Ухвала суду № 45339643, 16.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2015 рокусправа № 804/8350/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.05.2014 № НОМЕР_1 (форми «Р»), за яким позивачеві нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 28169,00 грн., та штрафні санкції (штрафи) в розмірі 14084,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо порушень позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ « АСТ-Консалтінг» оскільки позивачем були надані до перевірки усі первинні документи для підтвердження реальності господарських операцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року у задоволенні позову було відмовлено, при цьому суд виходив з відсутності реальності здійснених операцій.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тим фактам, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій із зазначеним в акті перевірки контрагентом.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1. щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «АСТ - Консалтінг» (код 38397327) та їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень, вересень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.04.2014 № 258/17-03/НОМЕР_2, в якому зазначено, що Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області був отриманий акт Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 21.02.2014 № 267/2204/38397327/77, складений у відношенні ТОВ «АСТ- Консталтінг» якиму встановлено відсутність фактичного постачання товарів (робіт/послуг) ФОП ОСОБА_1

ФОП ОСОБА_1 є вигодонабувачем по ланцюгу постачання товарів від ТОВ «АСТ - Консталтінг» у серпні, вересні 2013 року.

Встановлено «нереальність» проведення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та контрагентом - постачальником ТОВ «АСТ-Консалтінг», та юридичну дефектність первинних документів; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено суму ПДВ, яка віднесена до складу податкового кредиту в розмірі 28169 грн., в т.ч. за серпень 2013 року на суму 11709 грн., за вересень 2013 року на суму 16460 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «АСТ- Консалтінг».

На підставі вказаного акту податковим органом було винесене оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 27.05.2014 № НОМЕР_1 (форми «Р»), за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 28169,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 14084,50 грн.

У перевіряємий період, між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «АСТ-Консалтінг» були укладені наступні договори: договір купівлі - продажу запчастин від 12.08.2013 № 10 та договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів від 12.08.2013 № 11.

Відповідно до умов договору купівлі - продажу запчастин від 12.08.2013 № 10, ТОВ «АСТ- Консалтінг» (постачальник) взяло на себе зобов'язання поставити на користь ФОП ОСОБА_1 (покупця) виробничо-технічну продукцію, яка узгоджується сторонами договору за номенклатурою, кількістю та ціною і яка зазначається в рахунках, що виставляються постачальником на підставі заявок покупця. Товар поставляється окремими партіями по мірі надходження заявок від покупця та оплати виставлених постачальником рахунків ( п. 1 договору купівлі - продажу запчастин від 12.08.2013 № 10).

На підтвердження оплати товару позивачем надані платіжні доручення, копії рахунків - фактур, копії видаткових та податкових накладних до вказаного договору.

12.08.2013 між ФОП ОСОБА_1 (замовником) та ТОВ «АСТ-Консалтінг» (виконавцем) укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів № 11, за умовами замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання протягом строку дії договору надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту (далі - послуги) транспортних засобів (далі - ТЗ) з встановленням запчастин і використанням супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів ( далі - СТО).

На підтвердження надання послуг за означеним договором виконавцем робіт/послуг - ТОВ «АСТ- Консалтінг» до вказаного договору складені: рахунки - фактури, податкові накладні та акти виконаних робіт. На підтвердження проведення оплати за надані послуги позивачем надані платіжні доручення.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції Україні 20.02.1998 за № 128/2568, встановлено, що комплектом юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, є транспортна документація, а єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку шляхом їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна, яка відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортних накладних має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Факт отримання товару підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, з яким закон пов'язує виникнення права платника податку на включення вартості придбаного товару до складу валових витрат, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що відсутність документів на підтвердження транспортування товарів від контрагента до позивача, довіреностей та інших документів, які підтверджують транспортування товару їх прийняття та зберігання спростовують факт передачі товару від ТОВ «АСТ-Консалтінг» до ФОП ОСОБА_1

Крім того суд першої інстанції вірно надано аналіз господарським операціям позивача із зазначеними в акті перевірки контрагентами з яких вбачається наступне.

Під час перевірки до податкового органу, також і до суду позивачем не надані документи на підтвердження походження та відповідності поставляємого товару, крім того у позивача відсутні акти списання відпрацьованих автомобільних запчастин або інші документи, на підтвердження використання придбаних запчастин у власній господарській діяльності та доцільності придбання нових деталей/запасних автозапчастин та проведення ремонту автомобілів. Відсутні також заявки позивача на товар, що передбачено умовами договору.

Відповідно до умов договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів від 12.08.2013 № 11 сторони погодили, що замовник зобов'язаний самостійно доставити ТЗ на СТО для проведення визначеного комплексу послуг. У випадку неможливості доставити ТЗ у заздалегідь визначений час, замовник зобов'язаний не пізніше ніж за один день повідомити про це виконавця і погодити з ним дату початку робіт.

В той же час документів, які підтверджують за якою самою адресою надавалися послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів не надано.

З актів виконаних робіт неможливо встановити конкретне місце надання послуг, а саме: на якій станції технічного обслуговування, за якою адресою надавалися позивачу послуги з ремонту автомобілів, не зазначено кількість годин, затрачених на надання цих послуг, кількість осіб, залучених до виконання цих послуг. Місцезнаходженням ТОВ «АСТ - Консалтінг» є м. Суми, вул. Пролетарська, буд. 69, проте на підтвердження наявності у м. Дніпропетровську (місто надання послуг, зазначене в актах виконаних робіт) філії вказаного підприємства або станцій технічного обслуговування для проведення комплексу послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів зазначеного підприємства не надано.

Враховуючи встановлені обставини справи суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями, незважаючи на наявність у позивача доказів сплати вартості товарів та послуг.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, зважаючи на встановлену відсутність реального вчинення цих господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Наслідки порушення податкового законодавства, зокрема у податковому обліку, повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Зазначене свідчить на користь висновку суду першої інстанції, що відсутність судових рішень про визнання недійсними (нікчемними) укладених правочинів, не може розглядатися як перешкода для коригування (зменшення) податкового кредиту з ПДВ позивачу, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст.44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова