Рішення № 45287060, 19.06.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Буцяка З.І. секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Костопільського районного суду від 27 квітня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Костопільського районного суду від 27 квітня 2015 року позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_2 162225,28 грн. в рахунок повернення сплачених чистих внесків та 1622,25 грн. судового збору на користь держави. В решті позовних вимог відмовлено.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ТОВ „Авто Просто вказувало на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Просить скасувати рішення Костопільського районного суду від 27 квітня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Авто Просто» про захист прав споживача та стягнення коштів відмовити повністю.

Зазначало, що суд в порушення ст.213 ЦПК України ухвалив рішення без належного дослідження доказів по справі, внаслідок чого оскаржуване рішення є необґрунтованим.

Вказувало, що підписаною угодою між позивачем і відповідачем передбачено порядок повернення коштів і місцевим судом безпідставно не враховано обовязок відповідача повернути кошти ще 36-м учасникам, які розірвали угоду раніше ніж позивач, що підтверджено довідкою заступника Голови правління ТОВ „Авто Просто та копіями заяв учасників Групи № 2263 про розірвання угод.

Доводило, що в своїх запереченнях на позовну заяву відповідач ТОВ „Авто Просто жодного разу не зазначало, що угоду з позивачем було розірвано з ініціативи відповідача з серпня 2013 року, а даний факт було вигадано судом. Вказані обставини свідчать про те, що в порушення норм ст.ст.212,213 ЦПК України суд першої інстанції належним чином не досліджував ні зміст позовної заяви ні зміст заперечень на позовну заяву. ТОВ „Авто-Просто долучило до матеріалів справи довідку від 16.03.2015 року підписану заступником Голови правління ТОВ „Авто Просто, що підтверджує факт розірвання угоди в липні 2014 року, однак судом першої інстанції безпідставно не було враховано наведений вище документ як доказ.

__________________

Справа №564/366/15-ц Головуючий в суді І інст. Олійник П.В.

Провадження № 22-ц /787/1153/2015р. Суддя-доповідач Боймиструк С.В.

Вказувало, що судом першої інстанції безпідставно вирішено взяти за основу для розрахунку суми боргу автомобіль марки KIA Carens вартістю 392000 грн., оскільки листом від 17.04.2013 року № 692 дистрибютор автомобіля KIA Carens повідомив ТОВ „Авто Просто про припинення виробництва автомобіля KIA Carens 2012 року випуску, а тому керуючись положеннями п.9.1 ст.9 Додатку № 2 до угоди у вересні 2013 року позивач здійснив заміну автомобіля KIA Carens на автомобіль Chevrolet Tracker. Відповідно, ціна автомобіля KIA Carens у серпні 2013 року становила 188600 грн., а автомобіля Chevrolet Tracker 189900 грн. Тому коефіцієнт для визначення поточної ціни автомобіля KIA Carens становив 1 одиницю (189900 грн./188600 грн.х100%), а отже висновок Костопільського районного суду про те, що сума чистих внесків, що підлягає поверненню становить 162225,28 грн. є безпідставним.

З цих підстав товариство просило рішення Костопільського районного суду від 27 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Представник ТОВ «Авто Просто» ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов та стягуючи кошти з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не представлено переконливих доказів на підтвердження наявності черги учасників, яким ТОВ «АВТО ПРОСТО» повинно повернути внески, об'єктивності причин невиконання зазначеного обов'язку щодо повернення коштів протягом тривалого часу, оскільки у відповідача є фонд повернення внесків, даних про відсутність коштів для повернення внесків.

Такий висновок місцевого суду не відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено угоду № 375049 з додатками, предметом якої було надання послуг системи АВТО ТАК, спрямованих на придбання автомобіля в групах. Опис діяльності зазначеної програми відображено у Правилах функціонування системи придбання в групах "Авто Так" (Додаток №02 до угоди № 375049).

Згідно умов зазначеного договору, відповідач виступав виконавцем певних послуг по придбанню автомобіля, а позивач зобов'язувався оплачувати послуги, пов'язані зі вступом до системи при укладанні угоди, вносити плату за послуги, пов'язані з видачею автомобіля за системою при наданні такого права, щомісячно сплачувати повні внески та інші обов'язкові платежі після отримання автомобіля в натурі (а.с. 3-10).

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання угоди № 375049 позивач сплатив 13.01.2012 року вступний внесок у розмірі 6796,80 грн., а також одноразові та щомісячні платежі з січня 2012 року по травень 2013 року на загальну суму 146760,49 грн. (а.с.11-21).

Згідно ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до умов угоди № 375049, а саме п.13.1 Додатку № 2, учасник, який ще не отримав автомобіль має право розірвати угоду за власним бажанням, про що має повідомити ТОВ «Авто Просто» у письмовій формі.

В матеріалах справи міститься копія письмового повідомлення від 11 листопада 2014 року, яким ОСОБА_2 повідомив ТОВ «Авто Просто» про розірвання угоди та наявна відповідь від ТОВ «Авто Просто» від 22 грудня 2014 року, в якій зазначено про отримання цієї заяви та про те що, ТОВ «Авто Просто» розірвало з ним угоду, про що його було повідомлено (а.с.23).

Доказів розірвання угоди товариством та направлення такого повідомлення позивачу в матеріалах справи не має, однак як вбачається з заперечень відповідача, він стверджує що це сталось в липні 2014 року (а.с.30-35).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Заперечуючи позов, відповідач зазначав, що сума чистих внесків яка становить 102266,47 грн. буде повернута позивачу, але після настання визначеної події - його черги на отримання внесків, яка формується відповідно до дати подання заяви про розірвання угоди. При цьому посилався на п.13.4.1 умов додатку № 2 до угоди укладеної між позивачем і відповідачем, якою передбачено та обумовлено порядок повернення коштів.

Як вбачається з довідки від 16 березня 2015 року наданої відповідачем, в черзі на отримання внесків перед позивачем ОСОБА_2 перебуває ще 36 учасників групи, які розірвали угоду раніше за нього (а.с.40).

Згідно ст.10 та ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Викладене в довідці та підтверджене копіями заяв учасників групи про повернення сплачених внесків, які перебувають в черзі на їх отримання, (а.с.41-50) позивач не спростував та не довів, що настала подія - його черга на отримання коштів, внаслідок якої у відповідача настав обовязок виконання зобовязання перед ним.

Посилання місцевого суду на наявність у відповідача фонду повернення внесків і не представлення товариством переконливих доказів на підтвердження наявності черги учасників на повернення внесків є безпідставним, а висновок про задоволення позову, є передчасним та таким, що не ґрунтується на умовах досягнутих сторонами та законі. Тобто подія, яка відповідно до умов угоди дає позивачу право вимоги, ще не настала.

Оскільки на даний час не має підстав для задоволення позову, то відповідно не має підстав проводити розрахунок суми внесків, які підлягають поверненню позивачу.

За таких обставин, оскільки місцевим судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, рішення місцевого суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, воно не може залишатись чинним, підлягає скасуванню, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, п.2 ч.1, ст.307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" задовольнити.

Рішення Костопільського районного суду від 27 квітня 2015 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" про захист прав споживача та повернення сплачених коштів відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: