Рішення № 45332877, 27.03.2013, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 2034/6528/2012

Провадження № 2/635/81/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 рокусмт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участі секретаря Богуславської Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Яковлівської сільської ради Харківського району Харківської області про визнання недійсним рішення виконавчого комітету, припинення права власності та визнання недійсним державного акту на право власності на землю,

УСТАНОВИВ:

16.05.2012 року до суду подано зазначений позов, який був уточнений і доповнений заявою від 8.11.2012 року. В своїх остаточних позовних вимогах позивач просить суд визнати незаконним рішення виконавчого комітету Яковлівської сільської ради № 56 від 09.07.2002 року про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 в с. Ржавець вул. 1 Травня, 21 (новий № 27), припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1825 Га, розташовану в с. Ржавець, вул. 1 Травня 21 (новий № 27), визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку серія Р1 № 719096 від 30 липня 2002 року на імя ОСОБА_2 на земельну ділянку в с. Ржавець, вул. 1 Травня, 21 (новий № 27).

В судовому засіданні представники позивача позов повністю підтримали, пояснивши, що відповідач незаконно отримав право власності на землю, оскільки його земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту і виконавчий комітет Яковлівської сільської ради не мав права розпоряджатися цією землею. Таким чином, позивач вважає, що відповідач незаконно подає скарги до різних установ про нібито існуючі порушення його прав з боку позивача, чим порушено право власності позивача на його земельну ділянку.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що йому виділені дві земельні ділянки у 2002 року у власність на законних підставах в межах населеного пункту с. Ржавець, а тому вважає вимоги позивача безпідставними та недоведеними. При цьому відповідач посилався на рішення апеляційного суду Харківської області, яким його право власності на землю поновлено.

Представник Яковлівської сільської ради Харківського району Харківської області в судове засідання повторно не зявився, причин неявки суду не повідомив, тому суд розглянув справу за його відсутності.

Заявлена третьою особою Харківська міжрайонна прокуратура до участі у справі судом не притягувалась, оскільки прокуратура не має ніяких інтересів стосовно позову і від прокурора не надходило клопотання про допуск до участі у справі.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача і дослідивши надані суду докази, судом встановлено наступне.

Матеріали справи містять копію державного акту на право приватної власності на землю Р1 № 719096, яким посвідчено право власності на дві земельні ділянки на імя ОСОБА_2 за адресою с. Ржавець, вул. 1 Травня, 21 садове товариство «Мрія». Рішенням Яковлівської сільської ради ХХVІІ сесії 5-го скликання зазначена земельна ділянка змінила нумерацію на № 27.

На імя позивача ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку ЯА № 560477 від 25.10.2005 року за адресою с. Ржавець, вул. 1 Травня, 25. Рішенням Яковлівської сільської ради ХХVІІ сесії 5-го скликання зазначена земельна ділянка змінила нумерацію на № 31.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

На підставі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частинами 2-5 ст. 13 ЦК України зокрема визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Відповідач отримав у власність свої земельні ділянки на підставі рішення виконавчого комітету Яковлівської сільської ради № 56 від 09.07.2002 року. Таке рішення на підставі ст. 393 ЦК України може бути визнано незаконним та скасовано за позовом власника майна лише в тому випадку, якщо не відповідає законові і порушує права цього власника. При цьому власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Дані, що містяться в наведених судом державних актах на право власності на землю свідчать про те, що відповідач раніше позивача отримав у власність земельну ділянку, а тому суд вважає, що на час ухвалення рішення виконавчого комітету Яковлівської сільської ради № 56 від 09.07.2002 року про виділення відповідачу землі, прав позивача щодо спірного землекористування не існувало, а тому відповідачі не порушили і не могли обєктивно порушити права позивача, оскільки таких прав у позивача на той час не існувало.

Крім того, як свідчать відомості із центру державного земельного кадастру лист № 3355/09 від 3 липня 2006 року та 55207/07 від 19.01.2009 року сам позивач при отриманні у власність своєї земельної ділянки виготовив технічну документацію таким чином, що порушені були права власності не тільки відповідача, а і інших осіб власників суміжних земельних ділянок.

Таким чином, з боку позивача наявним є порушення позивачем вимог ст. 13 п. 2 ЦК України.

Твердження позивача про те, що відповідач незаконно отримав у власність земельну ділянку за межами населеного пункту не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки на підставі наданих суду доказів достовірно встановити де саме проходить межа населеного пункту с. Ржавець не можливо. При цьому слід зазначити, що в разі виявлення наявним порушення виконавчим комітетом Яковлівської сільської ради, який своїм рішенням № 56 від 09.07.2002 року передав відповідачу в власність земельні ділянки, своєї компетенції щодо неможливості розпоряджатися землями за межами населеного пункту, ОСОБА_1 не має права на подання позову до суду, оскільки в такому випадку можуть бути порушені не його права, а права Харківської районної державної адміністрації.

Слід також зазначити, що підстави для припинення права власності на землю вичерпно зазначені в ст. 140 ЗК України, зокрема такими підставами є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

За жодною із наведених підстав позивачем позов не заявлений, а будь-які інші обставини не є підставою для припинення права власності на землю.

Враховуючи наведене, суд повністю відмовляє позивачу в задоволені позову і на підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати відносить за його рахунок.

Керуючись ст. ст. 10,11,60,61,88,212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог повністю відмовити.

Судові витрати, понесені ОСОБА_1 - віднести за його рахунок.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду, а особами, без участі яких постановлено рішення протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляцію не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя:Назаренко О.В.