Ухвала суду № 45283158, 16.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/9835/14 Головуючий у І інстанції Сердинський В.С.Провадження № 22-ц/780/2756/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 16.06.2015

УХВАЛА

Іменем України

16 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Олійника В.І., Суханової Є.М.

при секретарі - Петленко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди.

Позивачка посилалась, що 29 грудня 2011 року відповідачка ОСОБА_2 взяла у неї в борг грошові кошти в сумі 4700 доларів США, які остання зобовязувала повернути після того як продасть земельну ділянку, що підтверджується розпискою.

Далі позивачка послалась, що неодноразово зверталась до відповідачки з вимогою про повернення суми коштів і відповідачка періодично повертала їй позику, але повернула лише частину коштів, заборгувавши 4300 доларів США, що становить по курсу НБУ 64 761, 41 грн.

Крім того, позивачка мотивуючи тим, що у звязку з неповерненням їй боргу, вона постійно знаходиться у нервовій та психологічній напрузі, що створює життєвий дискомфорт та психічне навантаження, чим їй заподіяно моральну шкоду, яку оцінила в розмірі 7000 грн.

Посилаючись на викладене, позивачка уточнивши позовні вимоги просила суд стягнути із відповідачки на її користь борг 4200 доларів США, моральну шкоду в сумі 7000 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Відповідачка позов не визнала, посилаючись на те, що в розписці зазначено, що вона віддасть коштів повному обсязі після того як продасть земельну ділянку, тому вважає, що зобовязання по договору ще не виникли.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2015 року позов задоволено частково.

Суд стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики 63 116 грн. 13 коп. та судові витрати.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині задоволення позову, відповідачка подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення в частині стягнення суми боргу, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у позові.

Апелянт посилається на те, що розписка передбачає повернення позики після продажу земельної ділянки, що згідно ч.1 ст.530 ЦК є строком повернення позики, який в даному випадку не настав. Крім того, зазначила, що суд не врахував і відсутність у матеріалах справи письмової вимоги позивачки, з дня вручення якої починається відраховуватись строк повернення позики.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення апелянта та його представника на підтримання доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 29 грудня 2011 року між сторонами був укладений договір позики, згідно з яким відповідачка ОСОБА_2 отримала в борг у позивачки ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 4700 доларів США, які зобовязувалася повернути після того як продасть земельну ділянку, що підтверджується письмовою розпискою (а.с.12).

Відповідач періодично повертала позику частинами, частково погасивши суму боргу (а.с.13,14).

Станом на день судового розгляду справи, борг відповідачки становить 4200 доларів США, що становить 63256,20 грн. по курсу НБУ станом на 25 листопада 2011 року (а.с.25).

Таким чином, правовідносини між сторонами виникли з договору позики.

За правилами ст.ст.1046, 1047, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку встановлені договором та відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вказані вимоги є наслідком порушення договору позичальником, відповідно до ст.610 ЦК України.

Таким чином, рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи і вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.

Посилання апелянта на те, що розписка передбачає повернення позики після продажу земельної ділянки, що згідно ч.1 ст.530 ЦК є строком повернення позики, не можуть бути взяті до уваги, оскільки таке зазначення у розписці не є подією, що неминуче може настати, в розумінні ст.530 ЦК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1049 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом предявлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня предявлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що на усну вимогу позивачки, відповідачка почала повертати суму позики, чим визнала свій обовязок повернути борг на вимогу позичальника.

Проте відповідачка не виконала до кінця своїх зобовязань.

Так, після звернення позивачки до суду з даним позовом, що також є предявленням вимоги, відповідачка борг у встановлений законом строк позичальнику не повернула.

Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанцій відповідає нормам матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню із залишенням рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :