Постанова № 45338574, 12.06.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2015 року справа № 823/1130/15

м. Черкаси

10 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Попельнусі Ю.І.,

за участю:

представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранслогістика» ОСОБА_1 - за довіреністю,

представника відповідача державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області ОСОБА_2 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранслогістика» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранслогістика» (надалі - ТОВ «Автотранслогістика»), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (надалі - ДПІ у м. Черкасах) № НОМЕР_1 від 28.01.2015р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ДПІ у м. Черкасах було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Автотранслогістика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.02.2012 р. по 31.12.2013 р., про що складено акту від 16.01.2015 р. № 18/23-01-22-01/38089771. На підставі встановленого в акті перевірки порушення товариством «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зазначене рішення позивач вважає протиправним та наголошує, що у відповідності до норм чинного законодавства, наступна видача грошових коштів під звіт працівнику здійснюється безпосередньо і виключно після звітування ним про витрачання отриманих під звіт коштів, тобто обов'язковою умовою для складання звіту є витрачання коштів працівником. Дана норма вказаного порядку вказує на те, що після отримання грошових коштів з каси підприємства під звіт, працівник, який їх отримав і не виконав доручення підприємства на вчинення цивільно-правових дій має їх повернути в касу підприємства в тому обсязі, в якому він їх отримав. В даному випадку, наголосив позивач, саме так і відбулось, оскільки кошти видані працівникам ТОВ «Автотранслогістика» останніми використані не були, то вони були повернуті в касу товариства без складання звіту про їх витрачання. Тим більше, зазначив позивач, форма звіту про повернення невикористаних коштів, а також заповнення фізичною особою, що отримала кошти відповідних граф, у випадку повернення до каси підприємства повної суми отриманих під звіт грошових коштів - не передбачено законодавством.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову ТОВ «Автотранслогістика» заперечив повністю з підстав викладених у запереченні та просив суд залишити його без задоволення, наголосивши, що у відповідності до Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, зареєстрованого наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012 р. № 1276 - звіт складається платником податку (підзвітною особою), що отримала такі кошти на підприємствах всіх форм власності або у само зайнятої особи. Тобто, обов'язок по складанню відповідного звіту виникає незалежно від того, витрачено кошти видані під звіт чи ні, основоположним в даному випадку є саме факт отримання коштів під звіт. Оскільки, відповідних дій позивачем вчинено не було (не складено звіт), то ДПІ у м. Черкасах було правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 16.01.2015 р. посадовими особами ДПІ у м. Черкасах була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Автотранслогістика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.02.2012 р. по 31.12.2013 р., про що складено акт № 18/23-01-22-01/38089771 (а.с.12).

Висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ «Автотранслогістика» зокрема п.2.11 та п.2.12 глави 2 Постанови Правління національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме: 154 490,40грн. готівкових коштів видано під звіт працівникам підприємства без повного звітування щодо раніше виданих їм коштів.

На підставі вищевказаного порушення, ДПІ у м. Черкасах прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2015р. № НОМЕР_1, яким до товариству на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та згідно з абз.5 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій про порушення норм з регулювання обліку готівки» № 436/95 від 12.06.1995 р. застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 38 622,60грн.

Вважаючи, зазначене податкове повідомлення-рішення таким, що складено з порушенням норм чинного законодавства, ТОВ «Автотранслогістика» звернулось до суду для визнання його протиправним та скасування.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою врегульовано «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженим постановою Правління національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (надалі - Положення).

У відповідності до п.1.2 вказаного Положення, готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Видача готівкових коштів під звіт або на відрядження, як передбачено п.2.11 Положення здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки (п.2.12 Положення).

Нормами податкового кодексу, зокрема п.п.170.9.3 п.170.9 ст. 170 Податкового кодексу України також передбачено, що звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012 р. № 1276 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.12.2012 р. за № 2185/22497) затверджено форму Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання (надалі - Наказ).

У відповідності до п. 5 вказаного Наказу, звіт складається платником податку (підзвітною особою), що отримала такі кошти від підприємств всіх організаційно-правових форм або самозайнятої особи.

З урахуванням вищевказаних положень законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язок зі складання звіту про використання коштів виданих на відрядження або під звіт виникає незалежно від того чи були витрачені такі кошти чи ні. В даному випадку, єдиною і беззаперечною підставою для його складання є сам факт отримання таких коштів, що повністю узгоджується з вищевказаними положеннями Наказу Міністерства фінансів України від 05.12.2012 р. № 1276.

Твердження представника позивача відносно того, що заповнення фізичною особою, що отримала кошти відповідних граф, у випадку повернення до каси підприємства повної суми отриманих під звіт грошових коштів - не передбачено законодавством, суд сприймає критично та зазначає, що п. 5 Наказу також передбачено, що фізична особа, що отримала такі кошти, заповнює всі графи Звіту, крім: «Звіт перевірено», «Залишок унесений (перевитрата видана) у сумі за касовим ордером», бухгалтерських проводок, розрахунку суми утриманого податку за несвоєчасно повернуті витрачені кошти на відрядження або під звіт, які заповнюються особою, що надала такі кошти; «Звіт затверджено», які підписуються керівником (податковим агентом).

Тобто, в такому випадку, в графі звіту «витрачено» має вказуватись особою, що отримала кошти на відрядження або під звіт цифра «нуль». На думку суду, вказана дія в даному випадку, виступає не як право, а як обов'язок особи, що заповнює звіт.

Згідно ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Оскільки, матеріалами справи, а також актом перевірки встановлено, що ТОВ «Автотранслогістика» було видано 154 490,40грн. готівкових коштів під звіт працівниками підприємства без звітування щодо раніше виданих їм коштів, то з урахуванням положень вищевказаного Указу, податковим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 38 622,60грн., яке скасуванню не підлягає.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що під час вчинення дій, з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

постанова виготовлена в повному обсязі 17.06.2015 р.