Постанова № 45337493, 16.06.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа № 809/1760/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Кишинського М.І.

за участю секретаря судового засідання: Мельник О.Я.

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2С

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3 Карміне

до відповідача: Івано-Франківської митниці Головного управління ДФС України,

про визнання протиправною та скасування картки відмови №206050000/2015/800094 від 12.03.2015 року та зобов"язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 Карміне звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Головного управління ДФС України про визнання протиправною та скасування картки відмови №206050000/2015/800094 від 12.03.2015 року та зобов"язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивувало тим, що 29.12.2014 року позивачем подано до Івано-Франківської митниці ДФС митну декларацію №206050000/2014/405422 щодо імпорту свого транспортного засобу марки Ford Fiesta, 2008 року випуску із застосуванням пільг (звільнення від оподаткування).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, суду пояснив, що митне оформлення транспортного засобу легкового автомобіля марки Ford Fiesta, кузов WBOGXXGAJG8E26217, 2008 року випуску, згідно п.3 ч.10 ст. 374 Митного кодексу України, має здійснюватися зі звільненням від оподаткування митними платежами.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив, суду пояснив, що згідно ст. 14 якого передбачено, у разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні, якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Вислухавши представника позивача, представників відповідачів, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

29.12.2014 року декларантом було подано до митного оформлення електронну митну декларацію № 206050000/2014/405422 на легковий автомобіль марки Ford Fiesta, що був у користуванні, календарний рік випуску 2008, модельний рік випуску 2008, тип двигуна - бензиновий з робочим об'ємом циліндрів 1242 см3, потужність двигуна 60 kw, номер двигуна 8е26217, номер кузова wf0gxxgajg8e26217, колісна формула 4*2, колір автомобіля синій, виробник - «ford werke ag» країна виробництва німеччина. Одночасно із ЕМД подано міжнародну автомобільну накладну (СМR) №1046 від 19.12.2014 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № А0042282СЕ0 від 25.02.2009 (додаток № 4-5), посвідка на постійне проживання № ІН 045530 від 08.09.2014 (додаток № 7-8), паспортний документ іноземця № АА 5794615 від 22.01.2010 (додаток № 9-11), висновок експертного дослідження № 9/101/1131 від 25.12.2014 (додаток № 12-13), переклад № б/н (додаток № 14-16), копія митної декларації країни відправлення № 282103 від 09.12.2014 року (додаток № 17), сертифікат відповідності № UA 1.182.0152439-14 від 24.12.2014 року.

Розглянувши подану декларацію та дані до неї матеріали відповідач 05.02.2015 року отримав картку відповіді в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

12.01.2015 року за вх. № 10/9/09-70-61 Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області повідомило, що громадянин ОСОБА_4 Карміне отримав дозвіл на імміграцію в Україну та документований посвідкою на постійне місце проживання.

Під час здійснення митного контролю посадовими особами Івано-Франківської митниці встановлено, що даний громадянин до дати видачі посвідки неодноразово продовжував термін перебування в Україні з 07.11.2013 року по 08.02.2014 року та з 21.03.2014 року по 28.06.2014 року, про що свідчать штампи в паспортному документі іноземця № АА 5794615 від 22.01.2010 року.

Згідно штампів Державної прикордонної служби України до дати видачі посвідки (враховуючи дні в'їзду та виїзду) безперервно проживав в Україні у 2014 році 250 днів, про що свідчать штампи в паспортному документі іноземця № АА 5794615 від 22.01.2010 року. Дані з розділу «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» Єдиної автоматизованої інформаційної системи підтверджують факт проживання громадянина в Україні у 2014 році до дати видачі посвідки.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

За змістом статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає понад шість місяців на рік.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачене законом або міжнародним договором України.

З 22 грудня 2003 року для України набрала чинності Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації офіційних документів (далі - Конвенція) (Закон України від 10 січня 2002 року № 2933-НІ). Згідно з положеннями Конвенції скасовується вимога легалізації документів для їх подальшого використання в державах - учасницях цієї конвенції. Офіційні документи, які використовуються на території держав - учасниць Конвенції, мають бути засвідчені спеціальним штампом «Apostiie» (далі-апостиль), проставленим компетентним органом держави, в якій було складено документ(стаття 3 Конвенції). Як передбачено ст. 4 Конвенції, апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріплюється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Умови визначення місця постійного проживання фізичної особи встановлено Податковим кодексом України, ст. 14 якого передбачено, у разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні, якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Згідно з п. п. «в» п. 50 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, резиденти -фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

Зазначені акти передбачають, що проживання на території України більшість днів відповідного річного періоду вважається проживанням особи в Україні. Тобто, фактичною умовою для набуття статусу резидента є необхідність знаходження такої особи на території України більше 183 днів протягом кожного річного періоду.

Згідно з п. 45 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, постійне місце проживання - місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Відповідно до п. п. «б» п. З ч. 10 ст. 374 Митного кодексу України, транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні.

Оскільки норми Митного кодексу України пов'язують поняття перебування транспортного засобу на обліку в країні постійного попереднього місця проживання та поняття переселення до іншого місця проживання, тому дані поняття є взаємопов'язаними між собою юридичними фактами.

Таким чином, з норм Митного кодексу України вбачається, що право власності щодо користування, розпорядження та володіння таким транспортним засобом повинно здійснюватись громадянином саме в тій країні, де був придбаний даний автомобіль. А переїзд громадянина до іншої країни можна вважати зміною одного з юридичних фактів, а саме вирішення особою питання щодо, зміни постійного місця проживання у листопаді 2013 року.

Таким чином, дані факти підтверджують неможливість здійснення митного оформлення зазначеного транспортного засобу зі звільненням від оподаткування митними платежами.

22.01.2015 року на підставі ч. 3 п. 10 ст. 374 Митного кодексу України позивачу відмовлено в митному оформленні транспортного засобу з наданням пільг, як при переїзді на постійне місце проживання.

05.02.2015 року декларантом подано до митного оформлення ЕМД № 206050000/2015/400174 (додаток №28-29) на зазначений вище транспортний засіб. Як додатковий документ, надана довідка з комуни Квуаліно провінції Неаполь від 30.01.2015 року (додаток № 30-32), про те, що громадянин проживав в даній комуні з 03.06.1997 року до 03.11.2014 року, що підтверджувало факт постійного проживання в країні попереднього місця проживання до дати отримання посвідки на постійне проживання понад три роки відповідно до вимог наказу Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року № 1118 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» та п. 3 ч. 10 ст. 374 Митного кодексу України.

У зв'язку з тим, що довідка про проживання в комуні Квуліана не відповідала даним про фактичне проживання відповідно до дато-штампів прикордонної служби України у паспорті громадянина і фактично надані документи суперечать один одному та одночасно не була підтверджена штампом «апостиль», 12.03.2015 року позивачу відмовлено в митному оформленні транспортного засобу з наданням пільг, як переїзді на постійне місце проживання.

Виходячи з наведеного, дії посадових осіб під час винесення Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 206050000/2015/00094 були правомірними, у зв'язку із цим підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною Карти відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 206050000/2015/00094 від 12.03.2015 та зобов'язання Івано-Франківську митницю ДФС здійснити митне оформлення транспортного засобу на підставі поданих документів, які зазначені в картці відмови, відсутні.

Однак враховуючи наявність поданої завіреної штампом апостиль довідки виданою комуною Квуаліно провінції Неаполь від 19.03.2015 року, про те, що позивач проживав в даній комуні з 03.06.1997 року до 03.11.2014 року, у відповідності до вимог п. З ч. 10 ст. 374 Митного кодексу України можлива наявність законних підстав для застосування відвідних пільг при оподаткуванні.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кишинський М.І.

Постанова складена в повному обсязі 23 червня 2015 року.