Рішення № 4525879, 07.07.2009, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа №2-2208-2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2009 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі ОСОБА_1 ,

за участю позивача ОСОБА_2 .,

за участю відповідача ОСОБА_3 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_4 ,

за участю третьої особи ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи – ОСОБА_5 , Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в особі Дніпропетровської філії про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування збитків, заподіяних засобом підвищеної небезпеки при ДТП суму 2112 грн. 24 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 5000 грн. та судові витрати по справі. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказали на те, що 08 січня 2009 року приблизно о 14 годині 30 хвилин відповідач ОСОБА_3 , керуючи автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_1 при здійсненні виїзду з вул.Целіної на вул.Озерну у м.Павлограді Дніпропетровської області, не надав перевагу в русі автомобілю ІНФОРМАЦІЯ_2 під керуванням третьої особи ОСОБА_5 , внаслідок чого скоїв зіткнення, а автомобілі отримали механічні ушкодження. Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.01.2009 року, ОСОБА_3 визнаний винним в порушенні ПДР України та його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Внаслідок ДТП, їй спричинені матеріальні та моральні збитки, які вона просить стягнути з відповідача. Тому вона вимушена звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги, просила позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Відповідач та його представник, в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, посилаючись на те, що автомобіль відповідача 09.07.2008 року був застрахований у Відкритому акціонерному товаристві «Українська страхова компанія « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та отримано поліс обов’язкового страхування, згідно якого, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, шкода заподіяна майну третьої особи, відшкодовується страховиком відповідно до договору страхування. 08.01.2009 року сталася ДТП за участю відповідача, в результаті чого, автомобілю позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1990 року випуску, було завдано механічні ушкодження. В результаті огляду автомобіля, було складено протокол НОМЕР_1 огляду транспортного засобу, з яким третя особа - чоловік позивача, був ознайомлений та згодний. 25.02.2009 р. страховою компанією було складено калькуляцію вартості запчастин, вартості ремонтних робіт з урахуванням коефіцієнтів ізносу, який враховується при калькуляції i визначенні вартості запчастин та ремонтних робіт з відновлення транспортного засобу. Вказана сума 4545 грн. 04 коп., з вирахуванням франшизи у розмірі 510, була отримана позивачем. Сума франшизи у розмірі 510 грн. була сплачена відповідачем під час попереднього розгляду справи. Суму моральної шкоди не визнають, оскільки позивачці не було спричинено будь-яких тілесних ушкоджень, а лише дискомфорт у зв’язку з неможливістю користування транспортним засобом. Тому, просили відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Третя особа – ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги позивача, просив позов задовольнити, посилаючись на те, що дійсно після ДПТ, Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія « ІНФОРМАЦІЯ_3 », було складено протокол НОМЕР_1 огляду транспортного засобу, з яким він був ознайомлений та згодний. 25.02.2009 р. страховою компанією було складено калькуляцію вартості запчастин, вартості ремонтних робіт для відновлення транспортного засобу на суму 6657 грн. 26 коп. і до виплати зазначена сума 4545 грн. 04 коп., з вирахуванням франшизи у розмірі 510 грн. Вважає, що суму у розмірі 2112 грн. 24 коп. та 510 грн. франшизи повинен сплатити відповідач.

Представник третьої особи - Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в особі Дніпропетровської філії, в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

У судовому засіданні встановлено, і не заперечувалось сторонами по справі, що 08 січня 2009 року приблизно о 14 годині 30 хвилин відповідач ОСОБА_3 , керуючи автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_1 при здійсненні виїзду з вул.Целіної на вул.Озерну у м.Павлограді Дніпропетровської області, не надав перевагу в русі автомобілю ІНФОРМАЦІЯ_2 під керуванням третьої особи ОСОБА_5 , внаслідок чого скоїв зіткнення, а автомобілі отримали механічні ушкодження.

Власником транспортного засобу ІНФОРМАЦІЯ_2 реєстраційний номер НОМЕР_2 є позивач ОСОБА_2 (арк.с.6).

Власником транспортного засобу ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2009 року, ОСОБА_3 визнаний винним в порушенні ПДР України та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та на нього накладено стягнення - штраф на користь держави у сумі 340 грн. (арк.с.4).

Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Встановлено, що 09 липня 2008 року автомобіль відповідача ОСОБА_3 був застрахований у Відкритому акціонерному товаристві «Українська страхова компанія « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та отримано поліс обов’язкового страхування, згідно якого, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, шкода заподіяна майну третьої особи, відшкодовується страховиком відповідно до договору страхування.

Згідно ст. ст. 5, 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-ІV, о б'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Встановлено і підтверджується матеріалами справи, що у зв’язку з подією, яка мала місце 08 січня 2009 року позивач, яка є власником пошкодженого транспортного засобу, звернулася до страхової компанії із заявою про відшкодування збитків, заподіяних транспортному засобу. Відповідно до наданого до страхової компанії пакету документів та проведеного розслідування, подія була визнана страховою і проведена виплата страхового відшкодування.

Згідно п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», п ри настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог ст.29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

При настанні страхового випадку, страхова компанія здійснює виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого, у сумі нанесених збитків, що підтверджуються необхідними документами, за винятком франшизи.

На замовлення страхової компанії, була проведена калькуляція майнової шкоди, завданої власникові пошкодженого транспортного засобу, вартість відновлюваного ремонту з урахуванням зносу автомобіля складає 5055 грн. 04 коп. (арк.с.10).

Отже, сума страхового відшкодування яка була спричинена власникові пошкодженого транспортного засобу, відповідно до умов Договору страхування, за відрахуванням франшизи у розмірі 510 грн., склала 4545 грн. 04 коп., яка була виплачена позивачу.

Згідно п.37.5 ст.37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Як вбачається з квитанції, сума франшизи у розмірі 510 грн. була сплачена відповідачем ОСОБА_3 – позивачу (арк.с.28).

Вказані обставини виплати суми страхового відшкодування у сумі 4545 грн. 04 коп., з урахуванням франшизи у сумі 510 грн., загалом на суму 5055 грн. 04 коп. були отримані позивачем ОСОБА_2 ., що не заперечувалась останньою в судовому засіданні.

Відповідно до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивач ОСОБА_2 . та третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні посилались на те, що відповідач повинен сплатити їм суму 2112 грн. 24 коп., як розмір шкоди, який не покрила страхова компанія, проте, суду не було надано доказів того, що сума 6656 грн. 26 коп. вирахувана без урахування зносу.

За таких обставин, суд не може прийняти до уваги зазначені посилання позивача та третьої особи, оскільки, відповідно до ст. 10 ЦПК України, позивач повинна була довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України, зазначені нею обставини, таких доказів вона не надала суду.

Що стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, суд вважає, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню у зв’язку з наступним.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя.

В п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» є роз’яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до положень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що дорожньо-транспортною пригодою, позивачу був спричинений дискомфорт, який полягає в тому, що деякий час вона та її чоловік не мали можливості користуватись належним їм автомобілем та відчували порушення нормальних життєвих зв'язків, що відобразилось на їх життєвому укладі.

С уд, з важаючи на існуючі принципи співрозмірності, справедливості, реальності виконання судового рішення та з урахуванням, майнового стану відповідача та його представника, вважає за доцільне частково задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди, та стягнути з відповідача в рахунок спричиненої моральної шкоди 250 грн.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача та його представника про те, що позивачці взагалі не була спричинена моральна шкода, оскільки вони не основані на законі.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а отже, з відповідача повинно бути стягнено судовий збір по справі у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді у сумі 250 грн.

Відповідно до вимог ч.3 ст.88 ЦПК України з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір по справі у сумі 08 грн. 50 коп. – за моральну шкоду.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», Постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 1187, 1194 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, -span>

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи – ОСОБА_5 , Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в особі Дніпропетровської філії про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 250 (двісті п’ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 250 (двісті п’ятдесят) грн. та 51 (п’ятдесят одна) грн., а разом – 301 (триста одна) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь державного бюджету м.Павлограда Дніпропетровської області на р/р 31412537700032 код ЄДРПОУ 24237540 банк ГУДКУ в Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ МФО 805012 судовий збір у сумі 08 (вісім) грн. 50 (п’ятдесят) коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя Н.В.Токар