Ухвала суду № 45340587, 14.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 376/1795/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Ярошенко С.М. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Сквирського районного суду Київської області від 12 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконними рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Сквирського районного суду Київської області з позовом до Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області, третя особа: ОСОБА_3, в якому просили визнати незаконними рішення відповідача:

- від 24.11.2004 про надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3 під будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель

- від 11.11.2005 про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 з господарськими будівлями за ОСОБА_3;

- від 22.12.2006 про надання безоплатно в приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства.

Постановою Сквирського районного суду Київської області від 12 листопада 2014 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи. Крім того, окремо апелянт наголошував на тому, що позивачами було пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а даний адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи питання про відкриття провадження та розгляд справи в цілому суд першої інстанції дійшов висновку про поважність наведених позивачами причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Так, предметом розгляду даної справи є рішення Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області датовані 2004, 2005 та 2006 роками.

При цьому, до суду з даним адміністративним позовом позивачі звернулись лише в серпні 2014 року, тобто з пропуском строку, визначеного ч.2 ст.99 КАС України.

На обґрунтування поважності причин пропуску такого строку посилаються на те, що про порушення своїх прав ОСОБА_4 дізналась лише в червні 2014 року від ОСОБА_5

При цьому, в судовому засіданні обидва позивачі підтвердили, що обставини винесення оскаржуваних рішень та забудови спірної земельної ділянки були їм відомі. Більше того, ОСОБА_5 безпосередньо брала участь в будівництві.

Аналізуючи наведені вище обставини, колегія суддів зазначає наступне.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 статті).

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені або про порушення її прав знали близькі їй особи.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

На переконання колегії суддів, жодних належних та допустимих доказів які б підтверджували наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивачів, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, зокрема, звернення до суду з даним адміністративним позовом у строк, визначений ч.2 ст.99 КАС України, позивачами не наведено та не доведено, з огляду на що судова колегія приходить до переконання, що позивачами було пропущено строк звернення до адміністративного суду без поважних причин, а тому, у відповідності до норм процесуального законодавства ,адміністративний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повинен бути залишений без розгляду.

Таким чином, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено таке порушення норм процесуального законодавства, яке призвело до неправильного вирішення справи, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сквирського районного суду Київської області від 12 листопада 2014 року підлягає скасуванню, а позовна заява, - залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 198, 202, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Сквирського районного суду Київської області від 12 листопада 2014 року скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконними рішень залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 19 травня 2015 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.