Ухвала суду № 45241289, 02.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"02" червня 2015 р. м. Київ № К/800/63630/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: головуючої Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., за участю секретаря судового засідання Іванова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Камянець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 року

у справі № 822/4080/14

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "ЄАВТ"

до Камянець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне виробничо-комерційне підприємство «ЄАВТ» звернулось до суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 липня 2014 року №0005502201, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 163474,25 грн., в тому числі за основним платежем 86048 грн. і штрафними санкціями 77427,25 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 року позов задоволено, спірне податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд зазначає наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного виробничо-комерційного підприємства "ЄАВТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо достовірності та повноти нарахування податку на прибуток за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено акт №467/22-09-22-01/21346518 від 29.04.2014 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2014 року № 0003002201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 163474,25 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 86048 грн. і штрафними санкціями в розмірі 77427,25 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 151.1 ст. 151, 152.11 ст. 152, п.п.154.6 ст. 154 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 86048 грн.

Суть порушення зазначено в тому, що позивач в період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року для визначення розміру податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, не правильно застосовував нульову ставку податку на прибуток, передбачену п.154.5 ст.154 ПК України, оскільки ним не дотримано критерій щодо нарахування заробітної плати за кожен місяць звітного року у розмірі не меншому двох мінімальних заробітних плат по окремих працівниках підприємства, а саме: нараховано заробітну плату у розмірі меншому, ніж дві мінімальні заробітні плати, працівникам, які працюють за сумісництвом на посадах головного бухгалтера (0,5 ставки), інженера з техніки безпеки (0,25 ставки), та майстра по ремонту залізничної колії (0,5 ставки).

Задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили, що відповідно до відомостей щодо нарахування заробітної плати сумісникам за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року у перерахунку на повний робочий місяць заробітна плата зазначених осіб перевищувала дві мінімальні заробітні плати. Суди прийшли до висновку, що суміснику, який перебуває з платником податку у трудових відносинах та працює на 0,5 ставки, заробітна плата має нараховуватися у розмірі, який у перерахунку на повний робочий місяць складає не менше ніж дві мінімальні зарплати, встановлені законом. При цьому такий сумісник повинен мати основне місце роботи. Тобто, платник податку може скористатися правом на застосування ставки 0 відсотків за умови, що розмір нарахованої заробітної плати (доходу) працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, а розмір нарахованої заробітної плати сумісникам відповідає співвідношенню між двома мінімальними заробітними платами, встановленими законом, та відповідною частиною ставки, яку їм виплачують.

Вищий адміністративний суд України вважає такі висновки попередніх судових інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного дослідження обставин, що знають значення для вирішення спору.

Відповідно до п.п.154.6 ст. 154 Податкового кодексу України, - на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному із таких критеріїв:

а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;

б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності цим Кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

При цьому, якщо платники податку, які застосовують норми цього пункту, у будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає критеріям, зазначеним у цьому пункті, то такі платники податку зобов'язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Тобто, для правильного вирішення спору необхідно було не лише визначити розмір нарахованої заробітної плати сумісникам та її співвідношення до розміру мінімальної заробітної плати, а й встановити середньооблікову чисельність і середню заробітну плату працівників та їх відповідність критерію нарахування за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) у розмірі, не меншому, ніж дві мінімальні заробітні плати.

Суд першої інстанції обмежився лише посиланням на приписи Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5, але повинен був вирішити питання щодо її застосування до даних правовідносин, або навпаки не застосування.

Частиною першою статті 220 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню, оскільки судами не встановлено всі фактичні обставини по справі, тобто допущено порушення норм процесуального права, та суд касаційної інстанції не може встановлювати ці обставини.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Камянець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області - задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 року скасувати.

Справу № 822/4080/14 направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В.П. Юрченко

Г.К.Голубєва

М.В. Сірош