Рішення № 45293007, 09.06.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5535/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"09" червня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

за участі секретаря Локоткова І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом у якому за збільшеним розміром заявлених вимог просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за договорами позики у розмірі 1293000,00 грн. та судові витрати (а.с. 34-36).

Вимоги мотивує тим, що 23 квітня 2009 року вона на прохання своєї матері ОСОБА_3 та рідної сестри ОСОБА_2 дала їм в борг грошові кошти в розмірі 30000,00 дол. США зі строком повернення до 23 квітня 2014 року на придбання квартири АДРЕСА_1. На підтвердження передачі коштів відповідачем ОСОБА_2 було написано розписку про отримання грошових коштів у розмірі 30000,00 дол. США.

Також 27 квітня 2009 року ОСОБА_3 отримала від неї для придбання цієї ж квартири в борг строком на пять років кошти в сумі 30000 дол. США, про що видала розписку.

Загальна сума заборгованості відповідачів становить 60000 дол. США.

Проте кошти відповідачі не повертають, у звязку з чим змушена звернутися до суду за захистом порушених прав.

Позивач в судове засідання не зявилася, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд повідомлено не було. Представником позивача ОСОБА_4 до суду подано заяву у якій просить розглянути справу у його відсутності, в заяві вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, у звязку з чим суд вважає за можливе відповідно до ст. 169 ч. 4, ст. 224 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи, 23.04.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики шляхом написання розписки відповідно до якої ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 30000,00 дол. США (а.с. 9).

Також, згідно розписки від 27.04.2009 року відповідач ОСОБА_3 отримала в борг від позивача кошти у розмірі 30000 дол. США, які зобовязалася повернути в строк до 01.05.2014 року (а.с. 37).

Відповідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що відповідачі свої зобовязання за договорами позики не виконали.

Як зазначено вище, відповідач ОСОБА_3 відповідно договору позики від 27.04.2009 року брала в борг у позивача кошти в сумі 30000 дол. США строком повернення до 01.05.2014 року.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно ст. 533 ЦК України грошове зобов»язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

На день постановлення рішення офіційний курс валют, встановлений Національним банком України складає за 1 дол. США 21,102444 грн.

Отже, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача за укладеним договором позики підлягають стягненню кошти в сумі 30 000 дол. США, які фактично отримувала відповідач, що за курсом НБУ на день постановлення рішення у справі (за 1 дол. США 21,102444 грн.) в еквіваленті національної валюти становить 633 073 грн. 32 коп.

В спростування зазначеного відповідачем ОСОБА_3 будь-яких доказів суду не надано.

Разом з тим, у виданій відповідачем ОСОБА_2 розписці від 23.04.2009 року. строк повернення коштів не зазначено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підтвердження заявлених вимог про стягнення коштів з ОСОБА_2 позивачем суду не надано доказів про те, що нею пред'явлення вимоги до вказаного відповідача про повернення коштів, відповідно положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України, у звязку з чим вимоги у цій частині щодо стягнення позики за борговою розпискою від 23.04.2009 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України, солідарний обовязок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобовязання.

З урахуванням наданих суду доказів та обставин справи вимоги про солідарне стягнення з відповідачів боргу є безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Отже, за викладених вище обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме щодо відповідача ОСОБА_3

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 також підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 3654 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 533, 541, 625, 629, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-64, 74, 79, 80, 81, 88, 169, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 27.04.2009 року в сумі 633 073 грн. 32 коп. та судовий збір у розмірі 3 654 грн., а всього суму 636727 (шістсот тридцять шість тисяч сімсот двадцять сім) грн. 32 коп.

В решті заявлених вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя