Ухвала суду № 45249419, 15.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/3729/15 Головуючий 1 інст. Григор»єв Б.П.

Справа № 641/11197/14-ц Доповідач - Швецова Л.А.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді Швецової Л.А.

Суддів: Тичкової О.Ю., Малінської С, .М.

За участі секретаря: Андрійко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України

на заочне рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 24 березня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодув, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування в розмірі 29244 грн.81 коп., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 1322 грн. 03 коп., інфляційні втрати в розмірі 1088 грн. 84 коп., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 161 грн. 05 коп., витрати на проведення оцінки майнової шкоди, завданої власнику колісного транспортного засобу в розмірі 700 грн. 00 коп., судові витрати в розмірі 312 грн. 08 коп..

В обгрунтвання позовних вимог зазначає, що 20.03.2014 о 17-15 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем CHEVROLET, державний номер НОМЕР_1, перед початком руху по вул. Польова, 104 в м. Харкові не впевнився, що це буде безпечно, не уступив дороги автомобілю DAEWOO NEXIA , державний номер НОМЕР_2, наслідок чого сталося зіткнення автомобілів.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав технічні пошкодження, у звязку з чим йому була завдана матеріальна шкода.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.04.2014, відповідно до якої винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2, водія автомобіля марки CHEVROLET, державний номер НОМЕР_3.

Оскільки ОСОБА_2 є учасником бойових дій, то на підставі п.13.1 ст. 13 Закону України від 01.07.2004 №1961-1У Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підлягає звільненню від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а відшкодування збитків в даному випадку проводить Моторне /транспортне/ страхове бюро України ( надалі МТСБУ).

У звязку з чим, позивачем на адресу МТСБУ була направлена заява про настання страхового випадку, яка була отримана представником МТСБУ 31.03.2014 та зареєстрована 01.04.2014 року.

Проте, від МТСБУ надійшла відмова в виплаті страхового відшкодування посилаючись на невиконання позивачем своїх обов'язків, визначених Законом, ненадання транспортного засобу у такому вигляді, в якому він знаходився після дорожньо-транспортної пригоди, що привело до неможливості МТСБУ встановити факт ДТП, причини та обставини її настання та розміру збитку.

Надану відмову позивач вважає незаконною, а умови на які посилається Відповідач неправомірними, зважаючи, що обставини ДТП підтверджуються звітом про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику КТЗ, поясненнями інспектора, поясненнями винуватця події ОСОБА_2

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України страхове відшкодування в розмірі 29244 грн.81 коп., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 1322 грн. 03 коп., інфляційні втрати в розмірі 1088 грн. 84 коп., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 161 грн. 05 коп..

Стягнуто з відповідача витрати на проведення оцінки вартості майнової шкоди, завданої власнику колісного транспортного засобу в розмірі 700 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі Моторного (транспортного) страхового бюро Україниз посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, ставиться питання щодо скасування ухваленого рішення. Посилаються на не правильне застосування норма матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду відповідно до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно зі ст. ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до цієї правової норми шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, єдиною підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає такі елементи, як шкода, протиправність поведінки, причинний звязок між ними, а також за виключенням передбачених законом випадків, вина заподіювача шкоди, тобто відшкодуванню підлягає тільки та шкода, яка є обєктивним наслідком протиправної дії чи бездіяльності.

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобовязана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Правила відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені в статті 1188 ЦК України.

Відповідно до цієї правової норми шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Положеннями ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон)встановлено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно до ст. 22 Закону, страховик відшкодовує потерпілому оцінену шкоду, заподіяну йому в ДТП при настанні страхового випадку відповідно до лімітів відповідальності, встановлених Законом.

Як встановлено по справі, що 20.03.2014 о 17-15 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем CHEVROLET, державний номер НОМЕР_1, перед початком руху по вул. Польова, 104 в м. Харкові не впевнився, що це буде безпечно, не уступив дороги автомобілю DAEWOO NEXIA, державний номер НОМЕР_2, наслідок чого сталося зіткнення автомобілів.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.04.2014, відповідно до якої винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2, водія автомобіля марки CHEVROLET, державний номер НОМЕР_3.

Позивачем на адресу МТСБУ була направлена заява про настання страхового випадку, яка була отримана представником МТСБУ 31.03.2014 та зареєстрована 01.04.2014 року.

14.04.2014 позивачем було замовлено звіт про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику КТЗ та 14.04.2014 сертифікованим експертом-оцінювачем у присутності винуватця події ОСОБА_2 ведений поверхневий огляд транспортного засобу та складений акт.

15.04.2014 сертифікованим експертом-оцінювачем за участі ОСОБА_2 був проведений повний огляд транспортного засобу та складений акт.

15.04.2014 представником МТСБУ був виконаний огляд транспортного засобу у частково розібраному стані, ремонт автомобіля здійснений не був.

25.07.2014 позивачем направлений лист щодо виплати страхового відшкодування та доданий звіт № 175/14 про оцінку вартості майнової шкоди.

05.08.2014 за № 3/1-05-21080 позивач одержав відповідь, в якій зазначалось, що у виплаті страхового відшкодування їй відмовлено з посиланням на ненадання транспортного засобу у такому вигляді, в якому він знаходився після дорожньо-транспортної пригоди.

Порядок отримання відшкодування за рахунок МТСБУ в разі, коли винуватець ДТП не мав полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначається Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Так, п.33.3. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що водії та власники транспортних засобів, причепних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону,- МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причепного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно тощо.

МТСБУ у відповідності до ст.33-1 вказаного Закону проводить розслідування причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди. Право МТСБУ на залучення аварійного комісару передбачено п.40.3 ст.40 зазначеного Закону.

Приписами п.37.1.3. ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди є підставою для відмови v здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, обчислені в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до положень п. 34.1 ст.34 вказаного Закону страховик терміново, але не пізніше десяти робочих днів, зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розмірів збитків.

Згідно п.34.2 ст.34 вказаного Закону, якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явилися, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Тому для визначення причин та розміру збитків МТСБУ зобов'язане направити аварійного комісара, а право у позивача на самостійне визначення розміру шкоди виникає лише у тому випадку, якщо МТСБУ на протязі десяти робочих днів не направить аварійного комісару.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення до МТСБУ та на момент огляду автомобіль відремонтовано не було та транспортний засіб перебував на момент огляду у такому стані, в якому він знаходився після дорожньо-транспортної пригоди. 15.04.2014, поза межами строку, транспортний засіб був оглянутий представником МТСБУ. У своїй відмові МТСБУ не повідомило, яка саме з причин слугувала підставою для відмови.

Посилання представника МТСБУ в апеляційній скарзі та в судовому засіданні суду апеляційної інстанції на той факт, що позивач не мав права самостійно визначати розмір спричиненої шкоди, оскільки відповідачем своєчасно було направлено аварійного комісара, який встановив, що автомобіль був розібраний, судова колегія вважає безпідставним. Ст. 34.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальною нормою, яка закріплює початок строку для проведення розслідування з дня повідомлення потерпілою особою, а не з наступного дня, як вважає представник відповідача.

Судова колегія погоджується з висновком районного суду, що ДТП, що сталася, відповідно до ст. 6 Закону є страховим випадком, внаслідок якого у Відповідача настає обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом автомобіля позивача підтверджуються звітом № 175/14 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику КТЗ.

Вказаний звіт відповідачем у передбаченому законом порядку оскаржений або спростований не був.

Крім того, відповідно до п. п.36.2, 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний зокрема: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Також судова колегія погоджується з висновком районного суду стосовно стягнення з відповідача пені, інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми, оскільки вказані вимоги передбачені п. п. 36.2, 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 526, 625 ЦК України.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка та правильно визначена юридична природа цивільних правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.

Суд розглянув справу на підставі наданих доказів, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду постановлено згідно до ст. 213 ЦПК України, а тому воно законно і обґрунтовано.

Таким чином, районним судом встановлено, що позивачу заподіяна шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, за наявності вини тільки відповідача. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню визначений відповідно до реальної вартості відновлення пошкодженого автомобіля.

Доводи апелянта є несуттєвими й висновків суду стосовно вирішеного цивільно-правового спору вони не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 312, 313- 315, 317,319 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України відхилити.

Заочне рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 24 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду ї набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя

Судді колегії