Рішення № 45246300, 18.06.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/12481/14-ц

2/639/620/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого : судді Шиянової Л.О.

За участю секретаря - Давтян К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) ОСОБА_4, третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у її виховані, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у грудні 2014 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 Дж.(ОСОБА_3) Н.І. третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради та просив постановити рішення, яким зобовязати відповідача ОСОБА_2І. не чинити йому перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з неповнолітнім сином, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити для нього наступний порядок спілкування та виховання дитини, визначивши час зустріч: кожної суботи та неділі з 12.00 год. до 20.00 год. без супроводу ОСОБА_2І. з можливістю спільного відвідування громадських місць (парків, дитячих майданчиків, дитячих розважальних закладів, тощо); та у літній період 30 днів сумарно, з яких 20 днів безперервно з повідомленням ОСОБА_2І. про місце перебування дитини, але без її супроводу.

При цьому позивач посилався на наступне.

Шлюб між ним та відповідачкою був зареєстрований 05 липня 1997 року. Від шлюбу мають дитину-неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб з відповідачкою розірвано на підставі рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова, 11.08.2008 року видана свідоцтво про розірвання шлюбу. Син проживає разом з відповідачкою.

Свої вимоги мотивує тим, що після розірвання шлюбу, в останній час між ним та відповідачкою почалися непорозуміння щодо прийняття участі у виховання сина, його відвідуванні, почалися створюватися штучні перешкоди зі сторони відповідачки стосовно неможливості нормального спілкування його з сином. Всі його намагання з моменту розлучення нормальним , мирним шляхом врегулювати даний спір призводили лише до конфліктів, оскільки відповідачка перешкоджає у зустрічах з сином. Після чисельних марних спроб вирішити дане питання мирним шляхом з метою недопущення страждань та негативного впливу на дитину, позивач вимушений був звернутися до суду.

В судове засідання позивач та його представник ОСОБА_3, якій діє на підставі довіреності від 20 листопада 2014 року, зявилися, надали вищевказані пояснення та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка, ОСОБА_2І. та її представник за довіреністю ОСОБА_6В, заявлені вимоги не визнали , надали через канцелярію суду зустрічний позов про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, від якого потім відмовились та просили його повернути без вирішення питання про прийняття його до розгляду з первісним позовом ( а.с.84).

У судовому засіданні відповідач пояснила суду , що ніколи ніяких перешкод у вихованні сина вона не чинила та не чинить. Навпаки, відповідач самоусунувся від виховання сина зразу після розірвання шлюбу, так як у нього утворилася друга сімя, матеріально його майже не утримував, ніколи не відвідував школу, де навчається дитина та не спілкувався з вчителями, не намагався знайти зустрічі з дитиною, не бажав спілкуватись з ним по телефону, посилаючись на занятість, що завжди травмувало його. Син не має доброго здоровя , знаходиться на диспансерному обліку з діагнозом «ОСОБА_7 Міопія. Аномальна хорда лівого шлуночка, пролапс мітрального клапану 1 ст., вегето-судинна дістанія, хронічний холоцестит. Але, ніякої допомоги, у тому числі і моральної, у лікуванні сина позивач не надавав. Після того, як вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 то у неї зявилась можливість вивезти сина до Америки на лікування, але вона не змогла це зробити, бо позивач не дав згоди на вивіз дитини. Крім того, він спочатку дав згоду на усиновлення сина її новим чоловіком, потім відмовився від цього.

Крім того, відповідач пояснила, що сину вже 15 років, він гарно вчиться, у нього різносторонні інтереси, він сам не бажає бачитися з батьком, вона ніколи не оказувала на нього тиск у цьому питанні, син вирішив сам , а вона поважає його рішення і не має можливості його примусити. Вважає, що такі дії позивача суперечать правам та інтересам дитини, тому просить в заявлених вимогах ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні с дитиною відмовити за безпідставністю.

Представник третьоїособи Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради у судове засідання не зявився, надав суду заяву про слухання справи у відсутність їх представника, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримують частково, при винесенні рішення просять врахувати інтереси дитини (а.с.55). Також надало суду висновок про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні неповнолітнього сина за №82 від 02.02.2015 року, яким вважає за доцільне встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні неповнолітнього сина , визначивши час: перша, третя субота місяці та друга ,четверта неділя місяця з 12-00 до 20-00 год. ( а.с.56).

Суд, вислухавши сторони, їх представників, відповідно до вимог с.171 СК України вислухавши у судовому засіданні думку неповнолітнього сина сторін ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлені слідуючи обставини та відповідні правовідносини.

Шлюб між позивачем та відповідачкою був зареєстрований 05 липня 1997 року ( а.с.9). Від шлюбу мають дитину-неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.16). Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова, 11.08.2008 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу( а.с.10). Син проживає разом з відповідачкою, що підтверджується актом обстеження, та проти чого не заперечував позивач ( а.с.43).

Відповідно до ст.15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

У відповідності із частиною 8 статті 7 Сімейного Кодексу України, «регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Умовами повноцінного виховання дитини є постійний контакт з батьками та контакт з іншими родичами. Вказана стаття закріплює право на спілкування в широкому розумінні, яке включає в себе не тільки особисті зустрічі, але й спілкування по телефону, поштою, електронною поштою та іншими засобами зв'язку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обовязків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно до ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до ст.ст.3,12,13,14 Конвенції «Про права дитини» в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН 21.12.1995 року, ратифікованою Постановою ВР №789-Х11 від 27.02.1991 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Дитина має право вільно висловлювати свої думки.

Такі ж права дитини передбачені і ст.9 Закону України « Про охорону дитинства» та ст.171 СК України, яка передбачає, що дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сімї,посадовими особами з питань, що стосується її особисто.

Дитина , яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору щодо її виховання,місця проживання. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини,якщо цього вимагають її інтереси.

Як пояснив позивач у судовому засіданні , після розірвання шлюбу в останній час, між ним та відповідачкою почалися непорозуміння щодо прийняття участі у виховання сина, його відвідуванні, почалися створюватися штучні перешкоди зі сторони відповідача стосовно неможливості нормального спілкування його з сином. Всі його намагання з моменту розлучення нормальним , мирним шляхом врегулювати даний спір призводили лише до конфліктів, оскільки відповідачка перешкоджає у зустрічах з сином. Після чисельних марних спроб вирішити дане питання мирним шляхом з метою недопущення страждань та негативного впливу на дитину, позивач вимушений був звернутися до суду.

напоями або наркотичними засобами.

Але, вказане спростовується наданими суду письмовими доказами , поясненнями самого підлітка ОСОБА_5, який був, за згодою батьків , вислуханий у судовому засіданні .

Так, згідно повідомлення Харківської міської дитячої поліклініки №2 №1898 від 24.12.2014 року неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває під наглядом фахівців дитячої поліклініки з народження, знаходиться на диспансерному обліку з діагнозом : «ОСОБА_7Міопія., Аномальна хорда лівого шлуночка, пролапс мітрального клапану 1 ст., вегето-судинна дістанія, хронічний холоцестит. Належний догляд за хлопчиком здійснює мити ОСОБА_2І.. Батько підлітка ОСОБА_1 станом здоровя хлопчика не цікавився, до медичних працівників поліклініки з цього приводу не звертався ( а.с.45)

Довідка, що видана Харківською гімназією №46 , підписаною директором та класним керівником, свідчить про те, що за весь період навчання ОСОБА_5, його батько ОСОБА_1, участі у вихованні сина не бере: звязків зі школою не підтримує, батьківські збори не відвідує, з учителями жодного разу не спілкувався, свята першого/останнього дзвінка, урочисті заходи ,концерти до сина не приходив,успіхами сина будь яким способом не цікавився (а.с.46).

Як вбачається з нотаріально посвідченої заяви позивача від 04.08.2014 року зареєстрованої у реєстрі №7878, він добровільно давав згоду на позбавлення його батьківських справ стосовно його сина ОСОБА_5 та усиновлення громадянином ОСОБА_8 ОСОБА_9 ( а.с.44), яку потім скасував 12.11.2014 року (а.с.17).

Як свідчить заява позивача до Жовтневого РО ХГУ УМВД України від 12.11.2012 року , він просив прийняття заходи до ОСОБА_2І. щодо перешкод спілкування йому з сином, що спростовує його заяву про врегулювання цього спору мирними шляхом (а.с.18).

Після перевірки вказаної заяви згідно висновку СКМДС Жовтневого РВ ХГУ УМВД України в Харківській області від 30.01.2015 року в діях ОСОБА_2І. не встановлено будь-якого ознаку кримінального чи адміністративного правопорушення (а.с.79) . Крім того зі вказаного висновку вбачається, що опитаний син ОСОБА_5 на теперішній час не бажає спілкуватися з батьком та брати у нього гроші.

Допитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_5 суду показав, що батько після розірвання шлюбу не бажав з ним бачитись або спілкуватись, він не цікавився його станом здоровя, він кожного літа був у дідуся та бабусі ( батьків батька), але батько ніколи туди до нього не приїздив, розповів нагоду, коли його терміново потрібно було забрати з оздоровчого табору, але батько йому відмовив у цьому, ніколи не цікавився його інтересами. Він зараз займається програмуванням, відвідує курси іноземної мови, займається водним поло, тому йому не має часу на зустрічі з батьком. Вважає, що це потрібно було робити раніше, а зараз він категорично відмовляється від спілкуванням з батьком. Порадив батьку зараз займатися вихованням малолітнього сина від другого шлюбу, якому зараз 4 роки, у його користь від відмовляється від аліментів батька. У нього гарні стосунки з другим чоловіком матері, який виконує усі функції батька: спілкується з ним, розповідає, навчає, надає матеріальну допомогу.

Згідно ч.1ст.3 ЦПК України кожна особа має право, в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених ,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.

Проте, аналізуючи надані сторонами докази, суд не може погодитись з тим, що відповідач ОСОБА_2І. чинить перешкоди позивачу у вихованні та спілкуванні з сином, бо це нічим не підтверджено, позивачем не наведено як , де, коли відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та яким чином порушені його права.

Тобто, позивачем, в порушення вимогст. 60 ЦПК Українине надані належні та достовірні докази, які є достатніми, що підтверджували б факт перешкод з боку ОСОБА_2І. у спілкуванні з дитиною сином ОСОБА_5

Разом з тим, позивач не в повній мірі та не належним чином після розірвання шлюбу протягом тривалого часу надавав матеріальну допомогу сину. Відповідач не заперечувала, що допомога здійснювалася, але не систематично, випадково, вона дійсно не зверталася до суду з заявою про стягнення аліментів .

Крім того, як вбачається з акту обстеження умов проживання позивача від 27.01.2015 року, ОСОБА_1 орендує кімнату у квартирі ОСОБА_10 за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.57), тому не зрозуміло яким чином позивач наполягає на спілкуванні з сином у літній період 30 днів сумарно, з яких 20 днів безперервно, в той час, як згідно акту обстеження побутово-житлових умов ОСОБА_2І, де проживає син, для нього створені належні умови для навчання,відпочинку (а.с.43).

Отже, із системного тлумачення частини 1 статті 3 Конвенції «Про права дитини», ст.ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини.

За таких обставин, приймаючи до уваги думку дитини, вислухану у судовому засіданні , враховуючи її інтереси , а також ризик травмування психіки дитини при примусовому виконанні рішення, суд не знаходить достатньо обґрунтованих підстав для задоволення, заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.3,10, 11,60,88,208,209,212-215,218 ЦПК України, ст. ст.7,141,153,155,157,159,171 СК України;ст.ст.9,15Закону України «Про охорону дитинства»; ст. ст. 3,12,13,14 Конвенції «Про права дитини» в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН 21.12.1995 року, ратифікованою Постановою ВР №789-Х11 від 27.02.1991 року, суд,-

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) ОСОБА_4, третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради і про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у її виховані відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами яки не були присутні у судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Л.О. Шиянова