Рішення № 45280418, 15.06.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/681/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1279/2015

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І. М.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Матківського Р.Й.

суддів: Горблянського Я.Д., Фединяка В.Д.

секретаря Капущак С.В.

з участю: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» про стягнення коштів, з апеляційною скаргою директора ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» на рішення Тисменицького районного суду від 28 квітня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року позивач звернувся з даним позовом та просив стягнути з відповідача на його користь 20740 гривень, з яких 20 000 гривень реєстраційний платіж за договором 001949 від 23 лютого 2015 року, 240 гривень комісії банку та понесені ним судові витрати та правову допомогу в сумі 500 гривень.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що 23 лютого 2015 року із ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» уклав договір фінансового лізингу, згідно якого відповідач зобовязувався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач прийняти його та сплачувати лізингові та інші платежі згідно з умовами договору. Перелік лізингових платежів є вичерпним, сторонами договору не змінювався і не доповнювався, однак всупереч цьому при укладенні договору лізингу представники відповідача зобовязали його сплатити реєстраційний платіж, який не передбачений договором лізингу в сумі 20 000 гривень. Вважає, що спонукання його до сплати не передбаченого договором лізингу, яким є реєстраційний платіж в сумі 20 000 гривень свідчить про нечесну підприємницьку практику, яка забороняється. Відповідач отримав 20000 гривень без достатньої правової підстави, тому вони підлягають поверненню.

Рішенням Тисменицького районного суду від 28 квітня 2015 року позов задоволено.

На дане рішення директор ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

Апелянт у скарзі зазначає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

При укладенні договору позивач ознайомився з його умовами та додатками, представником товариства було проведено роботу по розясненню умов договору. У поданій заяві ОСОБА_2 зазначив, що зрозумів умови договору фінансового лізингу в повному обсязі, коректно отримав інформацію від менеджера і отримав свій примірник договору і додатків. Також ОСОБА_2 подав заяву на отримання фінансового лізингу від 23 лютого 2015 року, якою повідомив про свій намір укласти договір фінансового лізингу, вказавши назву, марку, модель предмета лізингу та його вартість. До того ж він сплатив 20 000 гривень як комісійну винагороду за організаційні заходи відповідно до підпункту а пункту 8.2.1.розділу 8 договору, що засвідчує свідоме прийняття лізингоодержувачем умов договору та початок виконання частини зобовязань по договору. На момент укладення договору позивач усвідомлював свої обовязок по договору, був з ним згоден та навіть почав їх виконувати, про що свідчать надані докази, зокрема, підписані ним заяви та квитанція про сплату грошових коштів. Апелянт зазначає, що сплачені позивачем 20000 гривень є комісією за організацію по договору.

Вислухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, які вимоги скарги не визнали, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що сплачений позивачем реєстраційний платіж у сумі 20 000 гривень не передбачений договором лізингу, тому разом із іншими витратами підлягає поверненню.

Однак колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення.

Згідно ст.ст. 11, 57, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 23 лютого 2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір №0011949 фінансового лізингу, згідно якого зобовязувався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно трактор Foton FT244.4, а позивач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі згідно з умовами договору (а.с. 2-13).

Відповідно до п. 8.1 8.2.1 умов договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені в графіку лізингових платежів у додатках №1 та №2 до цього договору, які є його невідємною частиною. Перший лізинговий платіж складається з комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, авансу ціни предмета лізингу, комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу, як платіж, що покриває витрати лізингодавця повязані з організацією передачі предмета лізингу на користь лізингоодержувача. Розмір комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу визначений в додатку №1 до даного договору, що передбачає комісію за організацію 10% у розмірі 20 000 гривень, який ОСОБА_2 було сплачено (а.с. 16).

З розділу 2 договору фінансового лізингу вбачається, що комісія за організацію розуміє під собою одноразову плату за організацію та оформлення даного договору Лізингоодержувача Лізингодавцю при укладенні договору (а.с. 3).

Як вбачається з матеріалів справи позивач при підписанні спірного договору погодився з його умовами та підтвердив зрозумілість його умов (а.с. 26), сплативши цього ж дня платіж в розмірі 20 000, передбачений умовами договору (а.с. 16).

Суд першої інстанції у повній мірі не зясував, що внесений платіж у сумі 20 000 гривень є фактично комісією за організацію згідно додатку №1 до договору незважаючи на те, що він у квитанції про оплату позивачем названий реєстраційним платежем як зазначає позивач.

У засіданні апеляційного суду позивач підтвердив, що розуміє, що сплачена сума зарахована як комісія за організацію договору, однак згідно квитанції платіж названо по іншому і не виключає, що після його повернення сплатить комісію за організацію.

Тому у суду першої інстанції не було підстав вважати, що сплата 20 000 гривень на рахунок лізингодавця є набутим без достатньої правової підстави і підлягає поверненню з підстав, про які зазначає позивач на підставі ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що вимога позивача про повернення сплаченої суми із зазначених ним у позові підстав не може бути задоволена, тому у позові слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» задоволити.

Рішення Тисменицького районного суду від 28 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» про стягнення коштів відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді Я.Д. Горблянський

В.Д. Фединяк