Ухвала суду № 45230707, 10.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/1369/15 Головуючий у І інстанції Голуб А. В. Провадження № 22-ц/780/3070/15 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 22 10.06.2015

УХВАЛА

Іменем України

10 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Суханової Є. М.,

суддів: Данілова О.М., Мережко М.В.,

при секретарі: Франюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «СИДОРИ», треті особи: Реєстраційна служба Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, Сидорівська сільська рада Білоцерківського району Київської області про визнання недійсним договору оренди, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом та посилалася на те, що 05.01.2012 року між позивачкою та Приватним орендним сільськогосподарським підприємством «СИДОРИ» було укладено договір оренди земельної ділянки (паю), кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 2,8370 га для ведення товарного сільськогоспо дарського виробництва, яка розташована на території Сидорівської сільської ради Білоцерків ського району Київської області. Відповідно до умов договору позивач передав відповідачу земельну ділянку згідно акта приймання-передачі. Земельна ділянка належить на праві власності позивачці на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 виданого 24.06.2003 року. Строк дії договору сторонами визначено до 01.01.2015 року. 11.12.2014 року Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області здійснено реєстрацію договору оренди земельної ділянки б/н від 14.08.2014 року укладеного між позивачем та відповідачем. Позивачка вважає, що укладений між нею та відповідачем договір оренди земельної ділянки б/н від 14.08.2014 року має бути визнаний судом недійсним, оскільки його зміст суперечить визначеним положенням ЦК України, Закону України Про оренду землі, а також інтересам позивача. Позивачка посилалася на те, що 14.08.2014 року вона підписала три примірники оспорюваного договору, проте на початку грудня 2014 року їй надійшла більш економічно вигідна пропозиція щодо використання належної їй земельної ділянки за її цільовим призначенням. 08.12.2014 року позивачка звернулася до відповідача з письмовою заявою з проханням розірвати оспорюваний договір на що отримала відмову. Сподіваючись на вирішення спору у добровільному порядку позивачкою 17.12.2014 року та 15.01.2015 року подавалися до відповідача заяви із проханнями щодо розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 14.08.2014 року укладеного між сторонами. Однак 15.01.2015 року позивачкою отримано від відповідача один примірник оспорюваного договору та витяг про його реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до відомостей з витягу із Державного реєстру речових прав та прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2014 року слідує, що оспорюваний договір зареєстровано 11.12.2014 року. За правилами ст. 18 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації. Позивачка вказувала на те, що звернувшись 08.12.2014 року до відповідача із письмовою заявою про припинення дії договору, вона тим самим виявила своє небажання укладати договір оренди земельної ділянки ще до його державної реєстрації (11.12.2014 року), тобто до набрання оспорюваним договором чинності, а відтак волевиявлення позивача на його укладення було відсутнє. Позивачка вказувала на те, що вказаний спірний договір має бути визнаний судом недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ч.1 ЦК України, ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі, а також судом мають бути застосовані правові наслідки недійсності правочину згідно до ст. 216 ЦК України. Позивачка просила в судовому порядку визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 14.08.2014 року (кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 2,8370 га цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарсь кого виробництва, яка розташована на території Сидорівської сільської ради Білоцерків ського району Київської області); зобов»язати Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «СИДОРИ» (код за ЄДРПОУ 32638083, зареєстроване за адресою: 09131, Київська область, Білоцерківський район, с. Сидори, вул. Радянська, 2) повернути ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованій за адресою: 09131, АДРЕСА_1) земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 2,8370 га цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області); стягнути з відповідача на користь позивачки сплачений нею судовий збір.

В судовому засіданні представник позивачки надав суду заяву про уточнення позовних вимог позивачки в якій остання посилалася на те, що договір оренди земельної ділянки б/н від 14.08.2014 року має бути визнаний судом недійсним, оскільки волевиявлення позивачки в момент укладання вказаного договору не відповідало її внутрішній волі, оскільки після підписання сторонами 14.08.2014 року спірного договору оренди землі, на початку грудня 2014 року позивачці надійшла більш економічно вигідна пропозиція, щодо використання належної позивачці земельної ділянки за її цільовим призначенням, і саме тому 08.12.2014 року позивачка звернулася із письмовою заявою до відповідача із проханням розірвати оспорюваний договір на що позивачка отримала від мову. Сподіваючись на вирішення спору у добровільному порядку позивачкою 17.12.2014 року та 15.01.2015 року подавалися до відповідача заяви із проханнями щодо розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 14.08.2014 року укладеного між сторонами. Однак 15.01.2015 року позивачкою отримано від відповідача один примірник оспорюваного договору та витяг про його реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до відомостей з витягу із Державного реєстру речових прав та прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2014 року слідує, що оспорюваний договір зареєстровано 11.12.2014 року. За правилами ст. 18 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації. Позивачка вказувала на те, що звернувшись 08.12.2014 року до відповідача із письмовою заявою про припинення дії договору, вона підтвердила своє небажання укладати договір оренди земельної ділянки. Позивачка посилалася на те, що вона звернулася до відповідача із відповідною заявою ще до державної реєстрації договору (11.12.2014 року), тобто до набрання оспорюваним договором чинності. Позивачка вказувала на те, що зазначений спірний договір має бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 203 ч.3, 215 ч.1 ЦК України, а також судом мають бути застосовані правові наслідки недійсності правочину згідно до ст. 216 ЦК України. Позивачка просила в судовому порядку визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 14.08.2014 року (кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 2,8370 га цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області); зобовязати Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «СИДОРИ» (код за ЄДРПОУ 32638083, зареєстроване за адресою: 09131, Київська область, Білоцерківський район, с. Сидори, вул. Радянська, 2) повернути ОСОБА_2 (індентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованій за адресою: 09131, АДРЕСА_1) земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 2,8370 га цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробни цтва, яка розташована на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області); стягнути з відповідача на користь позивачки сплачений нею судовий збір.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2015 року відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 2,837 га, яка розташована на території Сидорів ської сільської ради Білоцерківського району, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на вказану земе льну ділянку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, який виданий Сидорівською сільською Радою народних депутатів 24.06.2003 року, та який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №101, земельна ділянка передана у приватну власність на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Сидорівської сільської Ради народних депутатів від 23.02.2001 року і вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2. Наведене підтверджується копією державно го акту серії НОМЕР_4 та копією довідки управління Держкомзему у Білоцерківському районі Киїської області від 17.11.2009 року №06-15-5076.

05.01.2012 року між Приватним орендним сільскогосподарським підприємством «СИДОРИ» та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, предметом якого є надання в строкове платне користування земельної ділянки загальною площею 2,837 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою Київська область, Білоцерківський район, Сидорівська сільська рада та належить Орендодавцю на праві власності на підставі державного акту про право власності на землю серії НОМЕР_4, строк дії договору до 01.01.2015 року. Вказаний договір зареєстровано в управлінні Держкомзему у Білоцерківському районі Київської області 29.12.2012 року, запис № 322040004007991. Сторонами також було складено акт приймання-передачі земельної ділянки згідно до вказаного договору оренди землі від 05.01.2012 року. Наведене підтверджується копією договору оренди землі від 05.01.2012 року, копією акта приймання-передачі земельної ділянки, та поясненнями учасників процесу.

14.08.2014 року між Приватним орендним сільськогосподарським підприємством «СИДОРИ» та ОСОБА_2 Володими рівною укладено договір оренди землі, предметом якого є надання в строкове платне користування земельної ділянки загальною площею 2,8370 га кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою Київська область, Білоцерківський район, Сидорівська сільська рада та належить Орендодавцю на праві власності на підставі державного акту про право власності на землю серії НОМЕР_4. Згідно до умов договору, договір укладено на десять років. Наведене підтверджується копією договору оренди землі від 14.08.2014 року та поясненнями учасників процесу.

В п. 39 договору оренди землі від 14.08.2014 року вказано, що після підписання та реєстрації даного договору попередній договір втрачає свою юридичну силу.

Також з матеріалів справи вбачається, що 14.08.2014 року між Приватним орендним сільськогосподарським підприємством «СИДОРИ» та ОСОБА_2 було укладено акт прийому-передачі земельної ділянки загальною площею 2,8370 га кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах користування Сидорівської сільської ради. Наведене підтверджується копією вказаного акту приймання-передачі земельної ділянки, поясненнями учасників процесу.

08.12.2014 року ОСОБА_2 звернулася із заявою від 08.12.2014 року на імя директора ПОСП «СИДОРИ» в якій ОСОБА_2, як власник земельної ділянки згідно державного акту серія та номер НОМЕР_5, просила припинити дію договору оренди землі в звязку з тим, що вона бажає самостійно господарювати. Наведене підтверджується копією заяви від 08.12.2014 року, та поясненнями учасників процесу.

З копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень сформованого Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області 15.12.2014 року вбачається, що право оренди земельної ділянки площею 2,8370 га цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер НОМЕР_2 на підставі договору оренди б/н від 14.08.2014 року зареєстровано в Реєстраційній службі Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області 11.12.2014 року за заявою Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «СИДОРИ».

Колегією суддів було встановлено, що 18.12.2014 року ОСОБА_2 повторно звернулася із заявою від 17.12.2014 року на імя директора ПОСП «СИДОРИ» в якій ОСОБА_2 просила припинити дію договору оренди землі від 05.01.2012 року, а договір заключений в серпні 2014 року вважати недійсним у зв»язку з тим, що дія попереднього договору ще не закінчилась, а даний договір 2014 року ще не набрав чинності. Наведене підтверджується копією заяви від 17.12.2014 року, та поясненнями учасників процесу.

На вищевказану заяву від 17.12.2014 року директором ПОСП «СИДОРИ» було надано ОСОБА_2 відповідь від 06.01.2015 року №56 в якій було вказано, що договір оренди від 05.01.2012 року втратив свою юридичну силу з 11.12.2014 року, оскільки між ОСОБА_2 та ПОСП «СИДОРИ» укладено новий договір оренди землі, який зареєстрований у Реєстраційній службі Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області 11.12.2014 року. Згідно п. 39 вищевказаного договору, після підписання та реєстрації даного договору попередній втрачає свою юридичну силу. П. 32 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов»язків, передбачених договором; внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом. Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» та п. 33 договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, а ПОСП «СИДОРИ» не має наміру розривати договір оренди землі за взаємною згодою сторін. Наведене підтверджується відповіддю від 06.01.2015 року №56 та поясненнями учасників процесу.

19.01.2015 року ОСОБА_2 звернулася із заявою від 15.01.2015 року на імя директора ПОСП «СИДОРИ» в якій ОСОБА_2 просила припинити дію договору оренди землі заключений у серпні 2014 року, так як заява про розірвання договору була написана нею раніше ніж договір був зареєстрований у Реєстраційній службі Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області. В заяві ОСОБА_2 вказала, що вона рахує дії директора ПОСП «СИДОРИ» неправомірними і буде оскаржувати їх у суді, усі витрати повязані із заключенням договору вона зобовязується повернути. Наведене підтверджується копією заяви від 15.01.2015 року та поясненнями учасників процесу.

На вищевказану заяву від 15.01.2015 року директором ПОСП «СИДОРИ» було надано ОСОБА_2 відповідь від 12.02.2015 року № 6 в якій було вказано, що між ОСОБА_2 та ПОСП «СИДОРИ» було укладено договір оренди землі від 14.08.2014 року строком на 10 років П. 32 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов»язків, передбачених договором; внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом. Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» та п. 33 договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, а ПОСП «СИДОРИ» не має наміру розривати договір оренди землі за взаємною згодою сторін. Також ОСОБА_2 було розяснено положення ст. 16 ЦК України. Наведене підтверджується відповіддю від 12.02.2015 року №6 та поясненнями учасників процесу.

Так, за ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно до ст. 14 Закону України Про оренду землі, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивіль них прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

В ст. 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

В ч. 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обовязки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і срямованою на досягнення певної мети.

В ч. 1 ст. 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі( у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: обєкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин), відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Також невідємною частиною договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин), передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин), орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно до ч. 1 п. 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 2) право оренди земельної ділянки.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не на момент його державної реєстрації. Вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного нею договору не може визнаватися обставиною для визнання його недійсним із підстав, передбачених частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 214 ЦК України відмова від двостороннього правочину може відбуватися лише за взаємною згодою сторін.

Отже колегія суддів дійшла до висновку що, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи угоді встановленої форми.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, з яким погоджується і колегія суддів про те, що ОСОБА_2 слід відмовити в задоволенні її позову в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки б/н від 14.08.2014 року (кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 2,8370 га цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області).

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні її позову у вказаній частині, колегія суддів дійшла висновку про те, що на час звернення ОСОБА_3 08.12.2014 року із заявою до директора ПОСП СИДОРИ про припинення дії договору оренди землі був чинним і діяв договір оренди землі укладений між Приватним орендним сільськогосподарським підприємством «СИДОРИ» та ОСОБА_2 05.01.2012 року.

Отже, спірний договір оренди землі набрав чинності 11.12.2014 року після проведення державної реєстрації права оренди вищевказаної земельної ділянки і положення п.п. 31, 32 спірного договору, де вказано в яких випадках припиняється дія договору оренди, стали чинними тільки з 11.12.2014 року.

Згідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, апелянтом не було надано належних та безспірних доказів на підтвердження своїх тверджень про те, що волевиявлення позивачки в момент укладення спірного договору не відповідало її внутрішній волі.

Одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного нею договору не може визнаватися обставиною для визнання його недійсним із підстав, передбачених ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Отже, можна зробити висновок, що апелянт мала волевиявлення на укладення договору оренди землі і воно відповідало її внутрішній волі. Лише після надходження ОСОБА_2 більш економічно вигідної пропозиції щодо використання належної їй земельної ділянки на початку грудня 2014 року, вирішила припинити дію спірного договору.

Посилання апелянта на те, що вчинений правочин не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, оскільки волевиявлення позивача не відповідало його внутрішній волі є безпідставним та не підкріплене належними доказами.

Відповідно до вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України, надані суду докази мають бути належними та допустимими. Згідно з вимогами ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2015 року відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: