Рішення № 45253096, 15.06.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2760/15-ц

провадження № 2/753/2733/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2015 р. Дарницький районнийсуд м. Києва в складі:

головуючого судді Лужецької О.Р.

при секретарі -Цибулюк М.А., Калініченко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовомДержавного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4про виселення без надання іншого жилого приміщення, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права користування жилим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та, уточнивши позовні вимоги просило суд виселити без надання іншого жилого приміщення відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ДП МОУ «Укрвійськбуд» має відокремлений структурний підрозділ філію державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»-135 Домобудівельний комбінат», на балансі якого перебуває житловий будинок АДРЕСА_1. 2 січня 2014 року між ФДП МОУ «УВБ-135 ДБК» та ОСОБА_2 укладено договір для тимчасового користування кімнатою НОМЕР_1 в будинку за адресою: АДРЕСА_1, з метою тимчасово забезпечення відповідачки житлом. Вказаний договір укладався на визначений термін, а саме з 02.01.2014 р. по 31.05.2014 р. Відповідно до довідки ФДМ МОУ «УВБ-135 ДБК» відповідачі у спірному приміщенні проживають без реєстрації.

З метою виконання умов укладеного договору, ФДП МОУ «УВБ-135 ДБК» письмово зверталося до відповідача з повідомленням про припинення договірних відносин, але відповідачі добровільно звільняти кімнату НОМЕР_1 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 відмовилися. Відмова відповідачів виселитись з даного приміщення порушує права позивачана вільне розпорядження належною йому площею. Враховуючи вищевикладене, звернувся до суду з позовом.

До початку судового розгляду, відповідачем ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву про визнання права користування жилим приміщенням. Посилалисьна те, що проживає у спірній кімнаті на підставі договору від 01.01.2013 року. Відповідно до п. 4.1. Договору строк користування кімнатою та/або майном складає один календарний рік. Відповідно до п.4.2. Договору якщо жодна сторона в строк одного місяця після закінчення дії договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично продовжується на строк, зазначений в п.4.1. Договору. Зауважує, що станом на дату подання даної заяви позивач за зустрічним позовом не отримувала жодних вимог від відповідача за зустрічним позовом про намір припинити дію Договору від 01.01.2013 року, в звязку з чим, просили суд задовольнити зустрічним позов.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15.06.2015 року прийнято до розгляду зустрічний позов та об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити проти задоволення зустрічного позову заперечувала. Крім того, зазначила, що 21.01.1999 року між ЖКВ 135 ЗБВ та Головним військовим клінічним госпіталем укладено договір № 1765-а на проживання ОСОБА_5 та членів його родини в приміщенні НОМЕР_1, яке знаходиться на першому (технічному) поверсі будинку АДРЕСА_1. На момент введення будинку в експлуатацію не мало статусу житлового, згідно технічного плану поверху у вказаних приміщенням планувалося розміщення пральні, пошти, аптеки, що підтверджується схемою поверху будинку. 01.03.2012 року між філією ДП МОУ «Укрвійськбуд» 135 ДБК» та ОСОБА_2 укладено договір на проживання в приміщенні НОМЕР_1 на першому (технічному) поверсі будинку АДРЕСА_1. Термін дії цього договору укладався на визначений період, а саме з 01.03.2012 року по 31.12.2012 рік. В подальшому цей договір переукладався на наступний термін. Договір від 02.01.2012 року на новий термін ОСОБА_2 підписаний не був. З метою виконання вищевказаних Договорів, ФДП МОУ «УВБ-135 ДБК» письмово зверталось до відповідачів з повідомленням про небажання продовжувати дію договору на новий термін. Але відповідачі приміщення НОМЕР_1 на першому (технічному) поверсі в будинку АДРЕСА_1, добровільно звільняти відмовляються, ігнорують всі зауваження з боку адміністрації ФДП МОУ «УВБ-135 ДБК».

Відповідачі проти задоволення позову заперечували та просили суд відмовити в задоволенні позову, зустрічний позов просили задовольнити.

Вислухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності та співставленні, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до Положення «Про Міністерство оборони України», затвердженого Указом Президента України № 406 від 06.04.2011, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що уповноважений державою здійснювати у межах повноважень функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства оборони України.

Реалізуючи надані Статутом повноваження, Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» має відокремлений структурний підрозділ - Філію державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» - 135 Домобудівельний комбінат», на балансі якого перебуває приміщення НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1.

01.04.2011 року між філією ДП МОУ «Укрвійськбуд-135 ДБК» та ОСОБА_5 укладено договір найму приміщення НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 на цокольному поверсі 10 поверхової будівлі, загальною площею 59,7 кв.м.

Як вбачається з поверхового плану приміщення НОМЕР_1 використовується як житлові квартири. Дозвіл на переведення в житловий фонд в БТІ не поданий.

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що 17.05.2012 року шлюб між нею та ОСОБА_5 розірвано.

01.03.2012 року між філією ДП МОУ «Укрвійськбуд-135 ДБК» та ОСОБА_2 укладено договір на проживання в приміщенні НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 із сімєю. Термін дії договору набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року.

01.01.2013 року між філією ДП МОУ «Укрвійськбуд-135 ДБК» та ОСОБА_2 укладено договір на проживання в приміщенні НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 59,7 кв.м. Термін дії договору набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2014 року позивач звернувся до ОСОБА_2 з попередженням № 235, відповідно до якого відповідача було повідомлено про те, що в звязку із закінченням терміну дії договору їй необхідно переукласти Договір оренди на новий термін. У разі невиконання цих вимог, адміністрація змушена буде звернутися з позовом до суду про примусове виселення у звязку із закінченням терміну дії договору.

В судовому засіданні відповідач заперечувала проти отримання вищевказаного попередження. Разом з тим, з тим, вбачається, що 25.12.2014 року ОСОБА_2 було вручено попередженням про звільнення орендованого приміщення, але від підпису в отриманні попередження вона відмовилась.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що відносини найму між ОСОБА_2 та філією ДП МОУ «Укрвійськбуд-135 ДБК» були припинені.

Згідно довідки № 2 від 05.01.2015 року ОСОБА_2 та члени її сім`ї проживають без реєстрації у нежитловому приміщенні разом з членами сім`ї.

Наполягаючи на задоволенні позовних вимог представник позивача пояснила, що спірне приміщення не має статусу житлового, згідно технічного плану поверху у вказаних приміщенням планувалося розміщення пральні, пошти, аптеки, що підтверджується схемою поверху будинку.

З аналізу норм житлового законодавства вбачається, що житлове приміщення - це опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання (Додаток Б ДБН В.2.2-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення).

Таким чином, житловий фонд - це сукупність житлових приміщень незалежно від форм власності: житлових та спеціальних будинків (гуртожитків, будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, дитячих будинків, інтернатів при школах і шкіл-інтернатів), квартир (у т. ч. у багатоквартирних житлових будинках), садибних житлових будинків, службових житлових приміщень та інших житлових приміщень у будівлях, придатних для проживання.

Отже, можна зробити висновок, що віднесення об'єкта нерухомості до житлового фонду можливе за наявності юридичного статусу, коли приміщення спроектовано, побудовано, здано в експлуатацію та зареєстровано саме як житлове.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази переведення спірного нежилого приміщення в житлове (та виходячи з цього наявність ордеру, який є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення), а також відсутність цивільного договору, який надає право проживати в спірному приміщенні, суд приходить до висновку, що відповідачі проживають у спірному приміщенні без законних підстав, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Тривалість користування зайнятим приміщенням та оплата відповідачами за проживання в приміщенні не можуть бути визнані підставами, що породжують право користування спірним приміщенням.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 9, 58 Житлового кодексу України, ст. ст. 3, 10,11, 57,60, 209, 212, 213, 215 , 218ЦПК України суд -,

ВИРІШИВ:

ПозовДержавного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» - задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 із займаного ними приміщення НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

СтягнутизОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» судові витрати у розмірі 81 (вісімдесят одна) гривня 20 копійок.

СтягнутизОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» судові витрати у розмірі 81 (вісімдесят одна) гривня 20 копійок.

СтягнутизОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» судові витрати у розмірі 81 (вісімдесят одна) гривня 20 копійок.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА