Рішення № 45283178, 18.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/5885/14 Головуючий у І інстанції Марчук О.Л.Провадження № 22-ц/780/2494/15 Доповідач у 2 інстанції Поліщук М. А.Категорія 26 18.06.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

18 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А.

суддів: Кашперської Т.Ц., Лащенка В.Д.

при секретарі: Петленко І.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, який згодом уточнив та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу, яка станом на 10 жовтня 2014 року становить 176512,94 грн., з яких: сума боргу 36000 грн., 3% річних за користування коштами 408,33 грн., 3% річних пені за кожень день прострочення від суми боргу 138240 грн., інфляційна складова 1864,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 26 травня 2014 року відповідач отримав від позивача в борг грошові кошти в сумі 36 000 грн. та зобов'язався повернути позичеві кошти до 05 червня 2014 року. Так, як у визначений сторонами строк відповідач грошові кошти не повернув, тобто не виконав взяті на себе зобовязання, то позивач вважав, що має право на стягнення з відповідача суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних з простроченої суми боргу та пені в розмірі 3% річних за кожен день прострочення.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 176512,94 грн. та 1765,13грн. судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 не виконав своє зобов»язання за укладеним із позивачем договором від 26.05.2014 року та не повернув позивачу в строк до 5.06.2014 року суму позики - 36000 грн., то позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

В рішенні також зазначено, що так як умовами договору передбачено у разі порушення строку повернення позики зобов»язання позичальника сплатити кредитору 3% річних за кожен день прострочення, то розмір пені становить 138240грн.

Суд вважав правильними розрахунки позивача щодо визначення індексу інфляції за час прострочення в сумі 1864,61грн. та трьох процентів річних в сумі 408,33грн.

Проте повністю погодитись із вказаними висновками не можна, так як суд не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню при стягненні пені та невірно визначив розмір заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК України визначає що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 624 ЦК України визначено якщо за порушення зобов»язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 травня 2014 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 в позику грошові кошти в сумі 36 000 гривень та зобов'язувався повернути цю суму до 5 червня 2014 року, про що написав відповідну розписку (а.с. 6).

Умовами розписки передбачено, що у разі прострочення взятого на себе зобовязання, ОСОБА_2 зобовязується сплатити 3% річних за кожен день прострочення від суми боргу.

У встановлений сторонами в борговій розписці строк до 5 червня 2014 року ОСОБА_2 позику позивачу не повернув.

Встановивши вказані обставини, суд прийшов до вірного висновку, що за вказаних обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу 36000грн. з врахуванням встановленого індексу інфляції, три проценти річних від простроченої суми та неустойка за прострочення виконання зобов»язання в розмірі 3% річних за кожен день прострочення від суми боргу.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, позивач просив стягнути заборгованість за період з 5 червня 2014 року по 10 жовтня 2014 року, кількість дів прострочення виконання зобов»язання становить 127 днів.

Розмір індексу інфляції в цей період становив (101.0 + 100.4 + 100.8 + 102.9 +102.4), сукупний індекс інфляції 1,077.

Розрахунок боргу з врахуванням індексу інфляції: 36000х 1,077 = 38772 грн., з яких 36000грн. борг із позики, 2772грн. інфляційні.

Розрахунок трьох процентів річних з простроченої суми: 36000х3х127/365/100 =375,78грн.

Розрахунок встановленої сторонами пені за прострочення виконання зобов»язання: 1080грн. пеня за один день прострочення; кількість днів прострочення - 127; 1080х127= 137160грн.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За вказаних обставин, коли розмір заборгованості становить 39147,78грн., а розмір неустойки 137160грн., тобто розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, колегія суддів рахує можливим застосувати положення ч.3 ст.551 ЦК України і зменшити розмір неустойки з 137160грн. до 20000грн.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом не застосувано норми матеріального права, які підлягали застосуванню при стягненні пені, відповідно до ст..309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість задоговором позики з врахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 38 772 грн. , три проценти річних від простроченої суми в розмірі 375,78 грн., неустойку(пеню) в розмірі 20000 грн., а всього 59 147 грн. 78 коп. (п»ятдесят дев»ять тисяч сто сорок сім гривень сімдесят вісім копійок).

В іншій частині позову про стягнення неустойки відмовити, оскільки апеляційним судом застосовано норми матеріального права, які регулюють зменшення розміру неустойки.

Підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст.303,307,309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість задоговором позики з врахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 38 772 грн. , три проценти річних від простроченої суми в розмірі 375,78 грн., неустойку(пеню) в розмірі 20000 грн., а всього 59 147 грн. 78 коп. (п»ятдесят дев»ять тисяч сто сорок сім гривень сімдесят вісім копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: