Ухвала суду № 45230811, 17.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/3364/14-ц Головуючий у І інстанції Овдієнко К. М. Провадження № 22-ц/780/2908/15 Доповідач у 2 інстанції Данілов О. М.Категорія 24 17.06.2015

УХВАЛА

Іменем України

17 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Данілова О.М.,

суддів: Мережко М.В., Іванової І.В.,

при секретарі: Франюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області із позовом до ВАТ «НАСК «Оранта» про стягнення страхового відшкодування, мотивуючи свої вимоги тим, що 18 січня 2012 року з автомобілем Шевроле Авео під керуванням позивача стався страховий випадок. Оскільки майнові інтереси позивача щодо автомобіля Шевроле Авео були застраховані відповідачем, у встановлений Договором страхування строк ОСОБА_2 звернувся до ВАТ «НАСК «Оранта» із заявою про страхову виплату, додавши всі необхідні документи. Майже через девять місяців позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що позивач надав свідомо неправдиві відомості про факт настання страхового випадку.

Позивач вважає таку відмову незаконною і просить стягнути належне йому до виплати страхове відшкодування.

З урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просив суд, визнати незаконною відмову ВАТ «НАСК «Оранта» у виплаті йому страхового відшкодування за страховим випадком, що мав місце 18 січня 2012 року о 16 год. 30 хв. на вул. Набережній в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області з належним йому автомобілем марки «Шевроле Авео», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 19285 грн. 33 коп. та судові витрати по справі в сумі 243 грн. 60 коп.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково та визнано незаконною відмову ВАТ «НАСК «Оранта» у виплаті ОСОБА_2 страхового відшкодування за страховим випадком, що мав місце 18 січня 2012 року о 16 год. 30 хв. на вул. Набережній в м. Переяславі-Хмельницькому Київської області з належним йому автомобілем марки «Шевроле Авео», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Стягнути з ВАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 18247 грн. 93 коп. страхового відшкодування та 230 грн. 49 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ВАТ «НАСК «Оранта» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 січня 2012 року близько 16 години 30 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Шевроле Авео», д.н. НОМЕР_1, по вул. Набережній в м. Переяславі-Хмельницькому Київської області, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого, не впоравшись з керуванням, виїхав на узбіччя та зїхав в кювет, де пошкодив свій автомобіль. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 12.1 ПДР України. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Шевроле Авео», д.н. НОМЕР_1, отримав механічні ушкодження (а.с. 14).

Згідно з постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2012 року ОСОБА_2 свою вину у вчиненні даного правопорушення визнав, його дії кваліфіковані за ст. 124 КУпАП. Постанова не оскаржувалася в апеляційному порядку та набрала законної сили (а.с. 29).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2, виданого Переяслав-Хмельницьким УДАІ ГУ МВС України в Київській області, автомобіль марки Шевроле Авео, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, належить позивачеві ОСОБА_2 (а.с. 9).

22 травня 2009 року між позивачем та відповідачем ВАТ НАСК «Оранта» був укладений Договір добровільного страхування транспортного засобу К7402-002/09/СТ, згідно з яким були застраховані майнові інтереси позивача, що повязані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем марки «Шевроле Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 21-23).

Згідно з Додатком 1 до даного договору, строк його дії закінчується 06 травня 2015 року (а.с. 24).

Відповідно до Додаткової угоди № 3 від 26 травня 2010 року, строк дії договору було встановлено з 27 травня 2010 року по 26 травня 2015 року.

Вигодонабувачем за даним Договором зазначено АКБ СР «Укрсоцбанк» (а.с. 25).

Відповідно до довідки № 75.1-33/118 від 08 грудня 2014 року, кредитні зобовязання ОСОБА_2 перед ПАТ «Укрсоцбанк» виконані в повному обсязі, претензій до ОСОБА_2 немає (а.с. 28).

В матеріалах страхової справи є повідомлення вигодонабувача про те, що страхове відшкодування може бути виплачене шляхом перерахування на рахунок ремонтного підприємства (СТО) для відновлення автотранспорту, або виплачене клієнтові готівкою, у разі відновлення автотранспортного засобу ним самостійно.

20 січня 2012 року ОСОБА_2 подав до ВАТ «НАСК «Оранта» заяву про страхову виплату. В даній заяві позивачем власноручно написані обставини пригоди, що є ідентичними до пояснень, які він давав при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та при розгляді адміністративного матеріалу в суді (а.с. 56).

24 січня 2012 року був проведений огляд пошкодженого автомобіля Шевроле Авео, а 31 січня 2012 року надано Висновок Дослідження № НОМЕР_1-31.01./2., відповідно до якого матеріальний збиток згідно умов страхування, завданий власникові Шевроле Авео, д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження складає 15495 грн. 44 коп. (а.с. 79-84).

22 лютого 2012 року аварійним комісаром було проведено додатковий огляд пошкодженого автомобіля, за результатами якого проведено Дослідження № НОМЕР_1-дод-01.3/2, відповідно до якого матеріальний збиток згідно умов страхування, завданий власникові Шевроле Авео, д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження становить 19285 грн. 33 коп. (а.с. 90-95).

Висновок даного дослідження ніким не оспорювався.

31 серпня 2012 року страховою компанією позивачу було надіслано лист про відмову у виплаті страхового відшкодування з посиланням на Висновок транспортно-трасологічного дослідження № 703-12-ТТ від 09 липня 2012 року (а.с. 63).

В своєму листі щодо розгляду страхової події № 09-03-09/21441 від 31 серпня 2012 року відповідач відмовив ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на пункти 4.3, 4.3.1 та 4.3.4 Договору Страхування, а саме на те, що позивач надав неправдиві відомості про обєкт страхування, причини настання і обставини страхового випадку або надав недостовірні відомості, які могли вплинути на розмір страхового платежу чи на розмір страхового відшкодування; що обсяг і характер пошкодження застрахованого транспортного засобу не відповідають причинам і обставинам заявленої події.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є неконкретизованою, що позбавляє можливості визначитися із дійсною причиною такої відмови та законної можливості оскаржувати її.

Разом з тим, визначаючи розмір страхового відшкодування, який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, суд виходив із того, що відповідно до п. 12.3 та п. 12.6 Договору добровільного страхування транспортного засобу, розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу, визначається, виходячи з вартості відновлювального ремонту та за вирахуванням, зокрема, розміру франшизи, обумовленої цим Договором, а відповідно до Додатку 1 Договору страхування, за ризик «ДТП» застосовується безумовна франшиза у розмірі 2% від страхової суми, яка на момент ДТП становила 51870 грн.

Тому, суд прийшов до висновку, що розмір страхового відшкодування, що повинен бути сплачений позивачу становить 18247,93 грн. (19285,33-51870,00/100х2).

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Згідно ст. 979 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням; володінням, користуванням і розпоряджанням майном; відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником.

Відповідно до ст. 985 ЦК України, страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

В силу ст. 988 ЦК України, страховик зобовязаний: ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також відшкодування шкоди.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;

відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором; за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна внести відповідні зміни до договору страхування; не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страховика.

За правилами ст. 989 ЦК України, страхувальник зобовязаний: своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором; при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику; при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.

Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним;

вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення; повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страхувальника.

Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 8 Закону «Про страхування», страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Стаття 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» встановлюють перелік підстав для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку; вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; несвоєчасне повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкоду визначенні обставин, характеру та розміру збитків; наявності інших підстав, встановлених законом.

Пунктом 4.3 Договору страхування також передбачені підстави відмови у виплаті страхового відшкодування, зокрема і п.п.4.3.1 надання страхувальником неправдивих відомостей про обєкт страхування, причини настання і обставини страхового випадку або надання недостовірних відомостей, які могли вплинути на розмір страхового платежу чи на розмір страхового відшкодування; п.п.4.3.4 якщо обсяг і характер пошкодження застрахованого транспортного засобу не відповідають причинам і обставинам заявленої події.

Доказів того, що ОСОБА_2 надав відповідачу свідомо неправдиві відомості про факт настання страхового випадку, матеріали справи не містять.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

З урахуванням наведеного суд зробив правильний висновок про часткове задоволення позову.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»відхилити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: