Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 грудня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Оніпко О.В.,
суддів Боймиструка С.В., Рожина Ю.М.
секретар Пиляй І.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 14 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання частково недійсним умов договору та за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно і стягнення штрафних санкцій.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ПАТ АБ „ Укргазбанк , дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського районного суду від 14.09.2012 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ПАТ АТ „Укргазбанк задоволено повністю: в рахунок погашення заборгованості в сумі 148 817 доларів США та 182 783,62 грн. за кредитним договором № 04/08/КРБН-МБ від 26 березня 2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 04/08/І-МБ від 26 березня 2008 року:
1) житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 263,4 м.кв., що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Рівненський район, с. Біла Криниця, вул.. Рівненська, б. 61 а, та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА № 207796. виданого виконкомом Білокриницької сільської ради від 09.01.2004 р., та зареєстрованого КП „Рівненське БТІ, за реєстраційним № 4298382 та записано в реєстровій книзі № за № 220-675.
2) земельну ділянку загальною площею 0,23 га, що знаходиться за адресою: Рівненська обл.., Рівненський район, с. Біла Криниця, та належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ІІІ-РВ № 040233 від 05.06.2000 р., виданого на підставі рішення Білокриницької сільської ради від 27.11.1996 р. № 77а від 24.12.1999 р. № 114, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 8818.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АТ „Укргазбанк грошові кошти в сумі: штраф за невиконання умов договору іпотеки в розмірі 5% від заставної вартості предмету іпотеки 43 765 грн., понесені судові витрати в сумі 1820 грн., а всього 45 585 грн.
В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення ухвалене без належного зясування обставин справи. Зазначає, що судом не враховано того, що договір іпотеки було укладено в порушення ст. 177 СК України, ст.ст. 203, 405 ЦК України, без дозволу органу опіки та піклування, оскільки неповнолітня донька ОСОБА_1 на момент його укладення проживала в будинку, який є предметом іпотеки.
Крім того, на момент укладення договору іпотеки, в порушення ст. 3 Закону України „Про іпотеку кредитний договір не був укладений, про що свідчить п. 2.1. кредитного договору № 04/08/КРБН-МБ від 26.03.2008 р.
Вказує, що не підписувала додаткового договору № 1 від 12.01.2009 р., та суд неправомірно не задовольнив клопотання її представника про проведення почеркознавчої експертизи.
Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позові ПАТ АТ „Укргазбанк відмовити, а її позов задовольнити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку
про її часткове задоволення, виходячи з наступного.
____________________ Справа № 2-1716/1042/2012 Головуючий суддя 1 інстанції: Красовський О.О. Провадження № 22-ц1790/1865/2012 Суддя-доповідач : ОСОБА_3
З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2008 р. між ПАТ АБ „Укргазбанк та ОСОБА_2 був укладений договір № 04/08/КРБН-МБ про відкриття позичальникові не відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом 120 000 доларів США на строк до 26.03.2020 р. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % річних. ( а.с. 9-11).
У забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_1 у цей же день був укладений іпотечний договір, предметом якого є жилий будинок № 61а по вул. Рівненській у с. Біла Криниця Рівненського району, житловою площею 88,5 кв.м, загальною 263, 4 кв.м та земельна ділянка площею 0, 23 га, розташована на території Білокриницької сільської ради Рівненського району.
Вказане майно належить ОСОБА_4 на праві приватної власності та згідно з п. 2.3 договору іпотеки, вартість предмета іпотеки становить 875 300 грн.
Також у матеріалах справи міститься додатковий договір № 1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, укладений між банком та ОСОБА_1 2.01.2009 р. , згідно з яким змінено розмір відсоткової ставки за користування кредитом : в період з 26.03.2008 р. по 31.03.2009 р. він становить 14% річних, а з 01.04.2009 р. по 25.03.2020 п. 14, 5 % річних ( а.с. 8).
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 підставою для її звернення 01.03.2012 р. з даним позовом до суду були дії банку, який розпочав процедуру по зверненню стягнення на належне їй нерухоме майно .
Посилання ОСОБА_1 на пропуск нею передбаченого законом трирічного строку для звернення до суду з даним позовом з поважних причин, не заслуговують на увагу, оскільки єдиною причиною, на яку вона посилається у даному випадку є та обставина, що лише 16.01.2012 р. вона дізналася про дії банку щодо звернення стягнення на заставлене майно ( а.с. 17).
Судом також встановлено, що будь - яких претензій щодо укладених іпотечних договорів ОСОБА_1 до 01.03.2012 р. банку не предявляла , звернулась з даним позовом до суду після ухвалення 15.11.2011 р. Рівненським районним судом заочного рішення про задоволення позову ПАТ АБ „Укргазбанк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно (а.с. 102-105). Після скасування 04.04.2012 р. даного рішення, вказаний позов ухвалою Рівненського районного суду від 3.05.2012 р обєднаний в одне провадження з позовом ОСОБА_1 (а.с. 29).
Безпідставними є доводи ОСОБА_1 про те, що на час укладення між нею та банком договору іпотеки від 26.03.2008 р., кредитний договір між ОСОБА_2М, та банком ще не був укладений, а тому пункт 1.1. договору іпотеки підлягає визнанню недійсним, оскільки за ч. 4 ст. 3 Закону України „Про іпотеку „ іпотека має похідний характер від основного зобовязання .
Відповідно до ст. 627 ЦК України, що за вимогами ст. 6 ЦК сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.
Судом встановлено та не спростовано позивачкою, що договір іпотеки та додаток № 1 до нього були укладені сторонами з урахуванням волевиявлення як ПАТ АБ „Укргазбанк, так і ОСОБА_1, що також стверджується їх підписами на вказаних правочинах та є доказом того, що сторони погодилися з умовами укладених договорів і як зазначено вище, жодних претензій щодо їх укладення з 26.03.2008 р. р. по 01.03. 2012 р. ОСОБА_1 до банку не предявляла.
Іпотечний договір та додаток № 1 до договору посвідчено приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_5 у встановленому законом порядку.
У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Частинами 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судом встановлено, що при укладанні договорів були відсутні будь-які обставини, які є підставою для визнання умов іпотечного договору недійсним, зокрема і п.1.1 даного договору.
Не є такими обставинами та підставами для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і припущення останньої щодо порядку черговості укладення зазначених договорів та її посилання на те, що вона не памятає, чи підписувала додатковий договір № 1 від 12.01.2009 р.
Крім того, у відповідності до вимог закону, майновий поручитель відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета іпотеки.
Також, як видно з матеріалів справи, 13.09.2012 р. представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав до суду „додаткові пояснення щодо підстав недійсності іпотечного договору „( а.с. 181-182) , зокрема, посилався на порушення прав дочки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мала право користування майном, переданим в іпотеку у 2008 році без надання попередньої згоди органів опіки та піклування, що є підставою недійсності вказаного правочину згідно зі ст.ст. 203, 215 ЦК України та Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" .
Однак, самі лише посилання представника ОСОБА_1 на вказані обставини не є підставою вважати порушеним право її неповнолітньої дочки на користування іпотечним майном та для визнання у звязку із цим недійсним договору поруки .
У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом достовірно встановлено, що на час укладання оспорюваного договору неповнолітня дочка ОСОБА_1 не була власником (співвласником) спірного майна та не була зареєстрована у будинку, що є предметом іпотеки .
Згідно зі ст.32 ЦК , ст. 177 СК та ст. 17 Закону України „ Про охорону дитинства ст. 12Закону України „Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей „ батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.
Проте ані ОСОБА_1, ані її представником не доведено та не надано суду 1-ї та 2-ї інстанцій, в порядку вимог ст.ст. 57-59 ЦПК України, належних та достовірних доказів в обґрунтування тих обставин, що її дочка на момент укладання договору іпотеки не була забезпечена іншим житлом, на яке мала право користування або право власності, що будинок на момент укладання договору іпотеки був єдиним та постійним місцем проживання дитини, у звязку із чим необхідна була попередня згода органів опіки та піклування .
Крім того, звернувшись до апеляційного суду з клопотанням про допит її та її неповнолітньої дочки в якості свідків, ОСОБА_1 у призначене на 07.12.2012 р. судове засідання не зявилася та подала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
У звязку з вищенаведеним, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і рішення суду 1-ї інстанції про відмову ОСОБА_1 у позові є обгрутованим.
Є законним та обгрунтованим рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ АБ „ Укргазбанк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно та стягнення штрафу, виходячи з наступного.
Як зазначено вище, у звязку з невиконанням ОСОБА_2 умов договору № 04/08/КРБН-МБ про відкриття позичальникові не відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом 120 000 доларів США, ПАТ АБ „Укргазбанк звернувся з позовом до майнового поручителя ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 148 817 доларів США та 182 783 , 82 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки ( вартістю 875 300 грн.) , що належить останній.
За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з вимогами ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Також, згідно з ч.ч.1,2 ст.12 Закону України „Про іпотеку у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов'язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв'язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець зобовязаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження та псування, якщо іпотечним договором цей обовязок не покладено на іпотекодержателя.
Згідно п. 35 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про страхування" страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування є видом обовязкового страхування.
Як вбачається з п. 3.3.4 договору іпотеки ( а.с. 6) іпотекодавець зобовязується застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість за власний рахунок від всіх ризиків по даному виду страхування ( у т.ч. випадкового знищення, пошкодження або псування) , а згідно з п. 3.3.4.1. вчиняти всі необхідні дії для дійсності договору страхування, за яким застраховано предмет іпотеки, зокрема вчасно сплачувати всі чергові страхові платежі, сплата яких забезпечувала б дію договору страхування на строк не менший, ніж той, в межах якого позичальник виконає всі зобовязання за кредитним договором, а будь-яка чергова сплата платежів продовжувала б дію договору страхування не менше, ніж на наступний рік.
Судом встановлено, що у звязку із закінченням строку дії договору добровільного страхування майна, що є предметом застави, банком на адресу ОСОБА_1 неодноразово направлялася вимога про її обовязок укласти договір страхування майна, що є у заставі, у разі невиконання якої банк буде вимагати сплатити штраф у розмірі 5% від вартості предмет іпотеки. Остання вимога щодо цього від 16.06.2011 р. була отримана ОСОБА_7 17.06.2011 р. (а.с. 86, 87)
Встановлені договором іпотеки зобовязання ОСОБА_1 не виконала, копію договору страхування предмета іпотеки та платіжних документів про сплату страхових платежів нею у банк не надано.
Встановивши, що за умовами кредитного договору ОСОБА_1 зобовязалась здійснити страхування нерухомого майна , що є предметом іпотеки, однак після закінчення строку дії зазначеного договору страхування на новий строк такий договір не уклала, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ „Укргазбанк відповідно до вищевказаних вимог закону та п. 4.2 договору іпотеки, укладеного АБ сторонами в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 43 765 грн. ( 5% від вартості предмета іпотеки - 875 300 грн.).
Разом з тим, резолютивна частина рішення суду 1-ї інстанції підлягає зміні, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. ч. 1,2,4,5 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.
При вирішенні вказаного спору про звернення стягнення на предмет іпотеки, судом дано оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна .
Однак, у відповідності до розяснень п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.02.2012 р. № 5 „ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин „ резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК .
Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
Статтею 591 ЦК України встановлено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.
Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.
Таким чином, дійшовши обґрунтованого висновку про задоволення позову ПАТ АБ „Укргазбанк, суд 1-ї інстанції у порушення вищевказаних вимог закону , у резолютивній частині рішення не зазначив складові суми заборгованості, початкову ціну предмета іпотеки та шлях його реалізації, що є обовязковим.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Резолютивну частину рішення Рівненського районного суду від 14 вересня 2012 року змінити, її третій абзац викласти у наступній редакції : „ В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 04/08 КРБН-МБ від 26 березня 2008 р. , що складається із : суми, що стягується достроково - 91 477, 29 доларів США, простроченої заборгованості по кредиту 22 689, 33 доларів США; простроченої заборгованості по процентах 34 650, 38 доларів США; пені за несвоєчасне погашення кредиту 71 624, 69 грн.; пені за несвоєчасну сплату процентів 111 159, 13 грн., а всього 148 817 доларів США ( що за курсом Національного банку України на день розгляду справи становить 1 189 494 грн. 28 коп.( один мільйон сто вісімдесят девять тисяч чотириста девяносто чотири грн. 28 коп.) та 182 783 грн. 82 коп., що підлягають сплаті ПАТ АБ „Укргазбанк, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 04/08/1-МБ від 26 березня 2008 р., виходячи з вартості предмета іпотеки за початковою ціною згідно з договором іпотеки 875 300 грн. , вирученої від реалізації предмета іпотеки шляхом продажу його з публічних торгів , а саме :...
В решті рішення залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір у розмірі 1609 грн. 50 коп. , несплачений при поданні нею апеляційної скарги .
Реквізити рахунку для зарахування надходжень по м. Рівне до спеціального фонду державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 Судовий збір: № 31215206780002 ; одержувач: УДКСУ у м. Рівне; банк одержувача: ГУ ДКСУ у Рівненській області , ЄДРПОУ: 38012714, МФО 833017.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
ГоловуючийСудді
Судове рішення № 45300705, Апеляційний суд Рівненської області було прийнято 07.12.2012. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2/1716/1072/2012. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: