Ухвала суду № 45339056, 18.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про відмову в роз'ясненні рішення суду та відмову у встановленні

способу і порядку виконання судового рішення

18 червня 2015 року м. Київ № 826/10834/14

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження заяву відповідача-1 про роз'яснення судового рішення та встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 826/10834/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «ГРАВЕ УКРАЇНА страхування життя»

до відповідача-1 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

відповідача-2 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» Ткач Маріанни Юріївни

третя особа (на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору) Публічне акціонерне товариство «ЕРДЕ БАНК»

за участі Прокуратури м. Києва

про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2015 р. по адміністративній справі № 826/10834/14 суддею Добрянською Я.І. задоволено позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ГРАВЕ УКРАЇНА страхування життя» до відповідача-1 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та відповідача-2 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» Ткач Маріанни Юріївни, третя особа (на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору) Публічне акціонерне товариство «ЕРДЕ БАНК», про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Так, зазначеною постановою від 20.01.2015 р. суд:

- визнав протиправними дії Державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» Ткач Маріанни Юріївни щодо відмови у виплаті (відшкодуванні) на користь Приватного акціонерного товариства «ГРАВЕ УКРАЇНА страхування життя» вкладів фізичних осіб-страхувальників за договорами довгострокового страхування життя у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3 в загальному розмірі 10 740 312 (десять мільйонів сімсот сорок тисяч триста дванадцять) гривень 22 копійки.

- визнав вкладниками Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами, фізичних осіб-страхувальників за договорами довгострокового страхування життя, укладеними з Приватним акціонерним товариством «ГРАВЕ УКРАЇНА страхування життя» у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3 згідно наданого переліку.

- зобов'язав Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» Ткач Маріанну Юріївну включити до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «ЕРДЕ БАНК», фізичних осіб-страхувальників за договорами довгострокового страхування життя, укладеними з Приватним акціонерним товариством «ГРАВЕ УКРАЇНА страхування життя» у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3.

- зобов'язав Державну установу «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» та Уповноважену особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» Ткач Маріанну Юріївну вчинити усі необхідні дії щодо виплати (відшкодування) на користь Приватного акціонерного товариства «ГРАВЕ УКРАЇНА страхування життя» вкладів фізичних осіб-страхувальників за договорами довгострокового страхування життя у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3 в загальному розмірі 10 740 312 (десять мільйонів сімсот сорок тисяч триста дванадцять) гривень 22 копійки.

- стягнув з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «ГРАВЕ УКРАЇНА страхування життя» витрати зі сплати судового збору у розмірі 487 гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2015 р. у цій справі відмовлено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення та встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 826/10834/14.

Разом з тим 03.06.2015 р. відповідачем-1 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб до канцелярії Окружного адміністративного суду м. Києва повторно подано заяву про роз'яснення судового рішення та встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 826/10834/14 з підстав незрозумілості та неясності способу та порядку виконання судового рішення у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2015 р. вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на.16.06.2015 р.

Так, у судовому засіданні 16.06.2015 р. представник заявника (відповідача-1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вказану заяву про роз'яснення судового рішення та встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 826/10834/14 підтримав повністю та просив суд її задовольнити з підстав незрозумілості постанови від 20.01.2015 р. по справі № 826/10834/14, а також неможливості її належного виконання без встановлення судом способу і порядку виконання такого судового рішення.

Натомість представники відповідача-2 та третьої особи до судового засідання 16.06.2015 р. не прибули, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, що не перешкоджає розгляду даної заяви.

В свою чергу представник позивача проти задоволення заяви відповідача-1 про роз'яснення судового рішення та встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 826/10834/14 заперечив з мотивів її необгрунтованості та безпідставності.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Беручи до уваги вказані обставини, суд ухвалив продовжити розгляд заяви відповідача-1 про роз'яснення судового рішення та встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 826/10834/14 в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Під час письмового провадження станом на дату прийняття рішення за результатом розгляду цієї заяви жодних додаткових документів від сторін по справі до канцелярії суду не надходило.

Відтак, розглянувши заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд дійшов до висновку про відмову у роз'ясненні та встановленні способу і порядку виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2014 р. по справі №826/10834/14, зважаючи на наступне.

Згідно ст. 158 КАС України судовими рішеннями у адміністративному судочинстві є постанови та ухвали.

Рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КАС України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.

Разом з тим, суд зауважує, що механізм, визначений ст. 170 КАС України, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення, якщо таке право надане цим Кодексом.

Відтак, у заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.

Отже, зі змісту ст. 170 КАС України, вбачається, що роз'ясненню підлягає незрозуміле рішення суду у разі, коли внаслідок неясності резолютивної частини рішення його не можливо виконати примусово або є імовірність неправильного його виконання, що узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 19.12.2013 р. №К-15714/10 (реєстраційний номер в ЄДРСР 36359653).

Згідно пункту 10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому повинна містити чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, апеляційної чи касаційної скарги.

Резолютивна частина судового рішення, за загальним правилом, повинна містити: висновок суду про задоволення позову (клопотання, подання), апеляційної чи касаційної скарги повністю або частково чи відмову в його (її) задоволенні повністю або частково, чи залишення його (її) без задоволення; висновок суду по суті вимог; розподіл судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили та його оскарження; встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Як вбачається з матеріалів даної справи, у резолютивній частині постанови від 20.01.2015 р., дійшовши висновку про задоволення позову по суті розглянутих вимог позивача, суд чітко та зрозуміло визначив частину позовних вимог, що підлягає задоволенню, та здійснив розподіл судових витрат.

Тобто, ухвалюючи постанову по справі судом враховано вимоги щодо форми та змісту судового рішення, встановлені КАС України, а також вимоги законодавства про виконавче провадження, і викладено резолютивну частину чітко, ясно і в достатній мірі зрозуміло для визначення способу і порядку примусового виконання судового рішення.

Між тим, як встановлено судом, у заяві вих. від 02.06.2015 р. №09-17194/15 заявник серед іншого стверджує про неясність та незрозумілість мотивувальної частини постанови суду від 20.01.2015 р. у даній справі, зазначаючи при цьому доводи, які, на його переконання, свідчать про безпідставність наведених судом мотивів, що, як вже зазначалось судом, суперечить змісту ст. 170 КАС України.

З огляду на вищезазначене у сукупності, а також зважаючи, що резолютивна частина рішення від 20.01.2015 р. є чітко викладеною та у повному обсязі зрозумілою, суд зауважує, що у разі незрозумілості позивачем мотивації судового рішення чи незгодою з такою мотивацією, позивач має право оскаржити це судове рішення за правилами, встановленими КАС України.

Окрім цього, суд вважає відсутніми підстави для встановлення способу і порядку виконання судового рішення, зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 2,3 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як визначено положеннями ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (ч. 1).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України від 21.04.1999 р. №606-XIІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606).

Згідно ч. 1 ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Разом з тим, у відповідності до ст. 3 Закону №606 у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами (ч. 1).

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (ч. 2).

Як встановлено судом, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у заяві вих. від 02.06.2015 р. №09-17194/15 не зазначено про існування достатніх та належних обставин, які б свідчили про існування передбачених ст. 263 КАС України обставин, що б ускладнювали виконання судового рішення першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у задоволенні заяви про роз'яснення та встановлення способу і порядку виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2015 р. у адміністративній справі № 826/10834/14

2. Ухвалу направити заявнику та сторонам у справі, третій особі та Прокуратурі міста Києва.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська