Постанова № 45315564, 31.10.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/17645/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Чех Н.А.

при секретарі Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Дитячої школи мистецтв №6 імені ГЛ.Жуковського про визнання дій незаконними та поновлення на роботі,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, посилаючись на те, що вона за контрактом від 24.09.2009 року була прийнята на роботу до відповідача на посаду викладача по класу фортепіано та концертмейстера відповідно до наказу директора №76 від 01.10.2009 року. Відповідно до укладеного контракту її трудова діяльність була продовжена до 01.10.2010 року, а у подальшому до 31.08.2012 року. 31.08.2012 року наказом директора №65-К її було звільнено із посади в зв'язку з закінченням контракту. 04.09.2012 року наказом директора вона була зарахована на роботу на посаду викладача по класу фортепіано за строковою угодою до 31.05.2013 року. Наказом директора №52-К 31.05.2013 року її без будь-яких попереджень було звільнено із займаної посади у зв'язку із закінченням терміну строкової угоди. Вважає дії директора незаконними та безпідставними. Відповідно до укладених контрактів вона пропрацювала у відповідача з 24.09.2009 року по 31.05.2013 року, тобто майже чотири роки. За термін її трудової діяльності зарекомендувала себе з позитивної сторони, будь-яких зауважень чи нарікань на її адресу не надходило, покладені на неї обов'язки вона виконувала чесно і сумлінно. Розмір її заробітної плати становив 700 грн., в той час як відповідно до Закону України "Про державний бюджет" станом на 2013 рік розмір мінімальної заробітної плати становить 1147 грн. діти, які навчалися у її групі та їх батьки, були задоволені її роботою, про що свідчить заява батьків від 27.05.2013 року до директора школи з проханням продовжити їй термін дії контракту, яка залишилася без задоволення. Незважаючи на те, що термін дії контракту закінчувався 31.05.2013 року, вона була звільнена 29.05.2013 року. Вона відпрацювала один рік, проте при звільненні їй не була надана чергова відпустка, що є порушеннями вимог ст.ст.74, 83 КЗпП України. Враховуючи зазначене в "Положенні про порядок наймання і звільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників з закладів освіти, що є у державній власності", відповідач порушив визначений порядок. Після її звільнення з роботи вона зверталася для захисту своїх законних прав та інтересів до директора школи, до Голови Київської державної адміністрації Попова О.П., Міністра культури України Новохатька Л.М., але окрім формальних відповідей та відписок жоден з них не надав будь-яких правових роз'яснень. В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, викладені в позові обставини, обгрунтування та просили позов задовольнити визнати дії директора дитячої школи мистецтв №6 ім.Г.Л.Жуковського Кухтякова М.І. про її звільнення з роботи незаконними; зобов'язати директора дитячої школи мистецтв №6 ім.Г.Л.Жуковського Кухтякова М.І. скасувати наказ №76-К від 29.05.2013 року про її звільнення з роботи та поновити її позивача на роботу з 31.05.2013 року на займану посаду; стягнути на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та компенсацію за невикористану відпустку. Позивач зазначила, що за час її роботи у відповідача останнім не пред'являв до неї ніяких претензій по роботі, дисципліні. Після її звільнення вона зверталася до вищестоящих установ, але останні відповідали, що це питання керівництва школи. Представник позивача пояснив, що контракт, укладений з позивачем в 2009 році, мав би бути автоматично продовжений і на 2012, 2013 рік і далі, оскільки це передбачено вимогами законодавства щодо роботи працівника за контрактом. Оскільки відповідач цього не зробив та звільнив позивача, вважає, є підстави для задоволення позовних вимог.

Представники відповідача Дитячої школи мистецтв №6 імені ГЛ.Жуковського в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в задоволенні позовних вимог та просили врахувати їх письмові заперечення, в яких зазначили, що позивач пропрацювала у них за контрактом від 2009 року більше двох років, а не як зазначає позивач майже чотири роки. 27.08.2012 року позивач була звільнена з роботи у зв'язку з закінченням терміну дії контракту, який укладався з 2009 року на один рік, потім продовжувався до 31.05.2012 року. 30.08.2012 року позивач звернулася до дирекції школи з проханням знову прийняти її на роботу, з 04.09.2012 року по 31.05.2013 року. Наказом від 04.09.2013 року позивача прийнято на роботу за строковою угодою до 31.05.2013 року. Звільнення позивача було у відповідності з вимогами законодавства, по закінченню строку дії строкової угоди. Згідно протоколу №3 від 21.03.2013 року засідання педагогічної ради ДШМ №6 на порядку денному було зазначено питання "про закінчення угоди по строковій угоді та закінчення роботи за контрактом". Серед прізвищ працівників, у яких закінчується контракт, зазначено прізвище позивача. За наказом №52-К від 29.05.2013 року позивача було звільнено з роботи у зв'язку з закінченням строкової угоди та сплачено компенсацію за невикористану щорічну чергову відпустку за період з 04.09.2012 року по 31.05.2013 року. Просили врахувати, що відповідно до ст.23 КЗпП України трудовий договір може укладатися на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, що і було у випадку з позивачем. Зазначили, що звільнення позивача відбулося у відповідності вимог законодавства, ніяких порушень ними не було допущено.

Представник відповідача Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, надали суду заяву з проханням розглядати справу у відсутності їх представника.

Вислухавши пояснення позивача, її представника, представників відповідача, свідка ОСОБА_8 (мати позивача), дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в суді та не підлягають задоволенню.

В суді встановлено, що позивач ОСОБА_1 була прийнята на роботу згідно її заяви до Дитячої школи мистецтв №6 імені ГЛ.Жуковського на посаду педагога по класу фортепіано та концертмейстера на термін з 01.10.2009 року по 01.10.2010 року за контрактом від 24.09.2009 року, про що було видано наказ №76 від 01.10.2009 року. Термін дії контракту був продовжений на період з 01.10.2010 року по 31.08.2012 року, за погодженням сторін. Після закінчення терміну 31.08.2012 року відповідачем було видано наказ №65-К від 27.08.2012 року про звільнення позивача з 31.08.2012 року у зв'язку з закінченням контракту. З даним наказом позивач ОСОБА_1 була ознайомлена під розпис, що остання не заперечила в судовому засіданні. В подальшому позивач ОСОБА_1 подала відповідачу заяву, датовану 30.08.2012 року, в якій просила прийняти її на роботу на посаду викладача по класу фортепіано з 04.09.2012 року по 31 травня 2013 року. Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила, що вказану заяву писала вона, підпис її. На підставі цієї заяви відповідачем було видано наказ №76-К від 04.09.2012 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду викладача по класу фортепіано за строковою угодою з 04.09.2012 року до 31.05.2013 року. Відповідно до Наказу відповідача №52-К від 29.05.2013 року позивач ОСОБА_1 звільнена з роботи з 31.05.2013 року у зв'язку з закінченням строкової угоди та зазначено про компенсацію за невикористану щорічну чергову відпустку, яку має бути сплачено за період з 04.09.2012 року по 31.05.2013 року. З довідки відповідача від 16.10.2013 року № 38/733 слідує, що при звільненні позивачу була виплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку в сумі 724 грн. 88 коп. за 42 календарних дня (період роботи з 04.09.2012 року по 31.05.2013 року).

Відповідно до ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Працівник, що уклав строковий трудовий договір, після закінчення обумовленого строку підлягає звільненню. Звільнення здійснюється без його заяви за наказом власника. Наказ про звільнення може бути виданий в останній день дії строкового трудового договору або до цього із зазначенням дати звільнення, що обумовлено строком трудового договору.

Відповідно до ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 ст.23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Враховуючи зазначені вимоги законодавства та обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач працювала у відповідача за контрактом від 24.09.2009 року, термін якого продовжувався за згодою сторін до 31.08.2012 року. Трудові відносини позивача у відповідача за контрактом були закінчені 31.08.2012 року, про що свідчить наказ №65-К від 27.08.2012 року про звільнення позивача з 31.08.2012 року у зв'язку з закінченням контракту. Після цього позивач написала заяву про прийняття її знову на роботу до відповідача на визначений строк, тобто - між сторонами існували вже інші трудові відносини (строковий договір), оформлені на підставі заяви позивача та наказу відповідача, і які діяли в межах визначеного строковою угодою строку з 04.09.2012 року до 31.05.2013 року. Дане свідчить про те, що звільнення позивача з 31.05.2013 року у зв'язку з закінченням строкової угоди, є законним, порушень не встановлено.

Посилання позивача на те, що її звільнення 31.05.2013 року є незаконним, оскільки мав місце трудовий договір, який укладався в 2009 році, потім переукладався, що у відповідності до ст.39-1 ч.2 КЗпП України вважається таким, що укладений на невизначений термін, судом не може бути прийнятий до уваги, так як по даній справі відносини між сторонами за трудовим договором, а саме контрактом, були припинені в травні 2012 року, що підтверджено наказом про звільнення позивача, з яким остання була ознайомлена, не оскаржувала даний наказ, позовів не подавала до суду, та після чого подала відповідачу нову заяву про прийняття її на роботу за строковою угодою (з визначеним строком роботи), що і було відповідачем зроблено видано наказ про її прийняття на роботу на визначений позивачем, погоджений сторонами, строк до 31.05.2013 року. Тобто, трудові відносини між сторонами існували двічі, перші за контрактом і закінчилися в травня 2012 року за згодою сторін, що не дає підстав для застосування ст.39-1 ч.2 КЗпП України, а другі трудові відносини існували певний строк, визначений сторонами на підставі заяви позивача про прийняття на роботу та наказу про її звільнення за закінченням строку, вказаного позивачем в заяві про прийняття на роботі (строкова угода).

Безпідставним є і посилання позивача на вимоги "Положення про порядок наймання і звільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників з закладів освіти, що є у державній власності", оскільки вказані в позові пункти даного Положення стосуються порядку укладення, розірвання контракту у зв'язку з невиконанням обов'язків, передбачених контрактом, що не стосується предмету спору, так як в даному випадку позивача звільняли як особу, прийняту на роботу за строковою угодою, а не за контрактом. Продовження строкової угоди, оформленої заявою про прийняття на роботу, не передбачає можливості її продовження після спливу визначеного працівником в заяві строку, можливість далі працювати є лише оформлення нових трудових відносин за згодою працівника та роботодавця, як за трудовим договором, так і за контрактом, строковій угоді.

Все вищевикладене свідчить про те, що позивач була звільнена відповідачем з роботи з 31.05.2013 року законно, порушень трудового законодавства не виявлено, що в свою чергу дає підстави для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст.83 КЗпП України позивачу була виплачена при звільненні компенсація невикористаної відпустки, що підтверджено довідкою.

Сторона відповідача просила застосувати строк позовної давності, але суд приймає рішення про відмову в задоволенні позову по суті спору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.23, 36, 83 КЗпП України, ст.ст. 11, 70, 71, 159, 162, 163, 185, 186 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Дитячої школи мистецтв №6 імені Г.Л.Жуковського про визнання дій незаконними та поновлення на роботі - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня оголошення постанови в повному обсязі.

Суддя: