Ухвала суду № 45241310, 02.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

02.06.2015 м.Київ № К/800/7119/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Кіровоградської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року

у справі № 811/3415/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Кіровоградської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006371701 від 15.10.2013 року, яким нараховано грошові зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 17636, 56 грн., в тому числі: 14109, 25 грн.- за основним платежем та 3527,31 грн. сума штрафних санкцій.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року в задоволені позовних вимог відмовлено. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року позовні вимоги задоволено, спірне податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 11.04.2006 року між фізичною особою ОСОБА_1 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» укладено кредитний договір №278/39/Г-АК про надання кредиту (грошових коштів) у сумі 40500 грн. Станом на 30.10.2008 року заборгованість позивача за кредитним договором становила: 30369,70 грн., із них: 25512,48 грн. заборгованість по кредиту; 3936,77 грн. заборгованість по відсоткам; 568,02 грн. заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту; 352,43 грн. заборгованість по пені за несвоєчасне погашення відсотків, яка була стягнута на користь банку рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда, від 12 квітня 2010 року.

06.03.2012 року ПАТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості позивача, у розмірі 20512,85 грн., та крім того: штрафні санкції у сумі 63411,37 грн., а також заборгованість за відшкодування понесених ПАТ «УкрСиббанк» витрат на примусове стягнення в сумі 333,70 грн.

07.10.2013 року на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України відповідачем проведено перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 07.10.2013 року №214/11-23-17-01/НОМЕР_1, в якому зазначено про порушення ОСОБА_1 п.п.168.1.3 п.168.3 ст.168, п.п.„д" п.п.164.2.17, п.164.2, ст.164 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим 15.10.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0006371701, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 14109,25 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3527,31 грн.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що анульована сума заборгованості є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, тому позивачу необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції зазначив, що акт перевірки не містить даних які б свідчили про те, що суми боргу платника податку анульовані кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. В акті також відсутня інформація про розмір складових боргу - заборгованості зі сплати кредиту, відсотків, пені або штрафу, а тому податковим органом не доведено, що позивач отримував доходи, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан та доходи.

Підставою для такого висновку суду апеляційної інстанції слугував окрім іншого, також лист від 05.09.2013 року №10-23/31261, яким ПАТ „УкрСиббанк" повідомив відповідача про відмову у наданні йому інформації про суми виплачених у 2012 році доходів фізичним особам з метою залучення громадян до оподаткування, у зв'язку з невідповідності запиту податкового органу вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції зазначаючи наступне.

Відповідно до підпункту "д" пп. 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Як вже зазначено, рішенням суду від 12.04.2010 р. з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто солідарно суму заборгованості в розмірі 30703,40 грн. Анульована банком сума боргу становить 84257,92 грн., в тому числі штрафні санкції у сумі 63411,37 грн. Пунктом першим частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що відповідачем не надано доказів, що списання (анулювання) боргу 06.03.2012 року АТ «Укрсиббанк» за кредитним договором від 11.04.2006 року у сумі 84257,92 грн. відбулось до закінчення строку позовної давності і ця сума боргу, відповідно до вимог пункту "д" пп. 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом позивача.

Вказані висновки не спростовані відповідачем.

Враховуючи встановлені обставини та наведені вище положення Податкового кодексу України - юридично правильним є висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі № 811/3415/13-а без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.П. Юрченко Судді(підпис)Г.К.Голубєва (підпис)М.В. Сірош