Рішення № 45292809, 27.05.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14

справа № 753/2646/15-ц

провадження № 2/753/2693/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ДЕАК Ю.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1;

представника відповідача Драбінович В.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОСТПРО» про стягнення компенсації за порушення авторського права та зобовязання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі по тексту позивач, ОСОБА_3) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОСТПРО» (далі по тексту відповідач, ТОВ «ХОСТПРО») про стягнення компенсації за порушення авторського права та зобовязання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є власником авторських прав на літературний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1», у тому числі на оригінальну назву цього твору, які зареєстровано нею в Державному департаменті інтелектуальної власності. Відповідно до інформації, розміщеної в мережі інтернет, відповідачем було здійснено реєстрацію доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_2», у якому міститься оригінальна назва літературного твору, що є обєктом авторського права та для використання якої необхідна згода автора.

Оскільки позивач не надавала згоду на реєстрацію вказаного доменного імені, яке містить обєкт авторського права оригінальну назву літературного твору та персонажу «ІНФОРМАЦІЯ_1», транслітероване латиницею, а відповідач здійснив його реєстрацію на замовлення іншої особи, позивач вважає своє право порушеним та просить суд захистити його шляхом стягнення з відповідача компенсації за порушення авторського права у розмірі 24360 грн.

Крім того, у звязку з відмовою відповідача надати відомості щодо реєстранта доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_2», позивач звернувся з позовною вимогою про витребування такої інформації у відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представником відповідача подано заперечення на позовну заяву, в якому вона просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав у них викладених. Також вказала, що ТОВ «ХОСТПРО» здійснює реєстрацію доменних імен на замовлення та в інтересах реєстрантів, не є особою за якою зареєстроване спірне доменне імя, не є власником сайту з цим доменним імям, не розміщує інформацію на ньому, а відтак не може бути належним відповідачем у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником авторських прав на літературний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1», у тому числі на оригінальну назву цього твору, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за НОМЕР_1 від 11.05.2004 року та свідоцтвом на знак для товарів і послуг за НОМЕР_2 від 10.07.2012 року.

Частиною першою ст. 437 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) встановлено, що авторське право виникає з моменту створення твору. А відповідно до ст. 440 цього Кодексу майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

За змістом частини першої ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

При цьому, згідно з частиною першою ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, окрім іншого, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до заявлених позовних вимог, позивач, як на підставу порушення її авторських прав, посилається на реєстрацію відповідачем без її згоди доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_2», у якому міститься оригінальна назва літературного твору що є обєктом авторського права та для використання якої необхідна згода автора.

Разом з тим, відповідно до абз. 11 частини першої ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» домен частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється. Абзацом 14 п. 1 частини першої ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» доменне ім'я ім'я, що використовується для адресації комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті.

Як вбачається з умов Публічного договору на надання послуги реєстрації доменного імені (далі по тексту Публічний договір), який долучений до матеріалів справи та розміщений на офіційному сайті відповідача hostpro.ua, реєстратор юридична або фізична особа, яка виконує перевірку доменних імен та даних, запропонованих для внесення до Реєстру Виконавцем на відповідність правилам та умовам Реєстру (центральної бази даних домену, яка містить інформацію про зареєстровані доменні імена, Адміністраторів доменів, іншу інформацію, необхідну для реєстрації доменів).

Відповідно до пп. 1.1. п. 1 та пп. 3.1.1. п. 3.1. п. 3 Публічного договору, за його умовами Виконавець зобовязується надати Замовнику Послугу реєстрації доменного імені, а виконавець, в свою чергу серед іншого, зобовязаний, провести реєстрацію вільного доменного імені, вказаного Замовником, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання оплати за Послуги, за умови надання необхідних документів та даних Замовником.

Підпунктом 3.2.7. п. 3.2. п. 3 Публічного договору Замовник зобовязаний, серед іншого, дотримуватись вимог діючого законодавства України та міжнародного законодавства, в тому числі не розміщувати на доменному імені протизаконні матеріали (порнографія, пропаганда міжнаціональної, міжрасової, міжетнічної ворожнечі, тероризму, наркотиків і т.д.), не порушувати авторські права, суміжні та інші права третіх осіб.

Отже, вказаним договором про надання послуг саме на замовника адміністратора домену (юридичної або фізичної особи, для якої реєструється домен) покладено обовязок щодо дотримання вимог діючого законодавства України та міжнародного законодавства, у тому числі не порушувати авторські права, суміжні та інші права третіх осіб, а не на виконавця.

При цьому, Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 4 червня 2010 року за №5, зокрема у її п. 10, розяснив, що належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав. При вирішенні відповідних спорів суд повинен установити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред'явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права.

Водночас, зі встановлених судом обставин вбачається, що відповідач ТОВ «ХОСТПРО» здійснює лише реєстрацію доменних імен на замовлення та в інтересах реєстрантів виключно у відповідності з положеннями Публічного договору на замовлення та в інтересах особи, яка акцептувала оферту Публічного договору.

А оскільки відповідач не є особою, за якою зареєстроване доменне імя «ІНФОРМАЦІЯ_2», не є адміністратором сайту, що знаходиться за вказаним доменним імям, не є особою, якій належить право власності на сайт або право користування цим сайтом, а також не є особою, яка уповноважена була ідентифікувати наявність або відсутність обєктів інтелектуальної власності під час реєстрації доменного імені, суд дійшов висновку, що відповідач не є особою, яка порушила авторські права ОСОБА_3, а відтак не може бути належним відповідачем у даній справі за заявленою вимогою про стягнення компенсації за порушення авторських прав.

Стосовно вимоги про зобовязання відповідача надати відомості щодо реєстранта доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_2» судом встановлено наступне.

Звертаючись до суду з заявленою позовною вимогою, позивач вказує на неправомірну відмову їй у наданні інформації щодо реєстранта доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Однак, відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Частиною 1 ст. 10 цього Закону визначено, що використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб'єктам відносин, пов'язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб'єкта персональних даних чи відповідно до закону.

За змістом частини 2 ст. 10 Закону України «Про захист персональних даних» використання персональних даних володільцем здійснюється у разі створення ним умов для захисту цих даних. Володільцю забороняється розголошувати відомості стосовно суб'єктів персональних даних, доступ до персональних даних яких надається іншим суб'єктам відносин, пов'язаних з такими даними.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Оскільки відомості щодо реєстранта доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_2» є його персональними даними, а у відповідності до частини 3 ст. 17 Закону України «Про захист персональних даних» відмова у доступі до персональних даних допускається, якщо доступ до них заборонено згідно із законом, дії відповідача стосовно відмови у наданні зазначених відомостей позивача є правомірними.

Разом з цим, згідно з частиною 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. А статтею 14 цього Кодексу передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язком для неї.

Пунктом 1 частини 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК України) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Тобто, законодавство пов'язує право звернення за судовим захистом з суб'єктивною думкою юридичної особи щодо порушення чи оспорювання її інтересів; об'єктивна наявність чи відсутність таких порушень встановлюється під час розгляду справи.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Проте як відповідно до ч. 1 ст. 15 цього Кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, до суду вправі звертатися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Водночас, за змістом вказаної статті, а також інших норм, які гарантують право на звернення до суду (Конституція України, ЦК України та інші нормативно-правові акти) повинні існувати порушення права чи законного інтересу або спір щодо них на момент звернення до суду.

Відтак, звертаючись до суду з вимогою про зобовязання відповідача вчинити відповідні дії, а саме надати відомості щодо реєстранта доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_2», позивачем не доведено яким чином порушується її право чи не визнається іншою особою до якої предявлено позов у розумінні ст. 15 ЦК України, оскільки враховуючи вимоги Закону України «Про захист персональних даних» відповідачем правомірно відмовлено їй у наданні зазначених відомостей, а з відповідним клопотанням про забезпечення доказів позивач ані до початку розгляду справи, ані під час її розгляду до суду не зверталась, хоча представник відповідача не заперечувала щодо надання цієї інформації на вимогу суду.

При цьому, згідно з приписами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на необґрунтованістю вимог позивача та їх безпідставністю, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України суд, відмовляючи в задоволенні цивільного позову, також відмовляє позивачу у стягненні з відповідача на його користь суми сплаченого судового збору.

Керуючись стст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.