Ухвала суду № 45241481, 03.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2015 р. м. Київ К/9991/70249/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ренійському районі

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року

у справі № 2а/1570/1894/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Транс Термінал Компані»

до 1. Державної податкової інспекції у Ренійському районі,

2. Державної податкової адміністрації України,

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунай Транс Термінал Компані» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ренійському районі (далі відповідач-1), Державної податкової адміністрації України (далі відповідач-2) про: скасування рішення ДПА України від 18 лютого 2011 року № 3360/6/25/0115; скасування податкових повідомлень-рішень від 02 вересня 2010 року № 0008792301/0, від 31 січня 2011 року № 0000192301.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року було скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ренійському районі від 02 вересня 2010 року № 0008792301/0, від 31 січня 2011 року № 0000192301. В частині вимог про скасування рішення ДПА України від 18 лютого 2011 року № 3360/6/25/0115 «Про залишення скарги без розгляду» провадження у справі було закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі ДПІ у Ренійському районі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Ренійському районі була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Дунай Транс Термінал Компані» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складений акт № 297/23-34322169 від 19 серпня 2010 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені, зокрема: вимоги підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пунктів 5.6, 5.9 статті 5, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 8.2.2 пункту 8 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 165507,00 грн., у тому числі по періодах: за півріччя 2009 року 42136,00 грн., за 9 місяців 2009 року 68447,00 грн., за 2009 рік 1134498,00 грн., за 1 квартал 2010 року 31009,00 грн.; вимоги пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 5.3 розділу 1 «Податкові зобовязання Порядку заповнення та подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 358459,00 грн. ,у тому числі: квітень 2009 року 36166,00 грн., травень 2009 року 21774,00 грн., червень 2009 року 49496,00 грн., липень 2009 року 21233,00 грн., серпень 2009 року 36136,00 грн., вересень 2009 року 27636,00 грн., жовтень 2009 року 29932,00 грн., листопад 2009 року 2840,00 грн., грудень 2009 року 44791,00 грн., січень 2010 року 36832,00 грн., лютий 2010 року 29741,00 грн., березень 2010 року 21882,00 грн.

02 вересня 2010 року ДПІ у Ренійському районі на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0008782301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Дунай Транс Термінал Компані» суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 248261,00 грн., у тому числі: 165507,00 грн. за основним платежем, 82754,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

02 вересня 2010 року ДПІ у Ренійському районі на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0008792301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Дунай Транс Термінал Компані» суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 537688,00 грн., у тому числі: 358459,00 грн. за основним платежем, 179229,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого рішенням ДПА у Одеській області від 21 січня 2011 року № 1938/10-25-007 було скасоване податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2010 року № 0008782301/0 в частині невірно визначеної суми штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у розмірі 25144,50 грн., а в іншій частині оспорювань податкове повідомлення-рішення було залишене без змін. Також, було залишене без змін податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2010 року № 0008792301/0.

31 січня 2011 року ДПІ у Ренійському районі на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000192301, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Дунай Транс Термінал Компані» суму грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток на 223116,50 грн., у тому числі: 165507,00 грн. за основним платежем, 57609,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням ДПА України від 18 лютого 2011 року № 3360/6/25/0115 «Про залишення скарги без розгляду» повторну скаргу ТОВ «Дунай Транс Термінал Компані» було залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що: що укладені між позивачем та ТОВ «ТД «ФАБ Україна» договори про надання інформаційних (консультаційних) послуг №б/н від 01 серпня 2009 року та від 28 вересня 2009 року не підтверджують економічної доцільності витрат, понесених на оплату зазначених послуг, їх вплив на максимілізацію доходів чи мінімізацію витрат та отримання прибутку вцілому, а надані ТОВ «ТД «ФАБ Україна» інформаційні (консультаційні) послуги безпосередньо не впливають на результати діяльності підприємства; правочини, укладені між позивачем та ТОВ «ТД «ФАБ Україна», ТОВ «Тайпспиринг», ПП «Бона Ді Плюс», ТОВ «Бейв Брок», ПП «Ауріон Плюс», ПП «Бастіон Юг», ТОВ «Престіжінвестбут», ПП «Зеніт плюс», ПП «ТБ Влад», ПП «АВВА-ЮГ», є нікчемними, оскільки у вказаних контрагентів позивача відсутні необхідні трудові та виробничі потужності для виконання покладених на них вказаними договорами зобовязань.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що: позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит відповідного податкового періоду по господарських операціях з ТОВ «ТД «ФАБ Україна» на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, зокрема, актів виконаних робіт, рахунків, податкових накладних, оскільки вказані витрати відносяться до господарської діяльності позивача; позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит відповідного податкового періоду по господарських операціях з ТОВ «ТД «ФАБ Україна», ТОВ «Тайпспиринг», ПП «Бона Ді Плюс», ТОВ «Бейв Брок», ПП «Ауріон Плюс», ПП «Бастіон Юг», ТОВ «Престіжінвестбут», ПП «Зеніт плюс», ПП «ТБ Влад», ПП «АВВА-ЮГ» на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виписаних належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що необхідність придбання у вказаних субєктів господарювання товарів (робіт, послуг) була зумовлена виробничою необхідність, а також зважаючи на положення договору оренди основних фондів, які входять до системи водопостачання та водовідведення м. Рені, укладеного позивачем (орендарем) з Ренійською міською радою (орендодавцем); перевіряючими про проведення перевірки достовірності відображених товариством показників у рядках 01.1, 01.2, 01.6, 04.01 декларацій з податку на прибуток підприємства за період, який перевірявся, були переплутані реєстри кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку товариства. Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування рішення ДПА України від 18 лютого 2011 року № 3360/6/25/0115 «Про залишення скарги без розгляду», суд виходив з того, що вказане рішення не має обовязкового характеру для платника податків і не породжує юридичних прав та обовязків для субєктів правовідносин, що є обовязковою ознакою актів індивідуальної дії.

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Дунай Транс Термінал Компані» (замовником) та ТОВ «ТД «ФАБ Україна» (виконавцем) були укладені договори про надання інформаційних (консультаційних) послуг № б/н від 01 серпня 2009 року та № б/н від 28 вересня 2009 року. Результати виконаних робіт з надання інформаційних (консультаційних) послуг з визначення економічно обґрунтованої собівартості послуг на суму 129005,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 21500,83 грн., та з надання інформаційних (консультаційних) послуг по стратегічному плануванню інвестиційної діяльності на суму 142000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 23666,67 грн. були оформлені актами виконаних робіт (послуг) без номерів від 24 вересня 2009 року та від 23 жовтня 2009 року, які були підписані директорами підприємств; в актах було зазначено, що роботи виконані у повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають. В результаті викладеного позивач у З кварталі 2009 року включив до складу валових витрат суму 107504,00 грн., у 4 кварталі 2009 року 118333,00 грн., а всього 225837,00 грн. Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «ТД «ФАБ Україна» на користь позивача, включено до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображеного у реєстрах отриманих податкових накладних.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, умовами реалізації права платника на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак, критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження витрат, понесених у звязку з оплатою інформаційно-консультаційних послуг з визначення економічно обґрунтованої собівартості послуг та послуг по стратегічному плануванню інвестиційної діяльності (які були предметами договорів), позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання його контрагентом конкретного виду послуг за документи, які підтверджують факт використання таких послуг у власній господарській діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції, під час проведення перевірки позивач на підтвердження виконання господарських зобовязань із виконання робіт з переробки брухту чорних металів та бувших у використанні металоконструкцій та на підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за цими господарськими операціями надав органу державної податкової служби податкові накладні та акти виконаних робіт (послуг) без номерів від 24 вересня 2009 року та від 23 жовтня 2009 року (т.1 арк. справи 31-40).

При цьому, акти виконаних робіт (послуг) не містять інформації про те, які саме роботи та послуги були надані, з урахуванням того, що положеннями договорів також не було визначено, у чому саме полягають такі послуги, яким чином вони будуть надаватись, який вираз матиме результат таких послуг.

Крім іншого, позивачем в процесі розгляду справи не було доведено належними та допустимими доказами економічної доцільності витрат на зазначені послуги, зокрема, їх вплив на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку вцілому.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на їх формування.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту відповідного податкового періоду по господарських операціях з ТОВ «ТД «ФАБ Україна» та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, з огляду на що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зазначеній частині.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, позивач на підставі договорів поставки та купівлі-продажу, а також усної домовле6ності шляхом обміну документами придбавав у ТОВ «Тайпспиринг», ПП «Бона Ді Плюс», ТОВ «Бейв Брок», ПП «Ауріон Плюс», ПП «Бастіон Юг» товарно-матеріальні цінності, які були необхідні були використані в процесі ремонтних робіт мереж водопостачання та водовідведення та іншого поточного ремонту, який виконувався ТОВ «Престіжінвестбут», ПП «Зеніт плюс», ПП «ТБ Влад», ПП «АВВА-ЮГ» згідно укладених з позивачем (замовником) договорів підряду (т.1 арк. справи 41-206).

Зокрема, судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, позивачем отримано: від ТОВ «Тайпспиринг» товарно-матеріальні цінності за видатковими накладними № 0415-1 від 15 квітня 2009 року на суму 71700,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 11950,00 грн.), № 063003 від 30 червня 2009 року на суму 75000,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 12500,00 грн.), № б/н від 28 серпня 2009 року на суму 97850,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 16308,33 грн.) та № б/н від 17 вересня 2009 року на суму 43400 грн. (у тому числі податок на додану вартість 7233,33 грн.), вартість яких підприємством була оплачена згідно платіжного доручення; від ПП «Бона Ді Плюс» отримано скловату видатковою накладною № 10 від 16 квітня 2009 року на суму 120087,36 грн. (у тому числі податок на додану вартість 20014,56 грн.) (станом на кінець періоду, який перевірявся, у позивача обліковувалась кредиторська заборгованість в сумі 105087,36 грн.); від ТОВ «Бейв Брок» отримано товарно-матеріальні цінності: за видатковою накладною № б/н від 22 липня 2009 року на суму 68345,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 11390,00 грн.), № б/н від 12 серпня 2009 року на суму 128680,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 21446,67 грн.); від ПП «Ауріон Плюс» отримано матеріали за видатковою накладною № РН-АС01766 від 05 лютого 2010 року на суму 24356,30 грн. (у тому числі податок на додану вартість 4059,38 грн.); від ПП «Бастіон Юг» отримано товарно-матеріальні цінності за накладними: № РН-БГ00219 від 15 грудня 2009 року на суму 24599,50 грн. (у тому числі податок на додану вартість 4099,92 грн.), № РН-БГ00050 від 08 січня 2010 року на суму 10000,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 1666,67 грн.).

Фактичне виконання ТОВ «Престіжінвестбут», ПП «Зеніт плюс», ПП «ТБ Влад», ПП «АВВА-ЮГ» ремонтних робіт та, зокрема, використання в процесі їх виконання вказаних вище товарно-матеріальних цінностей підтверджується: підсумковими відомостями ресурсів, договірними цінами, локальними кошторисами, відомостями витрачених ресурсів затрат підрядчика (витрати по факту), актами приймання виконаних підрядних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт.

Крім іншого, судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем до перевірки були надані акти на списання товарно-матеріальних цінностей.

Також, судом апеляційної інстанції було встановлено, що необхідність придбання вказаних вище товарно-матеріальних цінностей, а також надання позивачу послуг з ремонту, була зумовлена положення договору оренди основних фондів, які входять до системи водопостачання та водовідведення м. Рені, укладеного позивачем (орендарем) з Ренійською міською радою (орендодавцем), пунктом 5.4 статті 5 якого передбачено, що орендар зобовязується своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна (т.1 арк. справи 20-24).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту відповідного податкового періоду по господарських операціях з ТОВ «Тайпспиринг», ПП «Бона Ді Плюс», ТОВ «Бейв Брок», ПП «Ауріон Плюс», ПП «Бастіон Юг», ТОВ «Престіжінвестбут», ПП «Зеніт плюс», ПП «ТБ Влад», ПП «АВВА-ЮГ» та, як наслідок, наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, з огляду на що суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення суду першої інстанції у зазначеній частині.

З огляду на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції є помилковими в частині, а також зважаючи на те, що матеріали справи не містять детального розрахунку нарахованих позивачу податкових зобовязань за кожним епізодом, а також штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму податкових зобовязань за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), а також враховуючи те, що повноважень суду касаційної інстанції не входить розмежування визначених податковим органом сум окремо по усіх епізодах, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування рішення ДПА України від 18 лютого 2011 року № 3360/6/25/0115 «Про залишення скарги без розгляду», оскільки вказане рішення не має обовязкового характеру для платника податків і не породжує юридичних прав та обовязків для субєктів правовідносин, що є обовязковою ознакою актів індивідуальної дії, з огляду на що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року у зазначеній частині підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ренійському районі задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року в частині задоволених позовних вимог скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна