Постанова № 45338689, 17.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 червня 2015 року 16:55 № 826/5012/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів Іщука І.О., Кармазіна О.А., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України (відповідач-1) Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби (відповідач-2) провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Державної виконавчої служби України (надалі - відповідач-1 або ДВС України), в якому просить (з урахуванням уточненої позовної заяви):

- визнати незаконними та необґрунтованими дії ДВС України, що проявилися в необґрунтованому та незаконному нарахуванні, визначенні суми/розміру пені головним державним виконавцем ДВС України Медведєвим Олександром Вячеславовичем при триваючому порушенні і недотримання державою Україна строків виплати присуджених рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 року по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v.Ukraine» 2000 євро та 108 517 грн. 91 коп.;

- визнати незаконними та необґрунтованими дії ДВС України, що проявилися в нарахуванні та визначенні головним державним виконавцем ДВС України Медведєвим Олександром Вячеславовичем суми/розміру пені всупереч та не у відповідності до пункту b) резолютивної частини рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 року по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v.Ukraine»;

- визнати протиправними та необґрунтованими дії ДВС України, що проявилися в безпідставному діленні головним державним виконавцем ДВС України Медведєвим Олександром Вячеславовичем присуджених коштів рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 року по заяві № 59834/09 на число 365 при визначенні, нарахуванні суми пені за несвоєчасне виконання рішення Суду;

- визнати протиправною та скасувати вимогу ДВС України від 19.02.2015 року № 14-726-2/16 за підписом головного державного виконавця ДВС України Медведєва Олександра Вячеславовича щодо нарахування та визначення суми/розміру пені за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 року по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v.Ukraine».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Європейського суду з прав людини, на виконання якого відкрито виконавче провадження №42581962, не виконано у повному обсязі, оскільки замість 34 786,72 грн., що відповідає еквівалентові 2 000,00 євро, на банківський рахунок позивача зараховано 34 612,99 грн., а замість основної частини суми боргу, яка підлягає сплаті у відповідності до рішення національного суду, - 108 517,91 грн. - зараховано 107 975,32 грн. Крім того, позивачем наголошено, що відповідачем-1 невірно здійснено розрахунок пені, належної позивачу у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення Європейського суду з прав людини.

У судовому засіданні 27.04.2015 року до участі у справі в якості відповідача-2 залучено Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби (надалі - відповідач-2 або Департамент).

У судове засідання 11.06.2015 року з'явилися представники позивача та відповідача-2.

Відповідач-1 у судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки у дане судове засідання відповідач-1 суду не повідомляв, клопотань чи заяв про розгляд справи без участі його представника або про відкладення судового засідання не заявляв.

Представник позивача у вказаному судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових пояснень по справі.

Представник відповідача-2 проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено про правомірність дій державного виконавця при виконанні рішення Європейського суду з прав людини, на виконання якого відкрито виконавче провадження №42581962, в частині нарахування та визначення розміру пені за несвоєчасне виконання вказаного рішення.

Суд у судовому засіданні 11.06.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача-1, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.09.2010 року у справі №2-2038-10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Василькові Київської області про зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію позов задоволено частково, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у місті Василькові Київської області по невиплаті ОСОБА_1 державної пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у місті Василькові Київської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 15 липня 2007 року до 15 липня 2010 року із зарахуванням проведених виплат; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Київської області у справі №22а-13150/11 за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у місті Василькові Київської області на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.09.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Василькові Київської області про зобов'язання перерахувати та виплатити пенсії апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Василькові Київської області задоволено частково, постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.09.2010 року змінено, виклавши абзац третій резолютивної частини у такій редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у місті Васильків Київської області перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю недоотриманої ним пенсії з 15 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 15 липня 2010 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком передбаченому ст. 50, 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у решті постанову залишено без змін.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30.09.2013 року у справі №2-2038/10 (провадження №6-а/362/57/13), яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року, за результатами розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду ухвалено стягнути з Управління Пенсійного фонду України у місті Василькові та Василівському районі Київської області на користь ОСОБА_1 108 517,91 грн. боргу.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Щукін та інші проти України» від 13.02.2014 року, згідно п. 15 якого, враховуючи схожість заяв, наведених в Додатку 1, в контексті основних правових питань, про які в них йдеться, суд визнав за потрібне об'єднати їх, серед яких під номером 150 Додатку 1 «Прийняті заяви» до вказаного рішення зазначено заяву №74233/12 від 15.11.2012 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання Васильків щодо виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.09.2010 року (зі змінами, внесеними Апеляційним судом Київської області від 12.07.2011 року), постановлено:

(a) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, чиї заяви зазначені у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Медведєвим О.В. за результатами розгляду заяви про примусове виконання рішення №59834/09, виданого 13.02.2014 року Європейським судом з прав людини, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2014 року (ВП №42581962).

У межах вищезазначеного виконавчого провадження на адресу Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини направлено вимогу державного виконавця №14-726/16 від 19.02.2015 року №14-726-2/16, якою вимагалося сплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість (пеню) за несвоєчасне виконання рішення суду у загальному розмірі 1 871,57 грн.

В якості розрахунку пені у вищенаведеній вимозі державного виконавця вказано, що рішення №59834/09 (кінцева дата виконання рішення - 13.05.2014 року) в частині виплати справедливої сатисфакції виконано 29.09.2014 року в сумі 34 786,92 грн., кількість днів затримки платежу - 139 днів (сума пені - 34 786,92 грн. : 365 х 3,30 % х 139 = 437,85 грн.) та в частині заборгованості за рішенням національного суду в сумі 108 517,91 грн. виконано 06.10.2014 року, кількість днів затримки платежу - 146 днів (сума пені - 108 517,91 грн. : 365 х 3,30% х 146 = 1 433,72 грн.).

На підтвердження вищезазначеного, у матеріалах справи містяться копії платіжних доручень №621 від 27.02.2015 року на суму 1 871,57 грн. (згідно відмітки проведено банком 27.02.2015 року), №5812 від 22.09.2014 року на суму 108 517,91 грн. (згідно відмітки проведено банком 06.10.2014 року) та №5760 від 19.09.2014 року на суму 34 786,92 грн. (згідно відмітки проведено банком 29.09.2014 року)

Надалі, на підставі викладеного вище, постановою від 02.03.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Медведєвим О.В. у межах виконавчого провадження №42581962 з посиланням на фактичне виконання рішення суду згідно з виконавчим документом постановлено закінчити виконавче провадження з примусового виконання рішення №59834/09, виданого 13.02.2014 року Європейським судом з прав людини.

Вважаючи розрахунок розміру пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення №59834/09, виданого 13.02.2014 року Європейським судом з прав людини, необґрунтованим, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - Закон №606).

Відповідно до ст. 1 Закону №606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 Закону №606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 11 Закону №606 зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (п. 9 ч. 2 ст. 17 Закону №606).

У силу ч. 1 ст. 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV (надалі - Закон №3477-IV), протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті «б» цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення (ч.ч. 1 та 2 ст. 8 Закону №3477-IV).

Так, представником позивача під час судового розгляду справи наголошено, що розрахунок пені за несвоєчасне виконання вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини, визначений у вимозі державного виконавця №14-726/16 від 19.02.2015 року №14-726-2/16, не відповідає дійсним обставинам справи та змісту резолютивної частини рішення, яке підлягає примусовому виконанню. Крім того, останнім зазначено, що розрахунок пені відбувся передчасно, оскільки позивачем не отримано у повному обсязі грошових коштів, присуджених у відповідності до рішення №59834/09, виданого 13.02.2014 року Європейським судом з прав людини.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії виписки з банківського рахунку ОСОБА_1 (а.с. 151 том 2), на рахунок останньої надійшли грошові кошти у розмірі 107 975,32 грн. (за рішенням національного суду) та 34 612,99 грн. (відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат (справедлива сатисфакція) на виконання рішення Європейського суду з прав людини №59834/09 від 13.02.2014 року.

Водночас, як вбачається зі змісту рішення національного суду, у зв'язку з невиконанням якого і прийнято рішення Європейського суду з прав людини №59834/09 від 13.02.2014 року (з урахуванням ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30.09.2013 року у справі №2-2038/10 (провадження №6-а/362/57/13) стягненню з Управління Пенсійного фонду України у місті Василькові та Василівському районі Київської області на користь ОСОБА_1 підлягають грошові кошти у розмірі 108 517,91 грн. Крім того, у вимозі державного виконавця №14-726/16 від 19.02.2015 року №14-726-2/16 також зазначено суму основного боргу у розмірі 108 517,91 грн. та 34 786,92 грн. в якості справедливої сатисфакції.

З огляду на викладене вище вбачається, що на банківський рахунок позивача надійшло грошових коштів менше, ніж передбачено рішенням Європейського суду з прав людини №59834/09 від 13.02.2014 року, а саме: замість 108 517,91 грн. зараховано 107 975,32 грн. та замість 34 786,92 грн. - 34 612,99 грн. Протилежного суду на час розгляду справи не доведено.

При цьому, слід зазначити, що у відповідності до наявної у матеріалах справи копії виписки з банківського рахунку ОСОБА_1 (а.с. 151 том 2), сума комісії при наданні банківських послуг за результатами зарахування вищезазначених грошових коштів складає «0,00».

Разом з тим, пп. 3 п. 2 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 року №408, визначено, що бюджетні кошти спрямовуються, зокрема, на витрати, пов'язані з наданням банківських послуг у разі здійснення перерахування грошових сум на рахунок стягувача (його представника).

Також, суд звертає увагу, що відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не зазначено причин зарахування на банківський рахунок позивача грошових коштів у меншому розмірі, ніж це зазначено у платіжних дорученнях, а саме: замість 108 517,91 грн. - 107 975,32 грн. та замість 34 786,92 грн. - 34 612,99 грн. відповідно, враховуючи банківську комісію у розмірі 0,00 грн., як це вбачається з наявної у матеріалах справи копії виписки з банківського рахунку позивача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що державним виконавцем передчасно здійснено розрахунок пені (в контексті рішення Європейського суду з прав людини №59834/09 від 13.02.2014 року - простого відсотка (simple interest), виходячи з факту виплати позивачу заборгованості у розмірі 108 517,91 грн. та 34 612,99 грн., оскільки фактично вказані грошові кошти у повному обсязі ОСОБА_1 сплачені не були, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Отже, враховуючи не здійснення остаточного розрахунку належної позивачу суми коштів до виплати, як це передбачено п. «b» резолютивної частині рішення Європейського суду з прав людини №59834/09 від 13.02.2014 року, у ДВС України були відсутні законодавчо мотивовані підстави для здійснення розрахунку пені (в контексті рішення Європейського суду з прав людини№59834/09 від 13.02.2014 року - простий відсоток (simple interest), який викладено у вимозі державного виконавця №14-726/16 від 19.02.2015 року №14-726-2/16. Водночас, безпосередній розрахунок пені (формула розрахунку пені) судом у даному випадку не досліджується, беручи до уваги висновки суду про передчасність визначення вказаної пені без остаточного розрахунку з позивачем.

На підставі викладеного вище, суд вказує про необхідність визнання протиправними дій ДВС України щодо передчасного розрахунку пені (в контексті рішення Європейського суду з прав людини№59834/09 від 13.02.2014 року - простого відсотка (simple interest) без остаточного розрахунку належних позивачу грошових коштів, визначених у рішенні Європейського суду з прав людини №59834/09 від 13.02.2014 року.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги ДВС України від 19.02.2015 року № 14-726-2/16 за підписом головного державного виконавця ДВС України Медведєва Олександра Вячеславовича щодо нарахування та визначення суми/розміру пені за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 року по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v.Ukraine» суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписами п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Зі змісту оскаржуваної вимоги вбачається, що остання сама по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, оскаржене рішення безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії та рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення (прийняття) останніх.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо передчасного розрахунку пені (в контексті рішення Європейського суду з прав людини №59834/09 від 13.02.2014 року - простого відсотка (simple interest) без остаточного розрахунку належних ОСОБА_1 грошових коштів, визначених у рішенні Європейського суду з прав людини №59834/09 від 13.02.2014 року.

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.О. Скочок

Судді І.О. Іщук

О.А. Кармазін