Ухвала суду № 45241853, 27.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. КиївК/9991/79017/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів:Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (правонаступник Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012

у справі № 2-а-7202/12/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче обєднання (ТОВ НВО) «Вертикаль»

до Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (МДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Основянської МДПІ від 12.06.2012 №0000200154, №0000190154.

У касаційній скарзі Основянська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 28.05.2012 № 1400/15-408/30750980. Згідно з висновками цього акту позивач порушив норми пунктів 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4, 201.5, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК), частини 1 ст. 203, ст.215, частини 1 ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України (ЦК): завищено податковий кредит за рахунок відображення сум ПДВ по першій події на суму 286859,29 грн. у податковому обліку за лютий, березень, квітень 2011 року за нікчемними правочинами з ТОВ «Рейнбоу Технолоджіс» та заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року; зменшено податковий кредит на суму 277494,04 грн. у податковому обліку за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень 2012 року; зменшено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 321184,00 грн. у податковому обліку за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень, лютий 2012 року. В обґрунтування висновку про вчинення ТОВ НВО «Вертикаль» зазначених порушень податкового законодавства при веденні податкового обліку МДПІ посилається на не підтвердження операцій з поставки між позивачем і ТОВ «Рейнбоу Технолоджіс»: згідно з актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.04.2012 звірка показників господарських операцій між цим товариством та ТОВ НВО «Вертикаль» не була здійснена через відсутність товариства за місцезнаходженням (товариство визнано банкрутом), запит ДПІ залишений ліквідатором товариства без відповіді. Стосовно засновників ТОВ «Укрдрім» та ТОВ «Супреммум», постачальників ТОВ «Рейнбоу Технолоджіс» згідно з додатком № 5 до декларацій про податок на додану вартість, порушено кримінальне провадження за частинами 2, 4 ст. 358 та частиною 2 ст. 205 Кримінального кодексу України відповідно з обєднанням їх у кримінальній справі № 50-6270, порушеній СУ ДПС у м. Києві проти посадових осіб ПАТ КБ «Інтербанк» за частиною 3 ст. 212, частиною 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

За наслідками перевірки МДПІ стосовно ТОВ НВО «Вертикаль» прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.06.2012: №000019015 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковому обліку за період з липня 2011 року по лютий 2012 року на 321184,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 160592,00 грн.; № 0000200154 - про зменшення відємного значення суми податку на додану вартість на174820,00 грн. у податковому обліку за лютий, березень 2011 року.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки від ТОВ «Рейнбоу Технолоджіс» товарно-матеріальних цінностей (електронні компоненти, комплектуючі до персональних компьютерів) за договором поставки від 04.01.2010 № 01/2010 цей постачальник виписав на адресу ТОВ НВО «Вертикаль» податкові накладні; позивач сплатив вартість поставлених товарів та ПДВ у складі їх ціни, включивши останні до складу податкового кредиту в податкових деклараціях за вище вказані податкові звітні періоди.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту, який у подальшому приймає участь у визначенні суми бюджетного відшкодування, обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Суди попередніх інстанцій, на підставі доданих до матеріалів справи доказів, а саме: копій договору поставки від 04.01.2010 № 01/2010 разом зі специфікаціями до нього, видаткових та податкових накладних, прибуткових ордерів на товари, платіжних доручень, договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25.05.2010 № ХА122, укладеного між позивачем та ПП «Нічний експрес», товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару, а також доказів подальшої реалізації цього товару (накладні на переміщення товарно-матеріальних цінностей (документи складського обліку), вантажні митні декларації, оформлені в режимі «імпорт», на вивезення за межі митного кордону України ТОВ НВО «Вертикаль» обладнання), встановили факт поставки позивачу від ТОВ «Рейнбоу Технолоджіс» вище зазначених товарів. Відповідно до вказаних обставин суди зробили обґрунтований та юридично правильний висновок про правомірність декларування позивачем сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними вказаним постачальником. Оцінка судом перелічених доказів відповідає нормам ст. 86 КАС України.

Норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на формування сум податкового кредиту, які у подальшому приймають участь у визначення суми бюджетного відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюзі поставки, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована. Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про індивідуальний характер відповідальності платника податку. Приєднаною до справи копією постанови старшого прокурора прокуратури м. Києва Дмитренка В. від 20.03.2012 підтверджено скасування постанови старшого слідчого з особливо важливих справ СУ ДПС у м. Києві від 02.03.2012 про порушення кримінальної справи за фактами фіктивного підприємництва, зокрема ТОВ «Укрдрім» та ТОВ «Супреммум» (а.с. 48-51, т.1). Інших обставин на підтвердження протиправності закларування позивачем сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування, крім тих, які зазначені в акті, та інших доказів на їх підтвердження МДПІ в судовому процесі не наводить.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 цієї статті).

Пунктом 200.3 встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 200.4 цієї статті).

Враховуючи правомірне формування позивачем податкового кредиту у вищевказаних сумах з огляду на встановлені в судовому процесі обставини щодо поставки товарів від ТОВ ТОВ «Рейнбоу Технолоджіс», суди попередніх інстанцій зробили юридично правильний висновок про неправомірне зменшення у податковому обліку позивача задекларованих сум бюджетного відшкодування.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев