Ухвала суду № 45276580, 06.11.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7491/14 Справа № 205/5966/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого: Максюти Ж.І.,

суддів : Кочкової Н.О., Чубукова О.П.,

при секретарі: Кулику О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року ОСОБА_3 (далі Позивач) звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сімєю та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 1/3 частина домоволодіння за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сільрадівська, буд.15, належала на праві приватної власності ОСОБА_5, на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.08.2009 року. Далі позивач зазначає, що ОСОБА_6 була інвалідом з дитинства першої групи, потребувала постійної сторонньої допомоги. Згідно рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.01.2002 року ОСОБА_6 була визнана недієздатною, її опікуном була призначена її мати ОСОБА_7. Однак, ОСОБА_7 померла 28.06.2005 року, як помер і батько недієздатної ОСОБА_6, ОСОБА_8 09.07.2005 року та дід ОСОБА_9 22.07.2005 року. Позивач вказує, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.10.2005 року вона, ОСОБА_3, була призначена опікуном над недієздатною ОСОБА_5, та на підставі вищевказаного рішення суду їй було надано посвідчення № 18 Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті ОСОБА_4 ради, що вона є опікуном над ОСОБА_5. Таким чином, позивач зазначає, що вона з цього часу стала проживати разом із ОСОБА_5 за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Дніпрельстанівська, буд. 85. А після ухвалення рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.08.2009 року позивач зареєструвала себе та ОСОБА_5 за адресою: 49000, м. Дніпропетровська, вул. Сільрадівська, буд.15. Однак, проживати вони залишилися за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Дніпрельстанівська, буд. 85, оскільки у будинку № 15 по вул. Сільрадівській в м. Дніпропетровську проживав відповідач, котрий заперечував проти того, щоб інвалід мешкала з ним в одному будинку. Далі позивач зазначає, що ОСОБА_6 померла 05 січня 2012 року і після її смерті відкрилась спадщина, що складається із 1/3 частини вищевказаного домоволодіння. Спадкоємців першої - третьої черги після смерті ОСОБА_5 не було. Тому, позивач як опікун та така особа, що проживала разом із спадкодавцем з 2005 року, вчасно звернулася до Другої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, як спадкоємець четвертої черги. У нотаріальній конторі позивач вказує, що дізналася, що відповідач, будучи родичем спадкодавця, являючись спадкоємцем пятої черги, також, звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5.

У звязку з чим, позивач зазначає, що змушена звертатися до суду та просити суд визнати факт її, ОСОБА_3, проживання однією сімєю зі спадкодавцем ОСОБА_5, що померла 05.01.2012 року, з жовтня 2005 року по січень 2012 року, а також, визнати за нею, ОСОБА_3, право власності в порядку спадкування за законом, як спадкоємця четвертої черги після смерті ОСОБА_5 на 1/3 частину домоволодіння за адресою: 49000, м. Дніпропетровська, вул. Сільрадівська, буд.15, що складається із житлового будинку літ. А-1, загальною площею 61,4 кв.м., житловою площею 29,9 кв.м., підвалу під А-1, прибудови а-1, веранди а1-1, ганок а, гаражу літ. Б., літньої кухні літ. В, сарай літ. Г, вбиральні літ. Д, навісу літ. Е, душу літ. Ж, споруд № 1-7, І мощення, ворота, колодязь, колонка, огорожа, хвіртки, що розташований на земельній ділянці площею 1395 кв.м.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2013 року застосовано заходи забезпечення позову, заборонено органам нотаріату вчиняти будь які дії, спрямовані на оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, що померла 05.01.2012року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2014 року, позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_3 однією сімєю з жовтня 2005 року по січень 2012 року разом із спадкодавцем ОСОБА_5, яка померла 05 січня 2012 року.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частки домоволодіння № 15 по вул. Сільрадівська у м. Дніпропетровську (що складається із житлового будинку літ. А-1, загальною площею 61,4 кв.м., житловою площею 29,9 кв.м., підвалу під А-1, прибудови а-1, веранди а1-1, ганок а, гараж літ. Б., літня кухня літ. В, сарай літ. Г, вбиральня літ. Д, навіс літ. Е, душ літ. Ж, споруди № 1-7, І мощення, ворота, колодязь, колонка, огорожа, хвіртки, та який розташований на земельній ділянці площею 1395 кв.м.) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла 05 січня 2012 року.

Також судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неповне зясування судом обставин у справі, у звязку з чим ставить питання про його скасування з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом першої інстанції, 1/3 частина домоволодіння за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сільрадівська, буд.15, належала на праві приватної власності ОСОБА_5, на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.08.2009 року.

Із матеріалів справи вбачається, що речове право на таке майно було зареєстровано 22.01.2010 року за спадкодавцем КП «ОСОБА_4 міжміське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_4 міської ради за реєстраційним № 1442916 (а.с.17-19).

Матеріалами даної цивільної справи підтверджено, що підопічна ОСОБА_6 була інвалідом першої групи із дитинства внаслідок психічного розладу

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 була призначена опікуном над недієздатною ОСОБА_5, відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.10.2005 року (а.с. 8). На підставі цього рішення суду їй було надано посвідчення № 18 Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті ОСОБА_4 ради від 10.06.2005 року, в якому вказано, що вона є опікуном над ОСОБА_5 (а.с.9).

Місцевим судом також встановлено, що ОСОБА_6 померла 05 січня 2012 року, про що у відділі реєстрації смерті ОСОБА_10 міського управління юстиції Дніпропетровської області зроблено відповідний актовий запис за № 5488 (а.с.26). Як наслідок, після ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 1/3 частину домоволодіння № 15 по вул. Сільрадівська в м. Дніпропетровську.

Судом 1 інстанції також було встановлено, що 2/3 частини домоволодіння за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сільрадівська, буд.15, належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Другою ОСОБА_10 державною нотаріальною конторою від 26.04.2003 року за реєстровим № 2-844, що зареєстровано КП «ДМБТІ» ОСОБА_10 міської ради за реєстраційним № 1442916 від 11.06.2003 року (а.с.15-16).

Матеріалами технічної інвентаризації такого домоволодіння № 15 по вул. Сільрадівській у м. Дніпропетровську, що була проведена 06.11.2009 року, встановлено, що останнє складається із житлового будинку літ. А-1, загальною площею 61,4 кв.м., житловою площею 29,9 кв.м., підвалу під А-1, прибудови а-1, веранди а1-1, ганок а, гараж літ. Б., літня кухня літ. В, сарай літ. Г, вбиральня літ. Д, навіс літ. Е, душ літ. Ж, споруди № 1-7, І мощення, ворота, колодязь, колонка, огорожа, хвіртки, та який розташований на земельній ділянці площею 1395 кв.м. Обставин самочинного будівництва чи самовільного зайняття земельної ділянки під час проведення технічної інвентаризації встановлено не було (а.с. 20-24).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вірно керувався п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування", при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно зі ст. 3 Сімейного Кодексу України сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки, що вбачається з поданих суду заявником документів.

Відповідно до вимог ст. 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням та виходив із того, що характер захворювання підопічної ОСОБА_5 обумовлював необхідність постійного догляду за такою особою, оскільки остання не могла самостійно приймати їжу, пересуватись, та займатись особистою гігієною. Тобто підопічна через свою хворобу перебувала у безпорадному стані.

У відповідності до змісту довідки ОСОБА_11 квартального комітету № 36 від 28.01.2013 року, посвідченою уповноваженою особою Виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, та відомостей домової книги, ОСОБА_12 була зареєстрована та мешкала за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Дніпрельстанівська, 85, із 21.03.2006 року по 05.01.2012 року (а.с. 12). Зміст означеної довідки повністю узгоджується із змістом домової книги для прописки громадян, що мешкають в будинку № 85 по вул. Дніпрельстанівській у м. Дніпропетровську (а.с.13-14).

Відповідно до змісту листа Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради від 22.08.2012 року за вих. № Ч-10 ОСОБА_6 з 21.03.2006 року була зареєстрована та мешкала разом із опікуном ОСОБА_12 за адресою вул. Дніпрельстанівська, 85.

Було встановлено, що ОСОБА_12 обовязки опікуна виконувала в повному обсязі порушень не було виявлено (а.с. 7), вказані обставини також підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16. ОСОБА_17, ОСОБА_18

Відповідно до актів планових обстежень житлово-побутових умов проживання ОСОБА_6 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дніпрельстанівська, 85, від 18.07.2006 року, 11.07.2007 року, 25.01.2008 року, 30.01.2009 року, 03.02.2010 року, 25.03.2011 року, 05.01.2012 року (а.с. 183-188) для підопічної опікуном створені задовільні житлово-побутові умови, така особа має свою кімнату з усіма зручностями. Відповідно до пункту 13 вказаних актів інші джерела допомоги, окрім опікуна відсутні (а.с. 183-188).

Враховуючи вищенаведені обставини, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_12 проживала однією сімєю з жовтня 2005 року по січень 2012 року разом із спадкодавцем ОСОБА_5, яка померла 05 січня 2012 року, адже мала відповідні права та обов'язки щодо своєї підопічної, здійснювала відповідний догляд за такою особою, та була повязана з нею спільним побутом також врахувавши, що будь яких належних чи допустимих доказів на підтвердження обставини не проживання опікуна ОСОБА_12 однією сімєю із недієздатною ОСОБА_6, та які б спростовували зміст вищеозначених письмових доказів та показання свідків у суді з боку сторони відповідача представлено не було.

Вищевказаним також спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про недоведеність факту спільного проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_6 та визнання в якості належних доказів по справі показань свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20, до показань яких, суд першої інстанції обґрунтовано поставився критично.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на 1/3 частки домоволодіння № 15 по вул. Сільрадівська у м. Дніпропетровську місцевий суд, встановивши, що ОСОБА_6 померла 05 січня 2012 року, відтак після її смерті відкрилась спадщина на відповідне спадкове майно, у тому числі на 1/3 частину домоволодіння № 15 по вул. Сільрадівська у м. Дніпропетровську та виходив із того, що після смерті ОСОБА_5 до Другої ОСОБА_10 державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину звернулись як позивач ОСОБА_3 (заява від 25.01.2012 року) так і відповідач ОСОБА_2 (заява від 26.05.2012 року). Оглядом спадкової справи та дослідженням відомостей із Спадкового реєстру, судом інших спадкоємців, що претендували б на спірне майно, не встановлено, свідоцтво про право на спадщину Другою ОСОБА_10 державною нотаріальною конторою не видавалось (а.с. 81), так як факт проживання однією сімєю в даному випадку можливо встановити лише в судовому порядку та правильно керувався ст..1216-1218,1220,1264,1269,1297 ЦК України.

Судова колегія апеляційного суду погоджується з вказаними висновками суду 1 інстанції, вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин суд 1 інстанції правильно задовольнив позовні вимоги, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки, в основному, зводяться до переоцінки доказів по справі, хоча згідно із ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду 1 інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом 1 інстанції у досить повному обсязі зясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін та показання свідків перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, підстав для виходу за межі апеляційної скарги не вбачається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 313 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: ___Ж.І. Максюта

Судді: ___ Н.О. Кочкова

___О.П. Чубуков