Постанова № 45333934, 21.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 р. Справа № 804/2621/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Неклеса О.М.,

при секретарі судового засідання Колесник І.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глубур-Сервіс» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глубур-Сервіс» (далі - ТОВ «Глубур-Сервіс», позивач) звернулось до суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Криворізька ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької ОДПІ форми «Р» від 19.01.2015 р. № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що контролюючим органом за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача встановлено порушення положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого, на думку відповідача, платником податків безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість в зв'язку з нереальністю здійснення господарських операцій по ТОВ «Екто Буд» за серпень 2014 р., по ТОВ «Месінс» за вересень 2014 р., листопад 2014 р., внаслідок чого позивачем занижено суми податку на додану вартість. На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.01.2015 р. № НОМЕР_1. З висновками акту перевірки позивач не погоджується та вважає, що вони не відповідають фактичним обставинам, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України. Представником позивача зазначено, що в обґрунтування висновків акту перевірки ТОВ «Глубур-Сервіс» відповідач зазначає про те, що документи, виписані ТОВ «Екто Буд», ТОВ «Месінс» за формою податкових накладних, рахунків-фактур та видаткових накладних, актів надання послуг не можуть бути підставою для включення сум ПДВ до складу дозволеного податкового кредиту у ТОВ «Глубур-Сервіс», отже позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків; в ході проведення перевірки позивача не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з ТОВ «Екто Буд», ТОВ «Месінс» по ланцюгу постачання. Представник позивача наголошував, що до перевірки підприємством надано до контролюючого органу належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт реального виконання правочинів між позивачем та його контрагентами, реального отримання товару та використання вузлів та агрегатів у капітальному ремонті та пусконалагоджувальних робіт бурового СБШ-250 МНА-32, тому висновки відповідача про вчинення позивачем порушень податкового законодавства не є обґрунтованими та не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення. В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представником відповідача подано до суду заперечення проти адміністративного позову, в обґрунтування яких зазначено, що за результатами перевірки ТОВ «Глубур-Сервіс» контролюючим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування з контрагентами ТОВ «Екто Буд» та ТОВ «Месінс», нереальність господарських операцій, встановлено порушення позивачем положень ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 861873, 00 грн. Контролюючим органом зроблено висновок про те, що позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з ТОВ «Екто Буд», ТОВ «Месінс» по ланцюгу постачання. У зв'язку з вищевказаним, представником відповідача в письмових запереченнях зазначено про необґрунтованість позовних вимог. Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В письмових запереченнях представник відповідача просив розглядати адміністративну справу за відсутності представника контролюючого органу.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ «Глубур-Сервіс» (код ЄДРПОУ 38333682) зареєстроване Криворізьким міським управлінням юстиції 13.12.2012 р., перебуває на податковому обліку в Криворізькій ОДПІ, зареєстроване платником ПДВ з 01.02.2013 р. згідно свідоцтва № 200103167 від 01.02.2013 р.

Криворізькою ОДПІ у період з 23.12.2014 р. по 26.12.2014 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Глубур-Сервіс» з питань достовірності формування податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2», ТОВ «Екто Буд» за серпень 2014 р. і з ТОВ «Месінс» за вересень 2014 р. та достовірності сформованого податкового зобов'язання з ПДВ по реалізації товарів (робіт, послуг) придбаних у вище вказаних контрагентів, які відображені в податкових деклараціях за серпень, вересень, листопад 2014 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 26.12.2014 р. № 1229/22.12/38333682, за висновками якого відповідачем встановлено порушення ТОВ «Глубур-Сервіс» ст. 22, п. 185.1 ст. 185, 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість суму податку на додану вартість у зв'язку з нереальністю здійснення господарських операцій по ТОВ «Екто Буд» за серпень 2014 р. на суму ПДВ 400038, 83 грн., ТОВ «Месінс» за вересень 2014 р. на суму 180166, 67.грн., ТОВ «Месінс» за листопад 2014 р. на суму 281666, 67 грн., внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість до сплати за серпень 2014 р. на суму 400038, 83 грн., за вересень 2014 р. на суму 180166, 67 грн., за листопад 2014 р. на суму 281666, 67 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу, які викладені в акті перевірки від 26.12.2014 р. № 1229/22.12/38333682, звернувся до Криворізької ОДПІ з запереченнями від 12.01.2015 р. № 15, за результатами розгляду яких листом від 16.01.2015 р. № 658/10/04-82 Криворізька ОДПІ повідомила позивача про відповідність висновків акту перевірки вимогам чинного законодавства та залишення їх без змін.

На підставі акту перевірки від 26.12.2014 р. № 1229/22.12/38333682 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.01.2015 р. № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 1077341, 25 грн., в тому числі за основним платежем на 861873, 00 грн., за штрафними санкціями на 215468, 25 грн.

Правомірність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 19.01.2015 р. № НОМЕР_1 є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що основними видами діяльності ТОВ «Глубур-Сервіс» є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва.

У період, що перевірявся, позивачем використовувались приміщення (офісні та складські) згідно договорів оренди з ПП «Промсільгоспкомлпект», ТОВ «Валдис».

10.02.2014 р. між ТОВ «Глубур-Сервіс» та ТОВ «Артель» укладено зовнішньоекономічний контракт № 4 від на поставку бурового СБШ-250 МНА-32, відповідно до митної декларації (форма МД-2) від 04.04.2014 р. вищезазначений товар було поставлено на територію України.

Відповідно до висновків Криворізького представництва Торгово-промислової палати України (Експертний висновок № Е 42 від 31.03.2014 р.) після вивчення документації та зовнішнього огляду встановила ступінь зносу бурового СБШ-250 МНА-32, заводський номер 1354 - 70 відсотків.

18.02.2014 р. ТОВ «Глубур-Сервіс» (постачальник) було укладено договір № 50 з ТОВ «Спеціалізоване виробниче підприємство «Криворіждорвибухпром» (замовник) на поставку б/в СБШ-250 МНА-32, при його зносі не більше 5 відсотків. В договорі зазначено місце поставки - промисловий майданчик за адресою м. Кривий Ріг, ПАТ «Північний ГЗК». За умовами договору збирання та налаштування б/в СБШ-250 МНА-32 проводиться на вищезазначеному майданчику.

З метою виконання умов договору з ТОВ «СВП «Криворіждорвибухпром», ТОВ «Глубур-Сервіс» укладено два договори: перший - на поставку товару (вузлів та агрегатів до СБШ-250 МНА-32) з ТОВ «Екто Буд», договір № 26 від 01.08.2014 р., другий - на капітальний ремонт та пусконалагоджувальні роботи з ТОВ «Месінс», договір № 27.

Відповідно до п. 1.1. договору № 26 від 01.08.2014 р. з ТОВ «Екто Буд» продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію відповідно до рахунків та накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору. Пунктом 3.1. договору визначено, що відвантаження товару відбувається протягом 3-х діб з моменту отримання заявки від покупця зі складу продавця.

На заявку ТОВ «Глубур-Сервіс» (лист № 51 від 08.08.2014 р.) отримано лист від ТОВ «Екто Буд» за № 38 від 08.08.2014 p., відповідно до якого підприємство було повідомлено, що продавець зможе здійснити поставку запчастин 11.08.2014 р.

В зазначену дату, представник ТОВ «Глубур-Сервіс» отримав передбачені договором поставки товар. Факт отримання товару підтверджується книгою обліку довіреностей ТОВ «Глубур-Сервіс» на 2013-2015 p.p.

Перевезення товару було здійснено ТОВ «АРТЕЛЬ ЮС». Оформлення перевезення відбулось за договором про надання транспортних послуг № 99 від 03.01.2013 р. та товарно-транспортної накладної від 11.08.2014 р.

За виконані рейси ТОВ «АРТЕЛЬ ЮС» був виставлений рахунок ТОВ «Глубур-Сервіс» від 29.08.2015 р. № 500, який був оплачений 08.09.2014 р. (платіжне доручення № 1507 від 08.09.2014 р.)

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків № 4 від 30.11.2014 р. розрахунки за договором № 26 від 01.08.2014 р. проведені в повному обсязі.

За умовами п. 1.1. договору № 27 від 01.08.2014 p. з ТОВ «Месінс» (виконавець) замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати наступні роботи: капітальний ремонт бурового верстата СБШ-250 МНА - 32 - монтаж, пуско-наладні роботи бурового верстата СБШ-250 МНА - 32.

Додатком № 1 до договору - специфікацією № 1 від 01.08.2014 р., встановлено вартість робіт, місце виконання, термін робіт та умови оплати. Додатком № 2 до договору визначено перелік запчастин, що будуть використані для виконання капітального ремонту бурового верстата СБШ-250 МНА-32, зав № 1354.

Монтаж та пуско-наладні роботи бурового верстата СБШ-250 МНА - 32 проводились відповідно до Проекту організації робіт № 01.001.11, затвердженого сторонами 01.08.2014 р.

ТОВ «Глубур-Сервіс» передано ТОВ «Месінс» запасні частини (акт прийому-передачі до договору № 27 від 01.08.2014 р.). Після виконання обумовлених договором робіт, відповідно до п. 3.3 договору було складено акт надання послуг № 020901 від 02.09.2014 р. на монтаж і пусконалагоджувальні роботи верстата СБШ - 250, та акт надання послуг № 020902 від 02.09.2014 р. на ремонт верстата СБШ - 250.

Буровий верстат СБШ - 250 МНА-32 був переданий ТОВ «Месінс» ТОВ «Глубур-Сервіс» після капітального ремонту, у зібраному вигляді (акт прийому-передачі бурового верстату СБШ - 250 МНА-32 від 02.09.2014 р.).

Разом з Буровим верстатом СБШ - 250 МНА-32, ТОВ «Месінс» передало ТОВ «Глубур-Сервіс» запчастини, що залишились після виконання капітального ремонту до договору № 27 від 01.08.2014 р. (акт від 02.09.2014 р.).

В подальшому складено акт зваження лому чорних та кольорових металів від 02.09.2014 р. і в якості лому запчастини, що залишились після виконання капітального ремонту СБШ - 250 МНА-32, передані на склад (оборотно-сальдова відомість по рахунку 209 за вересень 2014 р.)

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків № 6 від 30.04.2015 р. розрахунки за договором № 27 від 01.08.2014 р. проведені в повному обсязі.

Судом також встановлено, що ремонті роботи СБШ - 250 МНА-32 проводились не тільки вказаними вище організаціями, але й замовником (відповідно до договору поставки № 50 від 18.02.2014 р.) - ТОВ «СВП «Криворіждорвибухпром».

Згідно п. 1.1. специфікації № 1 до договору поставки № 50 від 18.02.2014 р. між ТОВ «СВП «Криворіждорвибухпром» та ТОВ «Глубур-Сервіс» вартість бурового верстату СБШ - 250 МНА-32 включає доставку, монтаж, пусконалагоджувальні роботи, стажування машиніста, пробну експлуатацію, гарантію. Пунктом 1.2. специфікації № 1 до договору поставки № 50 від 18.02.2014 р. передбачено, що відповідно до передпродажного огляду товару, у разі виявлення дефектів, ціна може бути знижена до об'єктивного рівня.

Після огляду фахівцями замовника, складено акт передпродажного огляду бурового верстату СБШ - 250 МНА-32 від 01.09.2014 р., на підставі якого відкоригована вартість бурового верстату.

Після проведення капітального ремонту та пусконалагоджувальних робіт СБШ-250 МНА-32 було передане замовнику, що підтверджується актом приймання-передачі бурового верстата СБШ-250 МНА-32, заводський номер 1354, від 02.09.2014 р., укладеного між ТОВ «СВП «Криворіждорвибухпром» та ТОВ «Глубур-Сервіс».

До матеріалів справи позивачем надані первинні документи, що засвідчують факт здійснення наведених вище господарських операцій: договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, митна декларація, акти приймання передачі наданих послуг, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, які свідчать про оплату товару та послуг контрагентами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Фактичність здійснення господарських операцій позивачем, а також рух активів підтверджується наступними первинними документами: зовнішньоекономічним контрактом, договором на поставку товару, договором на капітальний ремонт та пусконалагоджувальні роботи, митною декларацією, видатковими накладними, рахунками-фактур, податковими накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями, висновками ТПП України.

З проведеного судом аналізу первинних документів, суд доходить висновку щодо наявності фізичної, технічної можливості для здійснення ТОВ «Глубур-Сервіс» господарської діяльності та її доцільності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В акті перевірки та в своїх запереченнях на позов, відповідач зазначає, що поставка товару та надання пусконалагоджувальних робіт оформлена відповідними договорами, актами приймання-здавання робіт та податковими накладними з ТОВ «Екто Буд» та ТОВ «Месінс».

Відповідачем не було додано жодних документів, які б підтверджували завищення податкового кредиту позивачем.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угоди, які укладені між ТОВ «Глубур-Сервіс» та ТОВ «Екто Буд», ТОВ «Месінс» оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами, які на час підписання договорів та їх виконання мали необхідний обсяг правосуб'єктності; спірні правочини не визнано судом недійсним і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочинів. Правочини з поставки товару (вузлів та агрегатів) та надання послуг у капітальному ремонті та пусконалагоджувальних робіт виконано сторонами в повному обсязі. Позивач отримав матеріальні цінності, а його контрагенти - оплату за товар та послуги. В свою чергу, контрагент позивача - ТОВ «СПВ «Криворіждорвибухпром» також отримало товарно-матеріальні цінності, а ТОВ «Глубур-Сервіс» отримало оплату за товар.

Актом перевірки від 26.12.2014 р. № 1229/22.12/38333682 не доведено факти та обставини, наявність яких необхідна для висновку про нереальність правочинів, не доведено, що операції з поставки товару та послуг по ланцюгу від ТОВ «Екто Буд» та ТОВ «Месінс» до ТОВ «Глубур-Сервіс», і в свою чергу, від ТОВ «Глубур-Сервіс» до ТОВ «СПВ «Криворіждорвибухпром», не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) отримання прибутку, не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу, висновки акту перевірки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є порушенням пункту 6 Порядку № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Висновки відповідача не підтверджуються належними доказами стосовно відсутності об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання від ТОВ «Екто Буд» та ТОВ «Месінс» до ТОВ «Глубур-Сервіс», і в свою чергу, від ТОВ «Глубур-Сервіс» до ТОВ «СПВ «Криворіждорвибухпром».

Суд вважає за необхідне зазначити, що єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між суб'єктами господарювання може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193. 1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Судом встановлено, що придбаний товар (запчастини) та послуги з капітального ремонту агрегату та пусконалагоджувальні роботи придбані та прийняті позивачем без зауважень та, в свою чергу, відновлений після капітального ремонту агрегат реалізований покупцю також без будь-яких зауважень.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував свої витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що позивач склав свою податкову звітність з податку на додану вартість без відповідного підтвердження первинними документами.

Щодо твердження податкового органу про невідповідність первинних документів встановленій формі, що на думку відповідача тягне за собою визнання господарської операції нереальною, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Суд погоджується з позицією позивача щодо того, що ступінь деталізації змісту і обсягу господарської операції Законом № 996 і Положенням № 88 не встановлено, тому її можуть визначати особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та зазначені ідентифікацію активів, зобов'язань, доходів або витрат, з нею пов'язаних.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд критично оцінює висновки відповідача в акті перевірки та запереченнях податкового органу на позовну заяву про те, що реальність господарських операцій щодо ремонту СБШ-250 МНА-32 ставиться під сумнів на підставах невідповідності первинних документів вимог діючого законодавства України, зокрема, на те, що в процесі перевірки на надано журналу реєстрації довіреностей, акти надання послуг не типової форми, товарно-транспортна накладна оформлена не належним чином, оскільки вказані податковим органом недоліки первинних документів не можуть вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача, не є належними правовими підставами для визнання таких господарських операцій нереальними або недійсними.

Вирішуючи спір суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певна операція між конкретними суб'єктами господарювання, яка має бути підтверджена необхідними первинними документами.

Підставою для отримання платником податків права на отримання податкових переваг є наявність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Отже, операції, що формують податковий кредит для цілей визначення оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Позивач мав в наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат. Угоди укладались підприємством в межах господарської діяльності, згідно з установчими, реєстраційними та дозвільними документами. Згідно з отриманими податковими накладними позивач мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

В судовому засіданні позивачем доведено обґрунтованість віднесення до податкового кредиту суми 861873, 00 грн. по господарських операціях по ТОВ «Екто Буд» за серпень 2014 р., ТОВ «Месінс» за вересень, листопад 2014 р., які не визнала податкова інспекція.

Відповідно до ст.ст. 46-49 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

З проведеного судом аналізу первинних документів, долучених до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформований податковий кредит на загальну суму 861873, 00 грн. з податку на додану вартість у серпні, вересні та листопаді 2014 р.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що при винесенні податкового повідомлення-рішення від 19.01.2015 р. № НОМЕР_1 контролюючий орган діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно платіжного доручення № 425 від 04.02.2015 р. в сумі 487, 20 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 19.01.2015 р. № НОМЕР_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глубур-Сервіс» судовий збір у розмірі 487, 20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 25.05.2015 р.

Суддя ОСОБА_3