Рішення № 45248044, 17.06.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

17.06.2015

643/7964/14-ц;

2/643/1313/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова, у складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

за участю секретаря Борисенко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особи: житловий кооператив «Ельбрус», приватний нотаріус ХМНО Кішкіна О.О. про визнання недійсними ордеру, реєстрації, договору купівлі-продажу, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом в остаточної редакції до відповідачів, яким просить визнати недійсним ордер ЖК «Ельбрус» від 1993р., що підвереджує право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1; визнати недійсною реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права ОСОБА_2 на вказану квартиру; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 04.04.2014р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18.04.2014р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Обґрунтовуючи доводи позову зазначає, що ОСОБА_7 був членом ЖК «Ельбрус» і власником квартири АДРЕСА_1, де і був зареєстрованим. 18.02.2014р. у вказаній квартири працівниками міліції ОСОБА_7 знайдений мертвим. Квартиру опечатано та опломбовано, однак через декілька днів сусіди звернули увагу, що двері квартири замінено, а у квітні 2014р. почато ремонтні роботи. 20.05.2014р. із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулась племінниця ОСОБА_7 ОСОБА_1 Під час оформлення спадщини стало відомо, що з моменту смерті спадкодавця, квартиру двічі продано. Також встановлено, що 20.02.1993р. в ХМБТІ зареєстрований ордер від 17.02.1993р., який виданий ОСОБА_2 ЖК «Ельбрус», останній 04.04.2014р. продає квартиру ОСОБА_8, а ОСОБА_3 18.04.2014р. продає квартиру ОСОБА_4 Оскільки ОСОБА_9 квартиру не відчужував, своєчасно сплачував за житлово-комунальні послуги тощо, позивач вважає, що операції з квартирою є незаконними, а ордер, яким скористався ОСОБА_2 підроблений.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав викладені обставини і вимоги позову, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 з вимогами позову не погодився у повному обсязі, надавши письмові заперечення.

Інші відповідачі в судове засідання не зявились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи належним чином.

Представник ЖК «Ельбрус» та приватний нотаріус ХМНО Кішкіна О.О. в судове засідання не зявились, остання надала до суду письмові пояснення.

Суд, вивчивши доводи позивача, його представника, заперечення відповідача ОСОБА_10, його представника, пояснення Кішкіної О.О., дослідивши матеріали справи та надані докази прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 18.04.2014р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Карафетовою К.В.

Також встановлено, що 04.04.2014р. ОСОБА_2 продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 на підставі договору куп віл-продажу від 04.04.2014р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Кішкіною О.О.

Такі обставини підтверджено інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 29413951 від 13.11.2014р., копіями договорів купівлі-продажу від 04.04.2014р. та 18.04.2014р. (а.с.110-116, 165, 190,218).

Із матеріалів нотаріальної справи, наданих приватним нотаріусом ХМНО Кішкіною О.О. вбачається, що при вчиненні нотаріальних дій щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 04.04.2014р. при продажу спірної квартири, продавцем ОСОБА_2 надано реєстраційне посвідчення ХМБТІ, яким посвідчено, що кооперативна квартира АДРЕСА_1, кооператив «Ельбрус», зареєстрована за «Бедняковым Александром Владимировичем» на праві особистій власності на підставі довідки ЖБК «Ельбрус» від 17.02.1993р. (а.с.279); надано довідку № 17 від 17.02.1993р. ЖК «Ельбрус» про те, що «ОСОБА_2» прописаний та постійно проживає в АДРЕСА_1 і є власником квартири, що належить ЖСК «Ельбрус», пайові внески сплачено 23.10.1979р. (а.с.220).

Такі відомості підтверджено довідкою КП ХМБТІ (а.с.222).

Судом також встановлено, що 25.02.2014р. в квартирі АДРЕСА_1 працівниками міліції виявлено труп громадянина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер згідно актової записи про смерть 25.02.2014р.

Такі обставини підтверджено копією акту ЖК «Ельбрус» від 25.02.2014р., актовим записом про смерть № 4944 від 03.04.2014р. (а.с.49,103), матеріалами кримінального провадження (а.с.103-105).

Доводи позивача, що ОСОБА_7 був членом кооперативу ЖК «Ельбрус», зареєстрований та постійно проживав у квартирі, де був виявлений його труп, є непереконливими, жодним належним доказом не підтверджено.

Позивач також посилається на той факт, що ордер ЖК «Ельбрус» від 1993р., який підтверджує право власності ОСОБА_6 на спірну квартиру є підроблений.

Разом з цим, з боку позивача, його представника не надано доказів у підтвердження таких висновків, відсутні відомості про порушення кримінального провадження за таким фактом тощо, тому суд розцінює такі доводи як голослівні і не доведені. Не містять таких доказів і матеріали справи.

Посилання на те, що на час оформлення ОСОБА_2 права на квартиру у 19993р. існував ЖБК «Ельбрус» не спростовують висновків суду.

Отже, вимоги позову щодо визнання ордеру та реєстрацію права на нерухоме майно ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1, недійсними, задоволенню не підлягають як недоведені.

Далі, позивач просить визнати недійсними договори купівлі-продажу спірної квартири від 04.04.2014р. та від 18.04.2014р.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до правил ст. 215 ЦК України якщо заінтересована особа заперечує дійсність правочину на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України.

Разом з цим, позивач не є стороною як договору купівлі-продажу від 04.04.2014р., так і від 18.04.2014р. і не має права вимагати, посилаючись на таку норму Закону, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено розмежування видів недійсності правочинів, як нікчемні правочини, якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1, ст.. 219, ч.1 ст. 220, ч.1 ст. 224 ЦК України)та оспорюванні, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує їх дійсність, на підставах, встановлених законом (ч.2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч.1 ст. 225 ЦК України).

Отже, оцінюючи надані докази, аналізуючи встановлені обставини у підтвердження доводів позову щодо недійсності ордеру ЖК «Ельбрус» тощо, у суду відсутні підстави вважати вчинені та оспорюванні позивачем правочині недійсними.

Посилання позивача на вимоги ст.ст. 216, 236 ЦК України не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.. 330 ЦК України якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 390 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Частина 5 ст. 12 ЦК України зазначає, що якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумно, якщо інше не встановлено судом.

Також, звертаючись до Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. за № 9, відповідно до ч.5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презумується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволенню позову про витребування у нього майна.

Суду не надано доказів, які б свідчили про недобросовісність набувачів спірної квартири.

Отже, вимоги позову щодо визнання договорів купівлі-продажу від 04.04.2014р. та від 18.04.2014р. є необґрунтованими і не можуть підлягати задоволенню, оскільки не існує необхідних умов і правових підстав для визнання цих договорів недійсними, про що свідчить викладене вище в змісту рішення.

Звертає на увагу суду і той факт, що позивачем, його представником в обґрунтування своїх доводів і вимог до позову не надано документів, які б вказували на наявність родинного звязку з померлим ОСОБА_7, а лише на при кінці судового розгляду долучено до справи копії відповідних документів, без надання їх оригіналів або належного посвідчення, тому суд не приймає надані документи як належні докази у підтвердження родинного звязку позивача з ОСОБА_7 і розцінює вимоги позову в цієї частині також недоведеними.

Далі, доводи представника позивача про те, що ОСОБА_2 на час укладання правочину 04.04.2014р. про відчуження спірної квартири вже помер, про що надав копію актового запису про смерть № 17102 від 28.12.2013р. (а.с.77),не приймаються судом до уваги, оскільки такі ствердження спростовуються встановленими нотаріусами даними про особу продавця, місця його реєстрації та проживання при укладанні договору купівлі-продажу, паспортними даними ОСОБА_2, із яких вбачаються розбіжності в прізвище, віку, адреси, зазначені у акту.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що вимоги позову є необґрунтованими, належним чином не доведеними і у суду відсутні правові підстави для його задоволення у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 4, 11, 60, 208-215 ЦПК України, ст.ст.12, 215, 216, 328, 330 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд

в и р і ш и в:

В задоволені вимог позову відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова, шляхом подачі протягом десяти днів з дня оголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя