Ухвала суду № 45241649, 04.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 рокум. КиївК/800/5637/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив: 1. Визнати протиправним: а) відсутність повідомлення про час та місце розгляду скарги; б) порушення його права на участь у розгляді скарги; в) відсутність відповіді на поставлене в скарзі питання; г) порушення його права на отримання письмової відповіді про результати розгляду скарги в місячний строк; 2. Зобов'язати Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області розглянути скаргу від 25.02.2014 року і дати на неї відповідь відповідно до вимог Закону «Про звернення громадян»; 3. Стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану його протиправними діями при розгляді скарги, в розмірі 6000 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області щодо не запрошення позивача на розгляд його скарги від 25.02.2014 року; визнано протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Дніпропетровської області щодо розгляду скарги позивача від 25.02.2014 року без його присутності та порушення місячного строку при повідомленні ОСОБА_4 про результати розгляду його скарги від 25.02.2014 року; в задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не вживались заходи щодо повідомлення позивача про час та місце розгляду скарги від 25.02.2014 року, що є порушенням ст.ст. 19,20 Закону України «Про звернення громадян». Вказане призвело до порушення права позивача бути присутнім при розгляді скарги, оскільки про такий розгляд його не було повідомлено та скарга була розглянута без його участі. Про результати розгляду скарги його було повідомлено з пропуском строку.

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що листом від 04.03.2014 року позивач повідомлявся про розгляд його скарги від 25.02.2014 року, який було призначено на 11.03.2014 року. Оскільки, в призначений час заявник не прибув, відповідь на скаргу від 12.03.2014 року було передано до відділу документування та контролю для подальшого направлення заявнику. Таким чином, відсутні підстави для задоволення позову, оскільки відповідач діяв згідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

25.02.2014 року ОСОБА_4 подав до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області скаргу, яка була зареєстрована за вхідним № Б-466. Вказана скарга стосується недоліків в організації прийому громадян у звязку з тим, що графік прийому громадян встановлено з порушенням Закону України «Про звернення громадян», а саме в незручний час.

У відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян» позивач просив повідомити його про час та місце розгляду скарги, оскільки виявив бажання бути присутнім при її розгляді.

Листом від 12.03.2014 року № Б-466-02, отриманим позивачем 23.04.2014 року, що підтверджується відміткою на вказаному листі, йому було надано відповідь на подану ним 25.02.2014 року скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Законом України «Про звернення громадян» (далі - Закон) визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Частиною 1 та 2 ст. 20 Закону встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Згідно ст. 19 Закону передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Отже, чинним законодавством України, встановлений обов'язок суб'єкта владних повноважень повідомляти громадянина про наслідки розгляду його звернення (заяви, клопотання) та знайомити громадянина з рішенням суб'єкта владних повноважень, прийнятого за наслідками звернення громадянина, з зазначенням інформації по суті викладених особою у зверненні питань.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем під час розгляду справи не було надано доказів направлення позивачу та отримання ним листа від 04.03.2014 року № 02-50/1160 яким повідомлялось про час та дату розгляду скарги. Про результати розгляду скарги, заявника було повідомлено листом від 12.03.2014 року № Б-466-02, даний лист отримано позивачем особисто лише 23.04.2014 року.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем порушено вимоги ст. 19 Закону щодо не запрошення ОСОБА_4 на розгляд його скарги від 25.02.2014 року.

Крім того, обґрунтованими є висновки судів щодо недотримання відповідачем місячного строку повідомлення заявника про результати розгляду його скарги відповідно до ст. 20 Закону, оскільки відповідь від 12.03.2014 року була отримана позивачем лише 23.04.2014 року, тобто, після спливу місячного строку.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року у справі № 804/7186/14-а без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

С.Є. Амєлін

М.Г. Кобилянський