Ухвала суду № 45335722, 16.06.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 червня 2015 року Житомир Справа № 806/3017/13-a

Категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сичової О.П. ,

секретар - Шевчук Т.А.,

за участю: прокурора Кондратюка Д.А.

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання третьої особи ОСОБА_2 про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області до Денишівської сільської ради, Управління Держземагентства в Житомирському районі, Житомирської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", за участю третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування рішення та державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку,-

встановив:

Житомирський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Денишівської сільської ради від 30 жовтня 2006 року про передачу ОСОБА_3 в селі Дениші 0,22 га землі у власність в районі пилорами;

- визнати недійсною державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №775433, який виданий 22 квітня 2008 року громадянину ОСОБА_3

15 червня 2015 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшло клопотання третьої особи ОСОБА_2 з проханням закрити провадження у справі , оскільки даний спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Прокурор в судовому засіданні проти закриття провадження заперечив.

Представник Денишівської сільської ради в судовому засіданні проти закриття провадження заперечив.

Представник позивача в судове засіданні не прибув. Надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Треті особи та представники відповідачів в судове засідання не прибули. Про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомленні належним чином.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, а також перевіривши письмові докази по справі суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням 5 сесії 5 скликання Денишівської сільської ради від 30 січня 2006 року передана ОСОБА_3 у приватну власність земельна ділянка 0,22 га в селі Дениші в районі колгоспної пилорами.

Право власності ОСОБА_3 на зазначену земельну ділянку було посвідчене державним актом на право власності на землю, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010820900060 від 22.04.2008р.

В подальшому вказана земельна ділянка ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 07.05.2010 р. була продана ОСОБА_2

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до висновку, що дані правовідносини є цивільно-правовими, а тому не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин.

Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 Цивільного кодексу України , земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватно-правових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Слід зазначити, що вирішуючи даний спір, потрібно з'ясувати чи є він приватно-правовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 Цивільного кодексу України, статті 2, 5 Земельного кодексу України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, статтею 152 Земельного кодексу України, у тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього, спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України, розглядаються в порядку цивільного судочинства.

У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Прийняте Денишівською сільською радою (як суб'єктом владних повноважень) рішення про передачу у власність земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Статтею 80 Земельного кодексу України установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України, Сільська рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Денишівська сільська рада як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права власності земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому вона не здійснювала владних управлінських функцій.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналогічна позиція висловлена Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року №21-551а14.

За приписами частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суд також зазначає, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За правилами частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; якщо сторони досягли примирення; якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а отже вона не відноситься до юрисдикції адміністративного суду, у зв'язку із чим провадження у ній підлягає закриттю.

Керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Задоволити клопотання третьої особи ОСОБА_2 про закриття провадження по справі.

Закрити провадження по справі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії повного тексту ухвали.

Суддя О.П. Сичова

Повний текст ухвали виготовлено: 19 червня 2015 року.