Рішення № 45307543, 15.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015Справа №910/3605/15-г

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»про вівідшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 11 088,17 грн.Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Ліповуз Д.І. дов. №01/340-55 від 02.01.2015р. від відповідача -не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 11 088,17 грн., крім того просив судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяно пошкодження транспортному засобу, який є предметом Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №06-R1\01-043-02241 від 14.10.2013, укладеного між позивачем і страхувальником. Позивачем на підставі вказаного Договору було виплачено страхове відшкодування в сумі 8 456,00 грн., проте відповідач свого обов'язку щодо відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2015 порушено провадження у справі №910/3605/15-г та призначено розгляд вказаної справи на 30.03.2015.

20.03.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від дирекції Моторного (транспортного) бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/3605/15-г від 20.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2015 розгляд справи №910/3605/15-г відкладався на 15.04.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судове засідання 15.04.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судові засідання, призначені на 30.03.2015 та 15.04.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/3605/15-г від 20.02.2015 не виконали, заяв та клопотань станом на дату розгляду справи не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, відповідно до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/3605/15-г.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.04.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2013 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - Страховик, Позивач) та п. Кабан Ігорем Михайловичем (далі - Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №06-R1\01-043-02241 (далі - Договір), відповідно до якого Страховик застрахував майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу «Skoda Octavia» (далі - застрахований ТЗ), державний реєстраційний номер АА3343НН.

24.11.2013 по вул. Правди-Гречка у м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого ТЗ, під керуванням п. Кабана Ігоря Михайловича та транспортного засобу «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер АА2705ІХ, під керуванням п. Гузійчука Назара Богдановича.

Факт ДТП підтверджується розширеною довідкою про ДТП №9306450, наданою ВДАІ Подільського РВ ГУ МВС України в м. Києві (засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 20.12.2013 у справі №758/15305/13-п встановлено, що ДТП трапилося внаслідок порушень Правил дорожнього руху України водієм п. Гузійчуком Назаром Богдановичем у зв'язку з чим, вказану фізичну особу притягнуто до адміністративної відповідальності, на підставі ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом накладення штрафу в сумі 340,00 грн.

Внаслідок зазначеного вище ДТП застрахований ТЗ отримав механічні пошкодження.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до звіту №5404 від 04.12.2013, наданого ФО-П Стрілець А.В., матеріальний збиток завданий власникові застрахованого ТЗ в результаті його пошкодження при ДТП становить 8 630,32 грн.

Згідно з рахунком на оплату по замовленню №1211 від 28.11.2013, виставленого ФО-П Микитюком В.Б. вартість відновлювального ремонту застрахованого ТЗ в рузультаті його пошкодження при ДТП з урахуванням ПДВ становить 8 456,00 грн.

Виходячи з приписів ст. 20 Закону України «Про страхування» Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, а Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Позивач на підставі Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №06-R1\01-043-02241 від 14.10.2013, заяви про настання події від 25.11.2013, страхового акту №СТ/13/0581 від 17.12.2013, розрахунку страхового відшкодування від 17.12.2013 здійснив користь ФО-П Микитюка Віталія Борисовича перерахування коштів за проведений ремонт на суму 8 456,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5290 від 17.12.2014 (засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

За правилами, встановленими ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, Позивач є саме тією особою, до якої перейшло право вимоги від Страхувальника, якому було виплачено страхове відшкодування на підставі Договору добровільного страхування.

Згідно витягу з бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, Згідно витягу з бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на момент виникнення ДТП, цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди транспортним засобом «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер АА2705ІХ, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інкомстрах» за заявою п. Гузійчука Назара Богдановича, що підтверджується Полісом серії АЕ №1820053 (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, - 50000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент скоєння ДТП транспортним засобом «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер АА2705ІХ, керував п. Гузійчук Назар Богданович.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Звідси, матеріально-правова підстава для цивільно-правової відповідальності настала.

Судом встановлено, що до Позивача перейшли всі права потерпілого згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та Страховиком за полісом АЕ №1820053 (Відповідач) регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивач, з метою реалізації свого права, забезпеченого ст. 27 ЗУ «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, 30.04.2014 звернувся до Відповідача з регресною вимогою (вих. №23/789 від 11.04.2014) про страхове відшкодування.

Однак, як указує Позивач, станом на дату звернення до суду Відповідач суму страхового відшкодування на розрахунковий рахунок Позивача не провів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом враховано умови Полісу добровільного страхування Серії АЕ №1820053, відповідно до якого встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 50 000,00 грн. та франшизу у розмірі 0,00 грн. У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином, Позивач набув право на відшкодування суми страхового відшкодування у розмірі 8 456,00 грн. (8 456,00 грн. - 0,00 грн.).

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк виконання грошового зобов'язання страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по виплаті особі страхового відшкодування, яка має право на отримання такого відшкодування, становить 90 днів з моменту отримання відповідної заяви.

Відповідачем не надано доказів на спростування тверджень Позивача, а відтак строк виконання останнім зобов'язання по страховому відшкодуванню шкоди, завданої транспортному засобу «Skoda Octavia», державний реєстраційний номер АА3343НН, станом на день звернення Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до суду за захистом своїх прав настав.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» по сплаті суми страхового відшкодування у розмірі 8 456,00 грн. за Полісом серії АЕ №1820053 на рахунок Позивача. Відповідачем не надано до суду доказів погашення указаної заборгованості, у зв'язку з чим вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» є законними, обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання 1 231,80 грн. - пені, 137,61 грн. - 3% річних, 1 262,76 грн. - інфляційних втрат.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 1 231,80 грн. у період з 31.07.2014 по 13.02.2015.

Відповідно до ч. 5 ст. 36. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Разом з тим, відповідно до правової позиції, обгрунтованої у Постанові Верховного Суду України від 26.09.2012 у справі №4/17-3520-2011 положення ч. 5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулюють відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач не є стороною Договору страхування цивільно-правової відповідальності власника транспорного засобу «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер АА2705ІХ, а відтак у нього відсутнє право на стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Також Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 137,61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 262,76 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, зобов'язання між сторонами можуть виникати як з договірних, так і з позадоговірних відносин. При цьому, зобов'язання Відповідача перед Позивачем у даній справі щодо сплати коштів є позадоговірним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання майнової шкоди іншій особі, а отже, між сторонами у справі існує саме грошове зобов'язання, яке виникло з позадоговірних відносин - делікту. При цьому, грошове зобов'язання у деліктних правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 519, 612, 625 ЦК України).

Судом здійснено перерахунок, зявленої Позивачем до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних, та зроблено висновок про правильність їх нарахування.

За таких обставин, оскільки Відповідачем не подано доказів своєчасної виплати страхового відшкодування, то позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми 3% річних у розмірі 137,61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 262,76 грн. є обґрунтованими, законними, та такими, що підлягають задоволенню. Аналогічна правова позиція знайшла відображення і у постанові Вищого господарського суду України №5011-16/11067-2012 від 23.01.2013.

Оцінюючи подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості у розмірі 11 088,17 грн. є обґрунтованими та законними в частині стягнення 9 856,37 грн., з яких 8 456,00 грн. - сума страхового відшкодування, 137,61 грн. - 3% річних, 1 262,76 грн. - інфляційних втрат, у якій вони і підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання зобов'язань суду не надав.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, у разі часткового задоволення позовних вимог, господарський суд відшкодовує судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на Позивача та Відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 72, офіс 32 - 33; код ЄДРПОУ 31282951) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26; код ЄДРПОУ 32382598) суму заборгованості у розмірі 9 856,37 грн., з яких 8 456,00 грн. - сума страхового відшкодування, 137,61 грн. - 3% річних, 1 262,76 грн. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 624,04 грн.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного тексту рішення 30.04.2014.

Cуддя А.В.Яковенко