Постанова № 45336352, 06.05.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-4332/10/0770

Рядок статзвітності № 8.2.8

Код судді 10

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2011 року м.Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судового засідання Боднар Т.А.

за участю сторін:

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю завод «Флекстронікс ТзОВ» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю завод «Флекстронікс ТзОВ» (надалі -позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, яким просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2010 року за № 0012371742/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 14 235,30 грн. (в т.ч. 4 745,1 за основним платежем та нараховано штрафні санкції у розмірі 9 490,2 грн.). та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.10.2010 р. № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в суму 31634 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, відповідачем протиправно було донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів найманих працівників на тій підставі, що працівником підприємства ОСОБА_3 по завершенні відрядження складено авансовий звіт № FM- 0000021 від 12.06.2008 р. на загальну суму витрат 31383,0 грн., з яких 16319,0 грн. використаних на проживання нібито не підтверджено розрахунковими документами та авансовий звіт № 64 від 25.09.2008 р. на загальну суму витрат 29109,07 грн., з яких 15315,0 грн. за проживання нібито не підтверджено розрахунковим документом, в результаті відповідач приходить до висновку, що вищезазначені суми, котрі нібито не підтвердженні розрахунковим документом, були отримані працівником підприємства ОСОБА_3 як додаткове благо, а отже підлягають оподаткуванню. Позивач з таким висновком відповідача не погоджується та зазначає, що кошти в сумі 31 634,0 грн. були надані підприємством працівнику ОСОБА_3 на відрядження та були використанні на оплату проживання у період відрядження, що підтверджується належним чином оформленими авансовими звітами; документами, що підтверджують оплату таких витрат; фактичним перебуванням працівника ОСОБА_3 у відрядженні та реальною сплатою спірних коштів наймодавцю жилих приміщень. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем протиправно було застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 31634 грн. на тій підставі, що нібито під час перевірки було виявлено порушення вимог порядку ведення касових операцій, а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, оскільки розрахунки, які були проведені між працівником підприємства та наймодавцем підтверджується письмовим документом, а саме розпискою та актами виконаних робіт. При цьому, позивач зазначає, що Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, та Указ Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436/95 не містить посилань на вичерпний перелік документів, які можуть підтвердити оплату готівкових коштів за придбані товари (роботи, послуги). Також позивач з посиланням на ст. 250 ГК України зазначає, що сплив граничний річний строк, протягом якого допускається застосування адміністративно-господарського штрафу у разі вчинення даного виду правопорушення.

У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у запереченнях проти позову, пояснив, що кошти в сумі 31 634,0 грн., котрі надані позивачем працівнику ОСОБА_3 на відрядження та використані на проживання у період відрядження, насправді не підтверджені розрахунковими документами. Натомість документ, який підкріплено до авансового звіту є розписка наймодавця в отриманні грошових коштів, однак дана розписка нотаріально не завірена та не є підтвердним документом в розумінні Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59, тому відповідачем правомірно визначено податкове зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 14 235,30 грн. та застосовано до позивача штрафну санкцію в сумі 31634 грн. на підставі абзацу шостого п. 1. ч. 1. Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області було проведено планову виїзну перевірку господарського товариства у формі ТзОВ завод «Флекстронікс ТзОВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р. та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р., про що складено відповідний акт № 2475/23-01/32221224 від 07.10.2010 р.

Відповідно до даного акту, перевіркою встановлено порушення, зокрема, пп. 9.10.1, пп. 9.10.2 та пп. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IY „Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами і доповненнями, заниження суми податку з доходів фізичних осіб в сумі 4745,1 грн., а також порушення пп. 2.11 п.2 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, в результаті чого підзвітною особою проведено розрахунок без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів за проживання, прозвітувався за отримані кошти від ГТ у формі ТОВ завод «Флекстронікс ТзОВ» в сумі 31634 грн.

На підставі акту перевірки № 2475/23-01/32221224 від 07.10.2010 р. Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 21.10.2010 року за № 0012371742/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 14 235,30 грн. (в т.ч. 4 745,1 за основним платежем та нараховано штрафні санкції у розмірі 9 490,2 грн.);

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 21.10.2010 р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в суму 31634 грн.

Як вбачається із змісту акту перевірки № 2475/23-01/32221224 від 07.10.2010 р., підставою для визначення податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників стало те, що працівником позивача ОСОБА_3 по завершенні відрядження складено авансові звіти № FM- 0000021 від 12.06.2008 р. на загальну суму витрат 31383,0 грн. та № 64 від 25.09.2008 р. на загальну суму витрат 29109,07 грн., з яких 31634 грн. використаних на проживання нібито не підтверджено розрахунковими документами. Тому, Мукачівська ОДПІ Закарпатської області приходить до висновку, що вищезазначені суми, були отримані працівником позивача ОСОБА_3 як додаткове благо, а отже підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до абзацу першого п. 1.6. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Підпунктом 4.2.9. «а» п. 4.2. ст. 4. вказаного Закону встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств.

Згідно пп. 4.3.2. п. 4.3. даного Закону до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Відповідно до п. 1.6. Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59, підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує фактичні витрати відрядженим працівникам на наймання жилого приміщення з розрахунку вартості одного місця у готельному номері за кожну добу такого проживання з урахуванням побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором, телефоном (крім витрат на телефонні переговори) тощо.

Вищевказані правові норми встановлюють, що суми коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт від підприємства, за умови вчасного звітування за використанні кошти за наявності підтвердних документів (в оригіналі) чи повернення невикористаних таких сум коштів, включенню до складу загального оподаткованого доходу не підлягають.

Судом у судовому засіданні належними доказами встановлено, що кошти в сумі 31634 грн. було використано працівником позивача ОСОБА_3 на оплату проживання у період відрядження, що підтверджується відповідними підтверджуючими документами, а саме: договором найму житлового приміщення № МА 91071 від 05.06.2008 р., розпискою від 05.06.2008 р. та актами виконаних робіт (а.с. 68-76, 87, 88, 104, ), а також авансовим звітом № FM- 0000021 від 12.06.2008 р. (а.с. 60) та авансовим звітом № 64 від 25.09.2008 р. (а.с. 81). При цьому фактичне перебуванням працівника позивача ОСОБА_3 у відрядженні за кордоном підтверджується наявними в матеріалах справи посвідченнями на відрядження (а.с. 82-83, 127-129).

Суд також враховує, що наймодавцем згідно договору найму житлового приміщення № МА 91071 від 05.06.2008 р. є фізична особа, яка не може видати іншого письмового документу, який би підтверджував сплату готівкових коштів, крім видачі розписки або підписання акту виконаних робіт. Водночас суд констатує, що чинне податкове законодавство не містить обмежень щодо можливості найму житла в період відрядження у фізичних осіб, які статусу суб'єкта господарювання не мають.

За таких обставин суд приходить до висновку, що кошти в сумі 31634 грн. були використані працівником позивача в оплату витрат по відрядженню, а отже в силу пп. 4.3.2. п. 4.3. Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" включенню до складу загального оподаткованого доходу та відповідно оподаткуванню не підлягають.

Крім того, судом встановлено, що на підставі акту перевірки № 2475/23-01/32221224 від 07.10.2010 року Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області також було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 21.10.2010 р., котрим до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в суму 31634 грн.

Як вбачається із змісту вказаного акту перевірки, підставою для застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 31634 грн. слугувало виявлення під час перевірки порушення вимог порядку ведення касових операцій у вигляді проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Згідно абзацу шостого п. 1. ч. 1. Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Судом встановлено, що позивачем надано підтверджуючі документи до авансових звітів на підтвердження оплати готівкових коштів за проживання у період відрядження, а саме: договір найму житлового приміщення № МА 91071 від 05.06.2008 р., розписку від 05.06.2008 р. та акти виконаних робіт. При цьому суд констатує, що Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, та Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436/95 не містить посилань на вичерпний перелік документів, які можуть підтвердити оплату готівкових коштів за придбані послуги.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем вимоги п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, були дотримані, а штрафні санкції згідно абзацу шостого п. 1. ч. 1. Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436/95 застосовані до позивача безпідставно.

Крім того, суд враховує, що фінансові санкції у вигляді штрафу, передбачені ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436/95, за своє суттю є адміністративно-господарськими і можуть бути застосовані протягом строків, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи те, що спірні готівкові розрахунки були проведені у 2008 році, а рішення, яким були застосовані фінансові санкції за ці порушення, було прийнято 21 жовтня 2010 року, суд приходить до висновку про пропуск відповідачем строку, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржені податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю завод «Флекстронікс ТзОВ» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ від 21 жовтня 2010 року № 0012371742/0.

Визнати протиправним та скасувати рішення Мукачівської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21 жовтня 2010 року № НОМЕР_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю завод «Флекстронікс ТзОВ» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяОСОБА_4