Постанова № 45333859, 10.07.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 р. справа № 804/4360/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправними дій, та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 03.01.2013 року, -

в с т а н о в и в:

28.03.2014 р. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог від 17.04.2014 р., просить визнати протиправними дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.01.2013 р. по виконавчому провадженню № 8130821, та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.01.2013 р. по виконавчому провадженню № 8130821 (а.с. 3-10, 56).

В обгрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що дії відповідача з винесення оскаржуваної постанови є протиправними, оскільки на момент її винесення діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, який запроваджений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005 р. по справі № Б24/235/05. На думку позивача, оскаржувана ним постанова про стягнення виконавчого збору прийнята в період дії мораторію, та по своїй суті є штрафною санкцією, яка, згідно абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в період дії мораторію не нараховується. Також, позивач посилається на те, що зобов'язання ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» по сплаті заборгованості, яка утворилась перед ГПУ «Шебелинкагазвидобування» ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», було припинено на підставі Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електроенергію» № 3319-VІ від 12.05.2011 р. та Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою КМУ № 894 від 08.08.2011 р. Окрім того, позивач зазначає, що фактичного примусового виконання рішення державним виконавцем не здійснювалося, а тому підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2014 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, за даним позовом відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні (а.с. 1).

За результатами попереднього судового засідання, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів отримання позивачем оскаржуваної постанови державного виконавця від 03.01.2013 року раніше, ніж 18.03.2014 року, та ненадання таких доказів відповідачем, ухвалою суду від 05.06.2014 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.07.2014 року (а.с. 131).

В судове засідання 10.07.2014 року сторони, повідомлені належним чином про час та місце слухання справи, не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не надали.

Від представника позивача за довіреністю ОСОБА_1 надійшло клопотання від 10.07.2014 р. про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Від відповідача в особі начальника Жовтневого ВДВС ОСОБА_2 до суду надійшли заперечення на адміністративний позов від 28.05.2014 р., в яких зазначено, що позивач в добровільному порядку не виконав вимоги державного виконавця у строк, встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 445 від 06.03.2003 р. про стягнення з позивача на користь ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» боргу в сумі 350 159,75 грн., а саме, протягом 5 днів з моменту отримання даної постанови. При цьому, державними виконавцями неодноразово виносились постанови про зупинення виконавчого провадження на підставі відповідної заяви боржника, у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство по справі № Б/26/173/02 стосовно ВАТ «Дніпропетровськгаз» господарським судом Дніпропетровської області, а також у зв'язку з прийняттям 23.06.2005 року Закону України «Про міри, направлені на забезпечення стабільного функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Після закінчення дії вказаного Закону, державним виконавцем була винесена постанова від 03.01.2013 р. про поновлення зведеного виконавчого провадження, та про стягнення з боржника по виконавчому провадженню № 8130821 виконавчого збору, яка була направлена боржнику простою кореспонденцією. Повторно постанова про стягнення виконавчого збору від 03.01.2013 р. була направлена боржнику 18.03.2014 р. за вих. № 7994/11 на письмовий запит позивача. 03.01.2013 року головним державним виконавцем було прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 34 Закону «Про виконавче провадження», який діє з 09.03.2011 року, та виконавчі дії по даному провадженню не проводяться. Окрім того, відповідач зазначає, що виконавчий збір не є штрафом, а є санкцією відповідальності майнового характеру, що застосовується до боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання. З огляду на викладене, відповідач вважає, що оскільки боржник не виконав добровільно вимоги виконавчого документа, з нього підлягає стягненню виконавчий збір, а тому підстав для скасування постанови від 03.01.2013 р. немає (а.с. 65-70).

Враховуючи, що в судове засідання не прибули особи, що беруть участь у справі, та з огляду на відсутність потреби у виклику свідків чи проведенні судових експертиз, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

04.04.2003 року старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 445, виданого 06.03.2003 р., про стягнення з ВАТ «Дніпропетровськгаз» на користь ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» боргу в сумі 350 159,75 грн., в якій боржнику було надано строк для добровільного виконання, а саме, протягом 5 днів з моменту отримання даної постанови (а.с. 74, 78).

16.04.2003 року виконавче провадження було зупинено на підставі п. 8 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з надходженням ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2002 р. у справі № Б/26/173/02 про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Дніпропетровськгаз» та оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів (а.с.79-80).

09.11.2004 року постановою державного виконавця виконавче провадження було поновлено у зв'язку з надходженням 08.11.2004 року ухвали господарського суду Дніпропетровської області про припинення провадження у справі про банкрутство (а.с. 81).

У період з 09.11.2004 р. по 23.06.2005 р. органом державної виконавчої служби вживалися заходи з примусового виконання виконавчого напису боржником, а саме: прийнято постанову про розшук майна боржника, постанову про арешт коштів боржника, які направлялися для виконання до банківських установ, а також вживалися інші дії, спрямовані на примусове виконання виконавчого напису, що підтверджується копіями матеріалів виконавчого провадження (а.с.82-99).

26.06.2005 року постановою державного виконавця виконавче провадження зупинено на підставі ст.ст. 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з прийняттям 23.06.2005 року Закону України «Про міри, направлені на забезпечення стабільного функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» № 2711-ІV (а.с.100).

01.01.2013 року, після закінчення дії Закону № 2711-ІV, державним виконавцем було прийнято постанову від 03.01.2013 р. про поновлення виконавчого провадження (а.с.102).

03.01.2013 року було прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 17 507,99 грн. на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», яка діяла до внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» від 10.07.2003 р. № 1095-ІV (а.с.103).

В цей же день, постановою державного виконавця вказане виконавче провадження зупинено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005 р. у справі № Б24/235/05 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Дніпропетровськгаз» та оголошено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.104).

Позивач в своєму адміністративному позові оспорює правомірність постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.01.2013 р. та просить скасувати вказану постанову, посилаючись на те, що відповідачем порушені вимоги абз.2 ч.4 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

Згідно статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), державний виконавець зобов'язаний вживати заходів для примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення.

Згідно п. 5 ч. 1 ст.18-1 вищевказаного Закону, виконавчими документами є, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

За приписами ст. 24 вищевказаного Закону, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі 5 відсотків від належної до стягнення суми або вартості майна боржника.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцю виконавчий збір не стягується.

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній станом на 03.01.2013 року) визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору виноситься у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» для самостійного його виконання, який зазначається у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Отже, виконавчий збір є грошовою санкцією, яка застосовується до боржника у разі невиконання ним рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» для самостійного його виконання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ (в редакції станом на 04.11.2012 р.), одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і борів (обов'язкових платежів).

При цьому ст. 1 цього Закону зазначає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вживається у такому значенні: це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Цією ж статтею визначені поняття щодо конкурсних та поточних кредиторів. Так, конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ (в редакції станом на 04.11.2012 р.), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу вищевказаних положень законодавчих актів та встановлених у справі фактичних обставин спірних відносин, суд приходить до висновку про те, що виконавчий збір в сумі 17 507,99 грн., стягнутий з позивача згідно оскаржуваної постанови від 03.01.13 року за порушення строку сплати ним в добровільному порядку заборгованості по векселю на користь «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», є грошовою санкцією, застосованою виконавчим органом всупереч вимогам ч. 4 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ, якою передбачено, що санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, за якими здійснюється стягнення, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються.

Як свідчать матеріали справи, провадження у справі про банкрутство позивача було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005 р. у справі № Б24/235/05, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, тоді як оскаржувана постанова винесена відповідачем 03.01.2013 року, тобто, вже після порушення провадження у справі про банкрутство. Водночас, суд не розцінює постанову державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору як вимогу поточного кредитора, оскільки основні вимоги до боржника (зокрема, щодо виконання грошових зобов'язань, прострочення яких стало підставою для стягнення виконавчого збору) виникли до порушення провадження у справі про банкрутство позивача, а тому відносяться до конкурсних кредиторських вимог.

За викладених обставин, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.01.2013 року по виконавчому провадженню № 8130821 підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.01.2013 року по виконавчому провадженню № 8130821, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки визнання оскаржуваного рішення протиправним не потребує додаткового визнання протиправною дії щодо прийняття цього рішення, а само по собі винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору не є протиправною дією в розумінні ст. 17 КАС України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця по виконавчому провадженню № 8130821 про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.01.2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя ОСОБА_3