Ухвала суду № 45249378, 15.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Піддубного Р.М., Малінської С.М.

за участі секретаря - Андрійко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 13 лютого 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року ПАТ «Альфа Банк» звернулося до суду з вказаним позовом, в обгрунтвання якого зазначило, що 04.06.2008 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 700007420 на суму 9922.28 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника 04.06.2008 року було укладено договір поруки № 700007420-П між Банком та ОСОБА_2 Відповідно до п. 3.1. даного договору, боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов'язків, перелічених у статті 2 цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Позичальник ОСОБА_3 свої обовязки належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на 05.07.2014 року виникла заборгованість у розмірі 434101,62 грн..

За таких обставин ПАТ «Альфа-Банк» просило стягнути з ОСОБА_2, як з поручителя заборгованість у розмірі 434101,62 грн., а також судовий збір у розмір 3654,00 грн.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 13 лютого 2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Альфа Банк» до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції ПАТ «Альфа Банк», звернувся на нього з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати зазначене рішення та постановити по справі нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду відповідно до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Загальні умови виконання зобовязань передбачені ст. 526 ЦК України, відповідно до положень якої зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підстави припинення зобовязання визначені законодавцем у статті 598 ЦК України.

Правовідносини, що стосуються поруки, регулюються параграфом 3 глави 49 ЦК України.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 700007420 на суму 9922.28 доларів США, зі строком повного погашення кредиту до 05.06.2013 року.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника 04.06.2008 року було укладено договір поруки № 700007420-П між Банком та ОСОБА_2 Відповідно до п. 3.1. даного договору, боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов'язків, перелічених у статті 2 цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Позичальник ОСОБА_3 свої обовязки належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на 05.07.2014 року виникла заборгованість у розмірі 434101,62 грн. .

За правилами ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимог до поручителя.

Оскільки договори поруки, укладені з позивачами не містять посилання на конкретну дату з якою пов'язано закінчення їх строку дії необхідно виходити з того, що вимоги до поручителів за цими договорами можуть бути пред'явлені шляхом звернення до суду з позовною заявою протягом шести місяців від дня настання виконання сторонами основного зобов'язання тобто до 05.06.2013 року. (а.с. 8)

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду стосовно того, що шестимісячний строк для звернення кредитора до поручителя з позовом закінчувався 06 грудня 2013 року, проте позивач за захистом свого права звернувся тільки 19 серпня 2014 року (а.с.5)

Крім того, як вбачається з судового наказу № 2-H-205/2009 рік від 12.08.2009 року, з ОСОБА_3 стягнута заборгованість на користь ЗАТ "Альфа-Банк" у розмірі 75083,2 грн., у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 700007420 звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль ВАЗ-21154. 2008 року випуску.

Матеріали цивільної справи не містять підтвердження того, що Банком було доведено, що протягом шести місяців з дня до якого кредитні зобов'язання ОСОБА_3 повинні були виконані Банк предявив відповідну вимогу до поручителя за вказаним кредитним договором ОСОБА_2

Враховуючи викладене, суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні і дійшов правильного висновку щодо не обґрунтованості вимог позивача ПАТ «Альфа-Банк» щодо стягнення з ОСОБА_2, як з поручителя заборгованість у розмірі 434101,62 грн.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобовязані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішененя справи.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» - відхилити

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 13 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою апеляційної інстанції законної сили.

Головуючий суддя -

Судді -