кордон України перетнув 06.08.2012, то нарахування пені відповідачем за 29 днів прострочення, а саме із 31.03.2013 по 30.04.2013 у розмірі 440599,74 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування рішення від 05.03.2014 № 0000104010.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 02.06.15 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.