Постанова № 45338828, 16.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 червня 2015 року № 826/6247/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Гарник К.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-1"до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідністю "АТП-1" (далі по тексту - позивач, ТОВ "АТП-1") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17 березня 2015 року № 0000302202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/6247/15 закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 квітня 2015 року, яке відкладалось на 29 квітня 2015 року у зв'язку з неявкою позивача.

У судовому засіданні 29 квітня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі направлення на перевірку від 17 лютого 2015 року № 337/22-05, наказу від 17 лютого 2015 року № 376, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідністю "АТП-1" з питань дотримання вимог податкового законодавства по правомірності користування суб'єктом господарювання пільгою з податку на додану вартість при реалізації відходів та брухту чорних 1 кольорових за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 02 березня 2015 року № 120/26-57-22-05/37098523.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пункту 23 підрозділу 2 розділу XX, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185 та пункту 187.1 статті 187, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 558094 грн., в т.ч. по періодах: січень 2014 року - 243117,00 грн., лютий 2014 року - 314977,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення від 17 березня 2015 року № 0000302202, яким Товариству з обмеженою відповідністю "АТП-1" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 697618,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 558094,00 грн., за штрафними санкціями - 139524,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними висновками контролюючого органу, позивач звернувся до суду із вимогою скасувати податкове повідомлення - рішення від 17 березня 2015 року № 0000302202.

Заперечення відповідача співпадають із висновками, викладеними в акті перевірки від 02 березня 2015 року № 120/26-57-22-05/37098523.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що впродовж 2013 - 2014 років позивачем укладались наступні договори купівлі - продажу брухту, відходів чорних металів: № 190213-1 від 19 лютого 2013 року із ТОВ "Фоззі-Фуд", № 0110/14 від 01 січня 2014 року із ТОВ "Компанія Інтермаркет", № 121213/1 від 12 грудня 2013 року із ПрАТ "Київський мотоциклетний завод", № 201201 від 20 грудня 2011 року із ТОВ "Компанія "СВ Голд", № 45 від 20 лютого 2013 року із ПАТ "Уманьферммаш", № 1401-01 від 14 січня 2013 року із Інститутом Електрозварювання ім. Є.О. Патона, № 5/403-ПГ від 02 квітня 2013 року із ТОВ "Посейдон-Трейд", № 38/13 від 01 лютого 2013 року із ТОВ "Українська металургійна компанія", № 1 від 03 січня 2013 року із Кагарлицька ПМК-3.

На підтвердження реальності вищезазначених договорів, позивачем надано копії податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, реєстрів податкових накладних, оборотньо-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках, виписки з банківських рахунків на підтвердження оплати, тощо.

Разом з тим, згідно з висновками контролюючого органу позивачем порушено пункт 23 підрозділу 2 розділу XX, пункт 44.1 статті 44, пункт 185.1 статті 185 та пункт 187.1 статті 187, пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункт 201.1 та пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 558094 грн., а саме неправомірно використано нульову ставку ПДВ та не надано документів щодо формування податкових зобов'язань за перевіряємий період.

З приводу застосування нульової ставки ПДВ у період січень - лютий 2014 року, суд зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків" від 19.12.2013 №713-VII внесено зміни до абзацу 1 пункту 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, а саме: цифри та слова " 1 січня 2014 року" замінено на цифри та слова " 1 січня 2015 року".

Отже, вказана норма з 01 січня 2014 року викладена у такій редакції: "Тимчасово до 1 січня 2015 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних та кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00), а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України".

Тобто, пунктом 23 підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодексу України встановлено право на застосування пільги, проте механізм реалізації якого визначається Постановою Кабінету Міністрів України і застосувати дане право без переліку таких товарів не можливо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15 було затверджено переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2014 року, звільняються від обкладання податком на додану вартість.

Водночас, дія постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №15, якою затверджені переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких тимчасово звільнялися від оподаткування податком на додану вартість, обмежувалась лише 2013 роком та діяла до 01 січня 2014.

Станом на 01 січня 2014 року відповідного нормативно-правового акта Уряду, який визначав би переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, або продовжував би дію постанови № 15, прийнято не було.

Таким чином, з 01 січня 2014 року були відсутні діючі переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, до операцій з яких міг застосовуватись режим звільнення від оподаткування податком на додану вартість, визначений пунктом 23 підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2014 року № 43, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 15 від 12 січня 2011 року, а саме: у назві, пункті 1 та у додатках 1 і 2 постанови, цифри і слово "1 січня 2014" замінено цифрами і словом "1 січня 2015".

Відповідно до пункту 5 Указу Президента України від 10.06.97 №503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" встановлено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Постанова Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2014 року № 43 була опублікована 18 лютого 2014 року, тому вона набула чинності саме з цієї дати.

Аналізуючи вище зазначені положення, суд приходить до висновку, що хоча положення абзацу 1 пункту 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України і містять посилання щодо звільнення він оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних та кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00), а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД до 01 січня 2015 року, але застосування вище зазначеного положення унеможливлюється без відповідної постанови Кабінетом Міністрів України, яка затверджує перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, звільняються від обкладання податком на додану вартість.

Так, судом не береться до уваги посилання позивача на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15 не втратила своєї сили 01 січня 2014 року, а продовжила свою дію до винесення постанови Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2014 року № 43, яка набрала чинності з 18 лютого 2014 року, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2014 року № 43 не вносить зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15, а затверджує новий перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, операцій з постачання яких, зокрема операції з імпорту, та встановлює новий термін, а саме до 1 січня 2015 року, звільняються від обкладання податком на додану вартість, згідно з додатками 1 і 2.

Отже, відсутність переліку відходів та брухту чорних і кольорових металів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, в період з 01 січня 2014 року по 17 лютого 2014 року, за умови наявності норми Кодексу, що регулює питання звільнення від оподаткування операцій з постачання зазначених товарів в той самий період, не дає підстав вважати вказані операції такими, що не підлягають оподаткуванню, а отже висновки відповідача викладені акті та податкове повідомлення рішення від 19 січня 2015 року № 4826552203 є таким, що винесено на підставі і відповідності до вимог чинного законодавства України.

Також, суд зазначає, що листом Державної фіскальної служби України від 10 жовтня 2014 року № 7066/7/99-99-10-04-02-1 надано нові роз'яснення з даного питання, а саме: з 01 січня 2014 року були відсутні переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, до операції з постачання яких міг застосовуватись режим звільнення від оподаткування ПДВ, визначений пункту 23 підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодексу України. З метою приведення нормативно правових актів у відповідність до Закону № 713 Кабінет Міністрів України постановою від 05 лютого 2014 року № 43 вніс зміни до Постанови № 15, згідно з якими продовжено дію вказаних переліків до 01 січня 2015 року. Постанова набула чинності з дня її офіційного опублікування (газета "Урядовий кур'єр"), а саме 18 лютого 2014 року.

Отже, операції з постачання, у тому числі з імпорту, відходів та брухту чорних і кольорових металів, що здійснювались суб'єктами господарювання з 01 січня 2014 року до 17 лютого 2014 року (включно), підлягали оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку з нарахуванням податку за основною ставкою (20 відсотків).

Крім того, Державною фіскальною службою зазначено, що усі інші листи та роз'яснення використовуються у частині, що не суперечить листу Державної фіскальної служби України від 10 жовтня 2014 року № 7066/7/99-99-10-04-02-1.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із висновками контролюючого органу про операції з постачання, у тому числі з імпорту, відходів та брухту чорних і кольорових металів, що здійснювались позивачем з 01 січня 2014 року до 17 лютого 2014 року (включно), підлягали оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку з нарахуванням податку за основною ставкою (20 відсотків).

Разом з тим, досліджуючи правомірність дій контролюючого органу щодо складання спірного податкового повідомлення - рішення, судом встановлено наступне.

Перевірка Товариства з обмеженою відповідністю "АТП-1" призначена на підставі підпункту 78.14 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктами 78.4 та 78.5 статті 78 Податкового кодексу України встановлено що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Судом встановлено, що наказом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 17 лютого 2015 року № 376 призначена документальна позапланову виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідністю "АТП-1".

Проте, як зазначено у вступній частині акту перевірки від 02 березня 2015 року № 120/26-57-22-05/37098523, з метою вручення наказу від 17 лютого 2015 року № 376 на проведення документальної виїзної перевірки та пред'явлення направлення на перевірку від 17 лютого 2015 року № 337/22-05 було здійснено виїзд за податковою та фактичною адресами підприємства: 03068, місто Київ, вул. Кулибіна, буд 3/8 та встановлено, що за вказаною адресою підприємство та посадові особи не знаходяться.

Наведене свідчить, що відповідачем, по-перше, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка (у приміщення контролюючого органу), всупереч наказу від 17 лютого 2015 року № 376; по-друге, перевірка проведена без вручення суб'єкту господарювання копії наказу та направлення на проведення перевірки.

Слід зазначити, що приписи підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України надають право контролюючому органу на проведення перевірки лише в разі не надання пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

Лише за таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді.

У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

В даному випадку, позивачем спростовуються отримання письмового запиту від Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в свою чергу, відповідачем не надано копії запиту та доказів його направлення та отримання позивачем. При цьому, такі дії контролюючого органу порушують право платника податків на оскарження у судовому порядку наказу про призначення перевірки.

Пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України встановлює, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Пункт 79.2 статті 79 доповнено абзацом другим згідно із Законом України від 24 травня 2012 року № 4834-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм" такого змісту: "Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки". Це доповнення не змінює регулювання, воно уточнює дійсний зміст попередньої норми.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Окрім того, незважаючи на проголошену підпунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 27 січня 2015 року, аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, враховуючи встановлену в даному провадженні порушення відповідачем вимог підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, з огляду на відсутність правових наслідків такої перевірки, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 17 березня 2015 року № 0000302202 підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу, що в даному провадження позивачем заявлено вимогу про скасування податкового повідомлення - рішення від 17 березня 2015 року № 0000302202, вимоги про визнання перевірки незаконною не заявлено.

В силу частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, суд може вийти за межі позовних вимог, лише з метою гарантування дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В даному випадку, належним, достатнім та повним захистом прав та інтересів позивача є визнання протиправною та скасування спірного податкового повідомлення - рішення, а тому відсутні підстави для визнання перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-1", проведеної Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві з питань дотримання вимог податкового законодавства по правомірності користування суб'єктом господарювання пільгою з податку на додану вартість при реалізації відходів та брухту чорних 1 кольорових за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 02 березня 2015 року № 120/26-57-22-05/37098523.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-1" підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-1" задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 17 березня 2015 року № 0000302202.

3.Судові витрати у розмірі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-1" (код ЄДРПОУ 37098523) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник