Ухвала суду № 45241869, 27.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. КиївК/9991/72085/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів:Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.09.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012

у справі № 2а/1770/2930/2012 Рівненського окружного адміністративного суду

за позовом Акціонерного товариства «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.09.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному від 13.03.2012 № 000012344; зобов'язано ДПІ у м. Рівному відобразити по обліковій картці особового рахунку представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 41674,00 грн. згідно уточнюючого розрахунку за листопад 2011 року № 900003492 від 06.01.2012.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за листопад 2011 року сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 91450,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 45725,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 13.03.2012 № 000012344, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 01.03.2012 № 1/15-400/26603641. Згідно висновків цього акту позивачем порушені норми пунктів 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит у податковому обліку за липень 2011 року на суму 49875,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт Плюс» з огляду на відсутність у постачальника виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів та трудових ресурсів, відсутністю цього товариства за своїм місцезнаходженням та ознаками фіктивності його контрагентів, що призвело до залишку завищення відємного значення у податковому обліку за жовтень 2011 року; 41575,29 грн. повторне включення у податковому обліку за жовтень 2011 року за податковою накладною від 27.09.2011 № 309, яке було включено до складу податкового кредиту за вересень 2011 року. У результаті вказаних порушень позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2011 року на 91450,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що між АТ «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» в особі представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» (підрядник) та ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт Плюс» (субпідрядник) укладено контракт субпідряду на виконання ремонту автодороги М06 Київ-Чоп в Україні, км 348 - км 441 від 01.10.2010. За наслідками виконання вказаного контракту субпідрядник виписав позивачу податкові накладні, позивач сплатив вартість поставлених підрядних послуг та ПДВ, сплачене у ціні послуг включив до складу податкового кредиту за липень 2011 року.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту, який у подальшому приймає участь у визначенні суми бюджетного відшкодування, обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Суди попередніх інстанцій, на підставі доданих до матеріалів справи доказів, а саме: копій контракту субпідряду на виконання ремонту автодороги М06 Київ-Чоп в Україні, км 348 - км 441 від 01.10.2010 разом з додатками до нього, протоколів погодження ціни, актів виконаних робіт, відомостей вимірювання робіт, проміжного платіжного сертифікату, платіжних доручень, суди попередніх інстанцій встановили факт поставки позивачу від ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт Плюс» субпідрядних робіт. Відповідно до вказаних обставин суди зробили обґрунтований та юридично правильний висновок про правомірність декларування позивачем сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними цим постачальником. Оцінка судом перелічених доказів відповідає нормам ст. 86 КАС України.

Правильними є також висновки судів попередніх інстанцій в частині зменшення позивачу бюджетного відшкодування на суму 41674,00 грн., сформованого у звязку з повторним віднесення до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року сум податку на додану вартість за податковою накладною від 27.09.2011 № 309, виписаною ТОВ «Атлас Копко Україна», вказані суми були попередньо включені у вересні 2011 року.

Суди попередніх інстанцій, встановивши у судовому процесі факт подачі позивачем до ДПІ 06.01.2012 уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість за листопад 2011 року, в якому було зменшені значення рядків: «залишок відємного значення попереднього податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду», «залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду», «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах (рядок 23.2) на 41674,00 грн., зробили правильний висновок про неправомірність повторного зменшення цієї суми податковим повідомленням-рішенням. Цей висновок був зроблений судами із врахуванням встановлення факту неправомірної відмови у прийнятті ДПІ вказаного уточнюючого розрахунку, що було висловлено у листі від 11.01.2012 № 918/28-224, з огляду на відповідність такого розрахунку всім реквізитам, встановленим нормами ст. 48 та 49 ПК.

Пунктом 48.1 ст. 48 ПК встановлено, що форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (пункт 48.2 цієї статті).

Згідно з пунктом 48.3 ст. 48 ПК податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (пункт 48.4 ст. 48 ПК).

Відповідно до пункту 49.3 ст. 49 ПК податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з пунктом 49.8 цієї статті прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункт 49.10 ст. 49 ПК).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев