Рішення № 45307522, 23.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2015Справа №910/4523/15-г

За первісним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія

"Промжитлобуд";

до Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями

"Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю;

про стягнення 239 862,86 грн.

За зустрічним

позовом Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями

"Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія

"Промжитлобуд";

про визнання недійсним договору.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники за первісним позовом:

Від позивача: Яременко В. Д., представник, довіреність № б/н від 05.01.2015 р.;

Від відповідача: Гапич Ю. Л., представник, довіреність № 130 від 13.03.2015 р.

Представники за зустрічним позовом:

Від позивача: Гапич Ю. Л., представник, довіреність № 130 від 13.03.2015 р;

Від відповідача: Яременко В. Д., представник, довіреність № б/н від 05.01.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач за первісним позовом у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 141 722,15 грн., 86 179,18 грн. інфляційної складової боргу, 11 961,53 грн. трьох відсотків річних, а також 4 797,27 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2015 року порушено провадження у справі № 910/4523/15-г.

До Господарського суду міста Києва 22.04.2015 року від Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" про визнання недійсним договору № ПБЖ - 14 р. про відступлення права вимоги від 26.05.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року прийнято зустрічну позовну заяву Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/4523/15-г.

У судовому засіданні 23.04.2015 р. представник позивача за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом свої позовні вимоги підтримали.

У своєму письмовому відзиві представник відповідача за первісним позовом проти позовних вимог заперечував, у задоволенні первісного позову просив відмовити посилаючись, зокрема, на те, що об'єкт будівництва - пішохідно - транспортні шляхи з розміщенням автостоянок та об'єктів громадського обслуговування, для проведення фінальної частини футбольного чемпіонату ЄВРО 2012 на прилеглих територіях до НСК «Олімпійський» за адресою: вул. Червоноармійська, 55 у Пеперському районі м. Києва введено в експлуатацію, що є загальновідомим фактом та підтверджується сертифікатами відповідності закінченого будівництва серії КВ № 16511051950 від 06.10.2011 та КВ № 16512067396 від 23.04.2012, виданих Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, то право вимагати повернення надмірно сплачених коштів (5 % від вартості фактично виконаних робіт звітного місяця) не має правових підстав, оскільки дані кошти є частиною оплати за виконані СП ТОВ «Основа-Солсиф» роботи, сплачені правомірно та не підлягають поверненню. Також, відповідачем за первісним позовом 19.03.2015 р. через відділ діловодства суду було подано заяву про застосування строків позовної давності у справі.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовних заяв, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за первісним та зустрічним позовами, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо- будівельна компанія «Центренергобуд» (підрядник) та Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями СП «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (субпідрядник) 21.04.2011 року було укладено договір будівельного підряду № 04/19-11 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - договір підряду), згідно умов п. 1.1. якого, в порядку встановленому чинним законодавством України (в т.ч. будівельними нормами і „правилами) та на умовах, визначених цим договором, субпідрядник зобов'язується виконати та здати підряднику роботи по влаштуванню шпунтового огородження та бурових паль при облаштуванні функціональних зон та схем планування пішохідно - транспортних шляхів з розміщенням автостоянок та об'єктів громадського обслуговування, для проведення фінальної частини футбольного чемпіонату ЄВРО 2012 на прилеглих територіях до НСК «Олімпійський» за адресою: вул. Червоноармійська, 55, у Печерському районі м. Києва (підготовчий період), (Код за ДКРП - 45.11.1), а підрядник прийняти роботи та оплатити їх.

За ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 2.8. договору підряду, договірне забезпечення виконання договору (договірне забезпечення) здійснюється шляхом утримання 5 (п'яти) відсотків від вартості фактично виконаних робіт звітного місяця, та сплачується підрядником субпідряднику після прийняття в експлуатацію об'єкту будівництва.

Пунктом 4.5. договору підряду сторони встановили, що проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більш 95 відсотків їх загальної вартості за приблизною (динамічною) договірною ціною відповідно до пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. №1764.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. №1764 встановлено, що кінцеві розрахунки здійснюються, зокрема, після реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/№ 1 за вересень 2011 року підрядником було перераховано на користь субпідрядника 5% договірного забезпечення в розмірі 671 179,09 грн. Факт отримання субпідрядником 5% договірного забезпечення підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем за первісним позовом.

Надалі, 26 травня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Центренергобуд", як кредитором-1, та позивачем за первісним позовом, як кредитором-2, укладено договір відступлення права вимоги № ПЖБ-14р за п. 1. якого кредитор-1 відступив на користь кредитора-2 право вимоги на отримання зайво перерахованих коштів в сумі 671 179,09 грн. від відповідача за первісним позовом, як боржника, за договором будівельного підряду № 04/19-11 від 21.04.2011р.

З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2014 року позивач за первісним позовом звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення 5% договірного забезпечення в розмірі 671 179,09 грн., у зв'язку з не прийняттям в експлуатацію об'єкта будівництва станом на травень 2014 року (копія вимоги в справі). Факт направлення 30.05.2014р. вказаної вимоги та отримання 02.06.2014р. її відповідачем підтверджується фіскальним чеком про оплату відправки № 0117 та рекомендованим повідомлення про вручення поштової кореспонденції за реєстр. № 03110 0578144 8 (копії документів в справі). Сторонами підтверджується, що станом на день розгляду справи, відповідач за первісним позовом, коштів за відповідною вимогою позивача не перерахував.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач за первісним позовом посилається на те, що об'єкт будівництва - пішохідно - транспортні шляхи з розміщенням автостоянок та об'єктів громадського обслуговування, для проведення фінальної частини футбольного чемпіонату СВРО 2012 на прилеглих територіях до НСК «Олімпійський» за адресою: вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі м. Києва введено в експлуатацію, що є загальновідомим фактом та підтверджується сертифікатами відповідності закінченого будівництва серії КВ № 16511051950 від 06.10.2011 та КВ № 16512067396 від 23.04.2012, виданих Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві.

Однак, дані доводи відповідача є безпідставними та підлягають відхиленню з огляду на наступне. У відповідь на звернення генпідрядника за договором генерального підряду № 8/2011 ТОВ «ВБК «Центренергобуд», Національний спортивний комплекс «Олімпійський» листом № 8-2/55 від 29.01.2015 р. повідомив, що станом на 29.01.2015 р. об'єкт будівництва залишився недобудованим та не введеним в експлуатацію, відповідний сертифікат Державною архітектурно-будівельною інспекцією в місті Києві не видавався.

Таким чином, оскільки надані відповідачем сертифікати серії КВ №16511051950 від 06.10.2011 року та КВ № 16512067396 від 23.04.2012 року засвідчують закінчення будівництва першої та другої черги, а не всіх робіт, а об'єкт будівництва залишився недобудованим та не введеним в експлуатацію відповідно до п. 2.8. та п. 4.5. договору будівельного підряду № 04/19-11 від. 21.04.2011 р., правомірними є вимоги до субпідрядника про повернення надмірно перерахованих коштів договірного забезпечення у сумі 671 179,09 грн.

Також матеріалами справи встановлено, що 28 травня 2013 року між сторонами укладено договір субпідряду № 30/01-02 за умов п. 1.1. якого відповідач за первісним позовом зобов'язується за завданням позивача власними силами та якісно виконати роботи по улаштуванню паль шпунтової огорожі, пальового та проведення ультразвукового дослідження паль на об'єкті: "Реконструкція гуртожитку з переобладнанням під житловий будинок з поквартирним заселенням з влаштуванням надбудови та прибудови на вул. Гарматній, 20 у Солом'янському районі м. Києва (прибудований будинок - І черга)".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 р. у справі 910/2779/14 за позовом Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" про стягнення грошових коштів в сумі 519 075,43 грн., яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015р., було встановлено про наявність у позивача за первісним позовом заборгованості перед відповідачем за договором субпідряду № 30/01-02 від 28.02.2015 р., яка складає 381 063,47 грн. основного боргу, 15 194,33 грн. пені, 92 268,64 грн. індексу інфляції та 30 548,99 грн. 3% річних.

Судом встановлено, що заявами № 309 від 25.12.2014р. та № 09 від 16.01.2015р. позивач за первісним позовом, з огляду на набуття ним права вимоги на стягнення 671 179,09 грн. договірного забезпечення за договором відступлення права вимоги № ПЖБ-14р від 26.05.2014 р., заявив про припинення своїх зобов'язань перед відповідачем за первісним позовом шляхом часткового зарахування зустрічних однорідних вимог за договором субпідряду № 30/01-02 від 28.05.2013 р. на суму 381 063,47 грн., а також на 138 011,96 грн. (15 194,33 грн. пені + 92 268,64 грн. індексу інфляції + 30 548,99 грн. 3% річних).

У відповідності до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

За ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У своєму інформаційному листі 07.04.2008 року N 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" Вищий господарський суд України довів Господарським судам України відомості про те, що згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. На запитання: "Яким повинен бути предмет позову у разі незгоди іншої сторони, якій подана заява іншої сторони про зарахування, із наявністю зустрічної однорідної вимоги?" Вищий господарський суд України довів, що згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 ЦК України. Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 р. у справі 910/2779/14, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015р., з огляду на обставини несплати Спільним українсько-французького підприємством з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" 671 179,09 грн. договірного забезпечення за вимогою № 60 від 29.05.2014р., враховуючи існування заборгованості позивача за первісним позовом перед відповідачем за договором субпідряду № 30/01-02 від 28.05.2013 в сумі 519 075,43 грн. з них: основного боргу - 381 063,47 грн., пені - 15 194,33 грн., індексу інфляції - 92 268,64 грн. та 3% річних - 30 548,99 грн., однак при цьому факту зарахування, після порушення провадження по справі № 910/27797/14, зустрічних однорідних вимог на суму 519 075,43 грн. за договором будівельного підряду, судом припинено провадження у вказаній справі за відсутності предмету спору за заявленим позовом № 734 від 10.12.2014 року про стягнення 519 075,43 грн. заборгованості. Також ухвалою від 10.02.2015 р. стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 10 381,51 грн. судового збору.

Надалі, 17.02.2015 року, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, позивач за первісним позовом, заявою № 38 (міститься у матеріалах справи), припинивв свої зобов'язання перед Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями СП «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю по сплаті судового збору у сумі 10 381, 51 коп. згідно з ухвалою господарського суду м. Києва від 10.02.2015 року по справі №910/27797/14 зарахуванням зустрічних однорідних вимог в сумі 10 381, 51 грн. за договором відступлення права вимоги № ПЖБ-14р від 26.05.2014 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, зобов'язання Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями СП «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю перед позивачем за первісним позовом щодо повернення зайво перерахованих коштів договірного забезпечення на підставі договору будівельного підряду № 04/19-11 від 21.04.2011 р. станом на день розгляду справи становить 141 722,15 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності у справі. Посилання відповідача на пропуск строку позовної давності не приймається судом з огляду на наступне

Положення щодо позовної давності встановлені Цивільним кодексом України. За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 Господарського кодексу України позовна давність може застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань (цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку), визначених статтею 175 ГК України (п. 1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 № 10).

Так, позовну давність законом визначено для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України, а саме - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29,05.2013 № 10 у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Матеріали справи свідчать, що право вимоги на отримання зайво перерахованих коштів в сумі 671 179,09 грн. позивачеві за первісним позовом було відступлено договором № ПЖБ-14р. від 26.05.2014 року. Надалі, 29.05.2014 р. ТОВ "ВБК "Промжитлобуд" звертався до відповідача за первісним позовом (боржника) з вимогою №60 про повернення зайво перерахованих коштів , яку було отримано останнім 02.06.2014 року.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідно до ст. 530 ЦК України, за закінченням семиденного строку, а саме з 10.06.014 року, боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, бо він не приступив до його виконання.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що строк позовної давності для пред'явлення позивачем позовних вимог станом на день звернення до суду з позовом не пропущено.

В зв'язку з тим, що відповідач за первісним позовом припустився прострочення, а саме не приступив до виконання свого зобов'язання щодо повернення зайво перерахованих коштів договірного забезпечення в розмірі 671 179,09 грн. за вимогою № 60 від 29.05.2014 р., позивачем за первісним позовом на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 11 961,53 грн. 3% річних та 86 179,18 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача 11 961,53 грн. 3% річних та 86 179,18 грн. інфляційних втрат.

На підставі викладеного, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 141 722,15 грн. основного боргу, 11 961,53 грн. 3% річних та 86 179,18 грн. інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно правовідносин сторін за зустрічним позовом судом було встановлено наступне:

В ході розгляду справи, 22.04.2015 року від Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" про визнання недійсним договору № ПБЖ - 14 р. про відступлення права вимоги від 26.05.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося судом, 26.05.2014 р. між ТОВ "ВБК "Центренергобуд" (кредитор 1) та ТОВ «ВБК «Промжитлобуд» (кредитор2) було укладено договір № ПЖБ-14р про відступлення права вимоги (надалі - договір відступлення), згідно умов якого кредитор 1 передає, а кредитор 2 приймає часткові права кредитора 1, як кредитора за зобов'язаннями, що виникли на підставі договору будівельного підряду № 04/19-11 від 21.04.2011 р. з усіма діючими змінами та доповненнями до нього, укладеного між кредитором 1 та Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями СП «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (боржник), а саме право вимоги на отримання зайво перерахованих коштів договірного забезпечення у сумі 671 179,09 грн. від Спільного українсько-французьке підприємства з іноземними інвестиціями СП «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі договору будівельного підряду № 04/19-11 від 21.04.2011 р. з усіма діючими змінами та доповненнями до нього.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги за зустрічним позовом позивач посилається на те, що договір № ПБЖ-14р. про відступлення права вимоги від 26 травня 2014 року є недійсним оскільки цесія (уступка права вимоги) це передача прав, зокрема дійсної вимоги, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Позивач за зустрічним позовом вважає, що в даному випадку було передано право грошової вимоги, якого не існує.

Як вже було встановлено судом, договірне забезпечення виконання договору будівельного підряду №04/19 від 21.04.2011 року здійснюється шляхом утримання 5 відсотків від вартості фактично виконаних робіт та сплачуються підрядником після прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що спірний об'єкт будівництва за договором будівельного підряду № 04/19-11 від. 21.04.2011 р. залишився недобудованим та не введеним в експлуатацію, а тому суд вважає, що правомірними є вимоги до субпідрядника про повернення перерахованих підрядником коштів договірного забезпечення у сумі 671 179,09 грн. як надмірно сплачених.

Відповідно до ст. ст. 513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач за зустрічним позовом, в розумінні даних процесуальних норм, не довів та не надав суду належних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним.

Більш того, судом встановлено, що спірний правочин не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Таким чином, позивачем не доведено існування обставин з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання недійсним договору відступлення права вимоги № ПЖБ-14р від 26.05.2014 р.

Підсумовуючи вищевикладене, суд відзначає, що доводи позивача за зустрічним позовом не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у справі документами, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору відступлення права вимоги № ПЖБ-14р від 26.05.2014 р. відсутні, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17, код ЄДРПОУ 20057315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд 27-А, код ЄДРПОУ 37044064) 141 722 (сто сорок одну тисячу сімсот двадцять дві) грн. 15 коп. заборгованості, 11 961 (одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят одну) грн. 53 коп. трьох процентів річних, 86 179 (вісімдесят шість тисяч сто сімдесят девять) грн. 18 коп. інфляційних втрат та 4 797 (чотири тисячі сімсот дев'яносто сім) грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 28.04.2015 р.