Рішення № 45261568, 17.06.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/24918/14-ц

Провадження № 2/522/872/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарі Довгань Ж.А.

розглянувши цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

В грудні 2014 року ТОВ „ОТП Факторинг Україна звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № СL-500/043/2006 від 25.05.2006 року у загальному розмірі 91992,44 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ (11,644375грн. за 1,0 дол. США) на 24.07.2014 року становить 1071194,46 грн. (з яких : заборгованість по кредиту 19783,32 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 230364,39 грн.; пеня за прострочення виконання зобовязань 840830,07 грн.), посилаючись на невиконання відповідачами своїх зобов'язань за цим договором щодо повернення наданого кредиту та внесення плати за кредит у розмірі, строки і на умовах визначених цим договором.

Позивач веде дану справу в суді через свого представника Земщук О.С., яка просила розглянути справу без участі представника позивача і задовольнити позов в повному обсязі, про що подала адресоване суду своє письмове клопотання, яке приєднано судом до матеріалів справи.

Направлені судом судові повістки відповідачу ОСОБА_2, за останню відомою позивачеві адресою його місця проживання та за місцем його проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку, були повернуті судові з помітками пошти про те, що він не зявляється на пошту для отримання судових повісток за залишеними для нього повідомленнями пошти.

Направлена судом судова повістка відповідачу ОСОБА_3, за останньою відомою позивачеві адресою її місця проживання, була повернута судові з поміткою пошти про те, що вона не зявляється на пошту для отримання судової повістки за залишеним для не повідомленням пошти, а направлена судом судова повістка ОСОБА_3 за місцем її проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку, була повернута судові з поміткою пошто про те, що вона більше не проживає за такою адресою.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти ; за ч.2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статей 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Судом установлено, що згідно кредитного договору № СL-500/043/2006 від 25.05.2006 року акціонерний комерційний банк «Райффайзен Банк», правонаступником якого є закрите акціонерне товариство „ОТП Банк, назва якого згодом змінена на публічне акціонерне товариство „ОТП Банк, надало ОСОБА_2 кредит в сумі 60396,04 дол. США, із сплатою відсотків за користування кредитними коштами за відсотковою ставкою у розмірі 12,0 % річних, з погашенням кредиту та сплатою відсотків за користування кредитом щомісячними платежами у розмірі, строки і на умовах визначених цим договором , з кінцевою датою повернення кредиту та усіх нарахувань за ним 25.05.2012 року.

Проте в порушення умов цього договору ОСОБА_2 до теперішнього часу не виконав свої зобовязання за цим договором щодо повернення кредиту та сплати усіх нарахувань за ним.

Згідно з п. 3.1.1. Частини № 2 цього договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобовязаний сплатити банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

Через невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за цим договором, його заборгованість за цим договором станом на 24.07.2014 року склала 19783,32 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ (11,644375грн. за 1,0 дол. США) на вказану дату становить 230364,39 грн., та 840830,07 грн., з яких : заборгованість по кредиту 19783,32 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ дорівнює 230364,39 грн.; пеня за прострочення виконання зобовязань за період з 24.07.2013 року по 24.07.2014 року 840830,07 грн.

Вирішуючи дану справу, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на наведене та враховуючи, що розмір нарахованої позивачем пені (840830,07 грн.) за згаданим договором значно, а саме більш ніж в три рази, перевищує розмір заборгованості за кредитом (230364,39 грн.), тому суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 230364,39 грн. При цьому, суд бере до уваги, що пеня не є платою за кредит, а видом штрафних санкцій, тому підлягає стягненню у національній грошовій одиниці України гривні.

Вирішуючи позовні вимоги позивача до ОСОБА_3, суд виходить з наступного.

Наданий ОСОБА_2 кредит забезпечений порукою ОСОБА_3, про що 25.05.2006 року між АКБ «Райффайзен Банк» і поручителем ОСОБА_3 був укладений договір поруки № SR-500/043/2006.

Згідно п.1.1. цього договору поруки, поручитель зобовязується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобовязань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобовязань.

Пунктом 1.2. цього договору поруки встановлено, що поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобовязань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Відповідно до п. 4.1. цього договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (дата договору) і діє до повного виконання боргових зобовязань за кредитним договором.

В розясненнях, які містяться в п.3 „Спори щодо забезпечення виконання зобов'язань листа Верховного Суду України від 01.07.2012 року „Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за 1 півріччя 2012р. зазначено, що : „Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін певний момент у часі, з настанням якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК). Таким чином, умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

Така ж позиція висловлена в листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 року № 10-1393/0/4-12 „Про практику застосування судоми законодавства при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.

З огляду на наведене та враховуючи, що п. 2 Частини № 2 кредитного договору № СL-500/043/2006 від 25.05.2006 року встановлений кінцевий термін повернення кредиту та усіх нарахувань за ним 25.05.2012 року, тому суд доходить висновку, що банк повинен був надіслати поручителю ОСОБА_3 або вручити їй особисто письмове повідомлення про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов'язання за кредитним договором, з вимогою виконати це зобов'язання, як це передбачено п. 3.1. договору поруки № SR-500/043/2006 від 25.05.2006 року, - протягом шести місяців від дня настання кінцевого строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором № СL-500/043/2006 від 25.05.2006 року, тобто в період з 25.05.2012 року по 25.11.2012 року.

Проте позивач не надав суду доказів на підтвердження факту направлення у вищевказаний період часу або раніше на адресу поручителя ОСОБА_3 або вручення їй особисто під розпис письмового повідомлення про невиконання позичальником ОСОБА_2 забезпеченого порукою зобовязання за кредитним договором, з вимогою виконати це зобовязання.

Як вбачається з матеріалів справи, таке письмове повідомлення було відправлено позивачем на адресу ОСОБА_3 лише у листопаді 2014 року (а.с. 31).

Також суд бере до уваги, що позивач звернувся до суду з даним позовом лише 23 грудня 2014 року.

Відтак позовні вимоги позивача до ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Вирішуючи дану справу, суд також враховує, що згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю б/н від 26.11.2010 року, ПАТ „ОТП Банк відступило, а ТОВ „ОТП Факторинг Україна прийняло право вимоги за кредитним договором № СL-500/043/2006 від 25.05.2006 року, отже до позивача перейшли всі права ПАТ „ОТП Банк щодо права вимоги до боржника за вказаним кредитним договором.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 3654,00 грн., повязані зі сплатою судового збору.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.526, 527, 530, 533, 559, 611, 612, 623-625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_3, виданий Староміським РВ УМВС Україгт у Вінницькій області 03.02.1998 р., ІПН : НОМЕР_2, остання відома адреса місця проживання : 65000, АДРЕСА_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна (код ЄДРПОУ 36789421, р/р 26507002333333 в АТ „ОТП Банк м. Київ, МФО 300528, адреса місцезнаходження : м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д) заборгованість за кредитним договором № СL-500/043/2006 від 25.05.2006 року у загальному розмірі 19783 (девятнадцять тисяч сімсот вісімдесят три) долари США 32 центи, що в еквіваленті по курсу НБУ на 24.07.2014 року становить 230364 (двісті тридцять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 39 коп., та 230364 (двісті тридцять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 39 коп. (з яких : заборгованість по кредиту 19783,32 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 230364,39 грн.; пеня за прострочення виконання зобовязань 230364,39 грн.), та судові витрати в сумі 3654 (три тисячі шістсот пятдесят чотири) грн. 00 коп.

В задоволені решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.А. Ільченко

17.06.2015