Ухвала суду № 45339533, 21.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2015 року

справа № 804/5251/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року по справі № 804/5251/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Карі Україна” до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "С" №0002822203 від 07.11.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карі Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області “С” №0002822203 від 07 листопада 2013 року. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що податковою інспекцією проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої був складений акт від 18.10.2013р., на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає висновки Акту перевірки про відсутність облікових документів на товар у місці його фактичної реалізації та порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” безпідставними та такими, що зроблені без дослідження всіх обставин здійснення господарської діяльності позивачем.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. На думку апелянта судом першої інстанції не прийнято до уваги, що в ході перевірки не надані останні інвентаризаційні відомості товару по підприємству, первинні бухгалтерські документи щодо обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, товарні звіти матеріально-відповідальної особи по господарському об'єкту, не виведені залишки товарних запасів по бухгалтерському обліку підприємства станом на 09.10.2013 року, про що контролюючим органом в акті перевірки зроблено висновок про ведення неналежним чином, з порушенням порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 2672648,00 грн.

У судовому засіданні сторони доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Карі Україна” є юридичною особою, зареєстрованою 27.12.2011 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області. Основним видом діяльності товариства є діяльність із роздрібного продажу непродовольчих товарів у власних господарських одиницях (магазинах), які знаходяться у користуванні на умовах оренди та/або суборенди. Позивач відноситься до міжнародної торговельної мережі, що реалізує на території України товари непродовольчого призначення (взуття, одяг та аксесуари) для населення. Як платник податків позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. 18 жовтня 2013 року Головним управлінням Міндоходів у Хмельницькій області проведено фактичну перевірку господарської одиниці позивача, а саме магазину, розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Маршала Рибалка, 2а щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). За результатами перевірки складено акт без реєстраційного номеру від 18.10.2013 року, зареєстрований в ДПІ в Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 21.10.2013 року за №0130/22/01/22/37989494, в якому зафіксовані порушення п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 2672648,00 гривень згідно з додатком до акту перевірки №4, відсутні будь-які підтверджуючі документи на товар, що знаходиться у реалізації. Згідно п. 4.3. Акту перевірки керівнику ТОВ “Карі Україна” необхідно прибути до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська у термін до 01.11.2013 року. Пунктом 4.4. Акту перевірки встановлено перелік документів, які необхідно надати для розгляду у вказаний термін, а саме накладні на товар та первинні документи, які підтверджують походження товару. 30.10.2013 року, не погоджуючись із висновками Акту, позивач звернувся із запереченнями (поясненнями) на Акт перевірки до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, до яких були додані належним чином завірені копії накладних на внутрішнє переміщення товару та результати інвентаризації по магазину станом на 10.10.2013 року всього на 95 арк. Додатково 07.11.2013 року товариство звернулось до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська із листом (вих.№02-01/11-13 від 01.11.2013 року), до якого повторно були додані копії накладних на внутрішнє переміщення товару та результати інвентаризації по магазину станом на 10.10.2013 року. ДПІ в Кіровському районі м. Дніпропетровська винесло податкове повідомлення-рішення форми “С” №0002822203 від 07.11.2013 року, яким за порушення п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та згідно ст.20 зазначеного Закону до ТОВ “Карі Україна” застосовані штрафні санкції на суму 5345296,00.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Доводи апелянта зводяться до неврахування судом першої інстанції факту ненадання позивачем під час перевірки первинних документів на товарні запаси, що знаходилися на місці здійснення господарської діяльності – в магазині.

Так, згідно положень п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг). Зазначена норма передбачає альтернативні форми ведення обліку товарних запасів, а саме: а) облік товарних запасів на складах; б) облік товарних запасів за місцем їх реалізації; в) облік товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, та не містить імперативного припису щодо обов'язкового обліку товарних запасів виключно за місцем їх реалізації.

Відтак, доводи апелянта щодо обов’язковості обліку товарних запасів виключно за місцем їх реалізації є неспроможними, оскільки позивач не позбавлений права вести облік товарних запасів, що підтверджують оприбуткування товарів, не лише за місцем реалізації.

Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо того, що питання обліку товарних запасів є суто бухгалтерською категорією, тому порядок ведення обліку товарних запасів здійснюється на підставі норм законодавства, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку.

Так, порядок обліку товарних запасів визначений Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, згідно ст. 1 якого бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підприємство самостійно визначає облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.

Таким чином, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Серед іншого, у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №16277 від 29.12.2009 р. зазначено, що до документів, які є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Відтак, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні на внутрішнє переміщення товару, товарно-транспортні накладні, тощо, а відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Позивачем до суду апеляційної інстанції подано первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем застосовується машинна обробка документів з використанням комп'ютерної програми бухгалтерського обліку DYNAMICS AX, яка забезпечує систематизацію, аналітичний та бухгалтерський облік інформації, що міститься у первинних документах. Товар, що реалізується позивачем у власних магазинах, придбавається на підставі контракту №KR-UA/1202/22, укладеного 22.02.2012 року між позивачем та компанією Warome Limited (Гонконг). Розмитнення придбаного позивачем товару у 2013 році відбувалося на Київській регіональній митниці, після чого товар доставлявся на склад в м. Одеса для зберігання та подальшого перевезення товару у внутрішньому сполученні до господарських одиниць (магазинів) позивача. Тобто, після прибуття товару на митницю, та здійснення розмитнення, оприбуткування товару здійснювалось на склад позивача. Послуги складського зберігання товару на складі в м. Одеса у 2013 році позивачу надавалися ТОВ “МАКСАН” на підставі договору №26/11/12 про надання логістичних послуг з відповідального зберігання товарів від 26.11.2012 року, копія якого долучена до матеріалів справи. Із складу ТОВ “МАКСАН” товар відпускався та розподілявся до магазинів позивача, де безпосередньо здійснювалася його реалізація, в тому числі до магазину, розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Маршала Рибалка, 2а, на підставі відповідних видаткових складських ордерів, накладних на внутрішнє переміщення, передачу товарів, тари та товарно-транспортних накладних, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що надані позивачем первинні документи разом із вантажно-митними деклараціями є документами, які фіксують здійснення господарських операцій, підтверджують та відображають факт придбання та руху товарно-матеріальних цінностей, вказують на ведення обліку товарних запасів на товари вказані в Акті перевірки. Передача товарів магазину за накладними на внутрішнє переміщення відбувалася матеріально відповідальним особам. Таким чином, позивачем додержані вимоги діючого законодавства щодо виконання обов'язку з ведення обліку товару, здійснення продажу тих товарів, які відображені в такому обліку.

Крім того, відсутність первинних документів у місцях реалізації товарів, тобто у магазині позивача не може свідчити про те, що підприємство у встановленому законодавством порядку не веде облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а також про те, що товар у магазині не оприбуткований у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення враховуючи той факт, що перевіряючими під час складання акта перевірки не враховані дані первинних документів та облікових регістрів, в яких відображено облік товарних запасів на підприємстві (складі) та внутрішнє переміщення товарів з дотриманням вимог ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року по справі № 804/5251/14 – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі № 804/5251/14 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай