Постанова № 4530958, 27.02.2009, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2009 року Справа № 2-а-3167/08

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мишенка В.В.,

при секретарі - Дубовій Ю.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 особисто, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 4527 про відшкодування заборгованості по витратам на відрядження в сумі 637,00 грн.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини А 4527 про відшкодування заборгованості по виплаті коштів за перебування у відрядженні у сумі 637, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в/частина А 4527 не виплатила йому грошові кошти на відрядження в сумі 637,00 грн., не дивлячись на те, що він направлявся у відрядження згідно наказів командира в/частини А 4527 для виконання службового завдання поза пунктом постійного розквартирування в/частини А 4527.

Представник відповідача 15.01.2009 р. заявив клопотання про залучення в якості другого відповідача по справі в/частини А 0302 - фінансово-економічного управління Повітряних Сил ЗС України, яке відповідно до Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 625 від 28.10.2006 р., є розпорядником другого ступеня бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оброни України, проти чого позивач не заперечував.

Ухвалою суду від 15.01.2009 р. залучено в якості другого відповідача по справі в/частину А 0302.

Другий відповідач - в/ч А 0302, належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, свого представника на судове засідання не направив, причини не явки суду не відомі.

У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні своїх вимог.

Представник відповідача позовних вимог не визнав та просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Вислухавши доводи позивача, представника відповідача та вивчивши матеріали справи судом встановлено наступне.

КапітанОСОБА_1 проходить військову службу у в/частині А 4527 на посаді начальника служби пожежної безпеки в/частини А 4527 та перебуває на забезпеченні у в/частині А 4527.

Згідно наказу командира в/частини А 4527 від 12.01.2007р. № 8 капітана ОСОБА_1 було направлено на навчання до навчально-методичного центру з охорони праці м. Житомира, термін відрядження з 14.01.2007 р. по 27.01.2007 р. та видано посвідчення про відрядження № 32 від 12.01.2007 р. Підставою зазначеного наказу про відрядження капітана ОСОБА_1 був виклик від 03.01.2007 р. № 1811 «Про організацію навчання та підвищення рівня підготовки посадових осіб з питань охорони праці». Відповідно до наказу командира військової частини А 4527 від 29.01.2007 р. № 21 капітанОСОБА_1 27.01.2007 р. прибув з відрядження та приступив до виконання службових обов'язків.

Про перебування у відрядженні капітана ОСОБА_1 свідчить додана до матеріалів справи копія посвідчення про відрядження: від 12.01.2007р. № 32 за підписом командира в/ч А 4527 полковника ОСОБА_3 та за погодженням начальника підполковника ОСОБА_4 Відповідно до вказаного посвідчення про відрядження капітанОСОБА_1 вибув з в/частини 14.01.2007 р. А 4527 і прибув до м. Житомира 15.01.2007 р. та відповідно вибув з м. Житомира 26.01.2007 р. та прибув 27.01.2007 р. до в/частини А 4527.

В судовому засіданні представник відповідача, з посиланням на наказ Міністра оборони України № 625 від 28.10.2006р., зазначив, що капітану ОСОБА_1 не відшкодовано кошти на відрядження, у зв'язку з тим, що направлені у відрядження військовослужбовці за вимогою вищих штабів відшкодовуються за рахунок цих штабів. Позивач не погодився із зазначеним поясненням та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Суд вважає необхідним зазначити, що посилання представника військової частини А 4527 на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов'язане з відшкодуванням коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян, в тому числі і на відшкодування коштів на відрядження, яка прямо передбачена законом.

Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституцією України передбачено, що усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21).

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-ХІІ (ст. 1) визначено соціальний захист військовослужбовців, як діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій. Тому у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до п.6 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням у інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» від 23.04.1999р. № 663 (п.11) встановлено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної Прикордонної служби України , Управлінням державної охорони, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а військовослужбовців Державної фельд'єгерської служби при Державному комітеті зв'язку та інформатизації - також Державним комітетом зв'язку та інформатизації.

Зокрема, відповідно до п.1.1 «Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України», затвердженої наказом Міністра оборони України від 17.01.2000р. № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.02.2000р. № 58/4279, службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), в якій військовослужбовець проходить службу. Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюється виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад. Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи та користування в поїздах постільними речами (п.1.1).

Відповідно до п.1.2 Інструкції, у службові відрядження військовослужбовці можуть направлятися посадовими особами в разі дійсної потреби та за наявності коштів на відрядження.

Направлення військовослужбовця у відрядження здійснюється посадовими особами, зазначеними у пункті 1.2 цієї Інструкції, та оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування військової частини або назви підприємства, куди відряджений військовослужбовець, строку та мети відрядження (п.1.6 Інструкції).

Як вбачається з матеріалів справи, капітанОСОБА_1 був направлений в службове відрядження в м. Житомир відповідно до наказу командира в/ч А 4527 № 8 від 12.01.2007р., що не заперечує відповідач по справі.

Відповідно до п.1.13 військовослужбовцю перед від'їздом у відрядження видається аванс у межах сум, передбачених на виплату добових та відшкодування витрат на проїзд та наймання житлового приміщення. Протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження військовослужбовець подає у фінансовий орган військової частини авансовий звіт про витрачені у зв'язку з відрядженням суми, до якого додаються належно оформлене посвідчення про відрядження, оригінали документів про витрати на наймання житлового приміщення та проїзні документи. Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо.

До матеріалів справи позивачем надано копії наказів командира в/ч А 4527 про вибуття у відрядження та прибуття з відрядження капітана ОСОБА_1, посвідчення про відрядження капітана ОСОБА_1, належним чином оформлені копії проїзних квитків та копія квитанції про оплату послуг з проживання, що є підтвердженням того, що капітанОСОБА_1 має право на виплату коштів за перебування у відрядженні у розмірі 637, 00 грн.

Беручи до уваги те, що невиплата капітану ОСОБА_1 коштів за перебування у відрядженні, передбачених наказом Міністра оборони України від 17.012000р. № 9, є порушенням його законних прав з боку командування військової частини А 4527, що підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Судові витрати визначаються відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 49, 65, 69-71, 94, 122, 128, 133, 141, 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з військової частини А 4527 (19700 Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, код 08158580) на користь ОСОБА_1 (Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Соборна, 7, кв.26) заборгованість по відшкодуванню витрат на відрядження у сумі 637,00 грн. (шістсот тридцять сім грн.) 00 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлений 5 березня 2009 року.