Ухвала суду № 45241602, 16.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 року м. КиївК/800/55149/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року по справі № 810/3333/13-а за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Маран» до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Виробничо-комерційне підприємство «Маран» звернулося до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 березня 2013 року №0001041510 та від 30 травня 2013 року №0001851510.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2013 року №0001041510 в частині нарахування суми грошового зобов'язання із орендної плати за 2010 рік у розмірі 235387,70 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Маран» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2013 року №0001041510 в частині нарахування суми грошового зобов'язання із орендної плати за 2010 рік у розмірі 353084,80 грн., з яких: 282467,24 грн. - за основним платежем та 70617,56 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2013 року №0001851510. В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності із плати за землю ПП «Виробничо-комерційне підприємство «Маран» за результатами якої встановлено, що позивачем при визначенні суми орендної плати за землі державної та комунальної власності застосовано розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відрізняється від того, який підлягав застосуванню, що стало причиною заниження податкового зобов'язання з орендної плати за 2010 рік на 188310,16 грн., за 2011 рік на 188310,16 грн. та за 2012 рік - 188310,16 грн.

На підставі вказаного прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2013 року №0001041510 із визначенням грошового зобов'язання з орендної плати за основним платежем 470777,40 грн. і штрафних санкцій у сумі 117695,10 грн.

За наслідками оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення у адміністративному порядку Державною податковою службою у Київській області було виявлено помилку, у зв'язку з чим податковим органом було збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за землю Приватному підприємству «Виробничо-комерційне підприємство «Маран» на 94153,08 грн. та прийнято відповідне повідомлення-рішення від 30 травня 2013 року №0001851510.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 січня 2005 року між Гірською сільською радою та Приватним підприємством «Виробничо-комерційне підприємство «Маран» укладено договір оренди земельної ділянки під комплекс автодорожнього обслуговування, загальною площею 25300 м.кв., яка знаходиться у с. Гора Бориспільського району Київської області по вул. Шкільній, 1, у межах населеного пункту.

Згідно пункту 2.7.6 вказаного Договору у разі збільшення земельного податку розмір орендної плати за згодою сторін може бути збільшено на відповідну суму за вимогою орендодавця, але не частіше ніж раз на рік.

За умовами цього договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 661063,70 грн. Згідно пункту 2.7.1 вказаного договору орендна плата встановлюється та справляється в грошовій формі за рік у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки та становить 19831,91 грн.

Рішенням Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 20 листопада 2009 року №1482-25-V «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель сільського населеного пункту с. Гора» затверджено відповідну технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель сільського пункту Гора Бориспільського району Київської області, якою визначено базову вартість одного квадратного метру земель такого населеного пункту на рівні 99,40 грн.

Рішення Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 20 листопада 2009 року № 1482-25-V було оприлюднене на стенді сільської ради 20 грудня 2009 року, а також на сайті Бориспільської районної державної адміністрації raybori.gov.ua в розділі «Сільські ради» - «Гірська» - «Документи».

Сплата орендної плати за 2010-2012 роки ПП «Виробничо-комерційне підприємство «Маран» здійснена без врахування рішення Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 20 листопада 2009 року №1482-25-V, що, на думку податкового органу, стало підставою до заниження податкового зобов'язання з орендної плати за вказаний період.

Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (далі - Закон №2535-XII) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 13 Закону №2536-XII підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

За приписами статті 14 Закону №2536-XII платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня, і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Приписами статті 21 Закону України «Про оренду землі» та статті 8 Закону України «Про плату за землю» передбачено внесення змін до розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Водночас, статтею 30 Закону №2536-XII встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Таким чином, хоча зміна розміру земельного податку і є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, однак, за приписами законодавства, що регулювало дані правовідносини в 2010 році, це не тягло автоматичної зміни орендної палати.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України у справах №21-443а12 від 11 червня 2013 року та № 21-166а13 від 11 червня 2013 року.

Враховуючи наведене, донарахування відповідачем суми податкового зобов'язання з орендної плати позивачу за 2010 рік є протиправним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, яким урегульовано питання внесення плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на праві постійного користування і оренди.

За нормами пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно пунктів 288.2 та 288.3 статті 288 такого кодексу платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом

За нормами пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За правилами підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Водночас, статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторні акти, прийняті Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, а також їх посадовими особами, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації, визначених Кабінетом Міністрів України, не пізніш як у десятиденний строк після їх державної реєстрації або прийняття та підписання, у випадку, якщо ці регуляторні акти не підлягають державній реєстрації. Регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Встановлено, що рішення Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 20 листопада 2009 року № 1482-25-V було оприлюднено на стенді сільської ради 20 грудня 2009 року, а також на сайті Бориспільської районної державної адміністрації raybori.gov.ua в розділі «Сільські ради» - «Гірська» - «Документи».

При цьому, Гірською сільською радою жодного повідомлення про зміну розміру грошової оцінки або пропозиції про зміну розміру орендної плати спірної земельної ділянки позивачу не направлялось.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що Гірською сільською радою не виконано вимоги ст. 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та не оприлюднено рішення від 20 листопада 2009 року №1482-25-V «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель сільського населеного пункту с. Гора» у відповідних друкованих засобах масової інформації, а тому у податкового органу були відсутні підстави для донарахування позивачу орендної плати з посиланням на зміну розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2011-2012 роки.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року по справі № 810/3333/13-а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Сірош М.В. підпис Юрченко В.П.